ТВОРЧА «МАЙСТЕРНЯ» «ЗОЛОТОГО ЛЕВА» - Культура - dt.ua

ТВОРЧА «МАЙСТЕРНЯ» «ЗОЛОТОГО ЛЕВА»

25 жовтня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №41, 25 жовтня-1 листопада

…Світло й повна темрява. Миттєве перемотування «плівки», клац — і на сцені нова «фотографія». Різні люди, різні часи, різні стилі...

Так японці грали «Отелло»
Варіації на тему «Гамлета»
«Гамлет» (режисер А.Жолдак)
Так японці грали «Отелло»

…Світло й повна темрява. Миттєве перемотування «плівки», клац — і на сцені нова «фотографія». Різні люди, різні часи, різні стилі. Калейдоскоп осіб — античних, середньовічних, близьких епох і сучасних. Що вони роблять разом? Що їх об’єднує? Ось Гамлет — античний Аполлон, середньовічний лицар, сучасна молода людина. А навколо — масовий психоз, породжений злом і злочинами, похіттю і пересиченням, неправдою та підступом. Це — «Гамлет» у постановці Андрія Жолдака в Харківському академічному театрі ім. Шевченка з El Кравчуком і Спесивцевою у головних ролях. Дуже цікаво, але все-таки досить відсторонено.

…І знову Шекспір. «Отелло». Київський національний театр ім. Франка. Масштабне полотно з повним шекспірівським текстом і основним акцентом на професіоналізм акторів (насамперед Хостікоєва та Бенюка). Постановка бере за живе й змушує наші серця вкотре здригатися і співпереживати.

…Зовсім інший «Отелло» у виконанні експериментального театру «Ангелус» із Японії. Той самий сюжет, але поданий лаконічно, полегшено — не в плані драматичних нововведень, а саме у режисерському плані. На сцені не один-два герої, а постійно група, оскільки головний емоційний стрижень — саме ця група, яка нерідко перебирає на себе функції героїв, котрі переважно так і залишаються лише обкресленими образами, хоч їх, щоправда, можна вгадати. Полегшені декорації — величезне траурне полотно, білосніжні щити-вставки, які відіграють роль рухомих декорацій і водночас екранів, на яких час від часу з’являються кадри з кінохронік різних періодів, де зафіксовано руйнації, страждання, смерть.

«Гамлет» (режисер А.Жолдак)

…На сцені двоє. Він і Вона. Дія відбувається в замкнутому чотирикутнику сцени — навколо по периметру ряди стільців, отже глядачі — безпосередні учасники дійства у виконанні акторів Томського драматичного театру. А вони, ці двоє, найрізноманітнішими життєвими ситуаціями загнані в кут: табір, в’язниця, заслання, БАМ — і нікого навколо, лише вони двоє. Маса маленьких міні-спектаклів в одному великому.

…І знову Він і Вона. Це — Лев Толстой і його палке кохання. Богдан Ступка та Поліна Лозова. Київський молодий театр.

…Канати, ходулі, піротехніка, вистава на воді. Актори театру «Воскресіння» обжили не тільки землю, небо, а тепер уже, з легкої руки свого художнього керівника Ярослава Федоришина, і воду, з ентузіазмом зображуючи в холодний осінній вечір тепло та комфорт.

Варіації на тему «Гамлета»

Це лише окремі картинки-«спалахи» міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев», що проходить у Львові тепер один раз на два роки (недавно ще він був щорічним). Десять днів, із 3 по 13 жовтня, львівські театрали, актори, режисери, студенти театрального факультету університету, а також гості міста мали можливість «бути вхожими» на фестиваль. 25 спектаклів. Природно, вони різнилися і за своїм художнім рівнем, і за масштабністю, професіоналізмом. Однак фестиваль залишився вірним своїй основній ідеї: «Класика очима експерименту». Шекспір, Мольєр, Ібсен, Шепард, Пушкін, Булгаков, Чехов, Гоголь, Куліш і Стус... Та все це — у сучасному баченні, сучасному опрацюванні та обрамленні. Нерідко дія виходила за рамки суто театральної і скидалася, швидше, на шоу, кіч або щось із цього ряду. На жаль, часто доводилося дивитися на сценічне дійство тільки як на експеримент. І не більше. Лякає, що заповзає на нашу сцену бездуховна механічність, метафоричність, і дуже далеке все це від людської душі. В окремих спектаклях актори справді вибілювали обличчя, виділяючи лише очі та брови.

До речі, як почали з «Гамлета», так тема насильства, зла, безпросвітності благополучно пройшлася більшістю спектаклів. Булгаков і Чехов додали трохи «психушки» та «морфінізму». І хоча актори грали досить професійно, інколи ставало моторошно. Якщо перефразувати класика й сказати, що театр — дзеркало нашого життя, то яке ж воно, це наше сьогоднішнє життя? А хотілося, чесно кажучи, хоч крапельку сонця на сцені (якщо вже природа цього разу нам його не дала), краси, сплеску почуттів і незвичайності настроїв. Соціальний аспект «притлумив» осінній радісний порив...

І все-таки «Золотий Лев» відбувся дванадцятий раз і має намір продовжувати в такому ж дусі, хоч інші українські театральні фестивалі благополучно «почили в Бозі». Ярославу Федоришину вдається «триматися на плаву», швидше, завдяки своїм особистим контактам і знайомствам, ніж фінансовій підтримці: область і місто загалом виділяють не більше 100—120 тис. грн., а в канонах державних цей фестиваль не значиться і, відповідно, не підлягає фінансуванню. Тому не всіх вдається запросити й не всі погоджуються приїхати, оскільки умови перебування у Львові (готелі тощо) не найкращі. Та й організація не на найвищому рівні. Японці, приміром, щоб приїхати на фестиваль, виграли спеціальний грант. Багато театрів через невирішені проблеми фінансування так і не приїхали. Але ж для творчих колективів — це не лише можливість виступити, показати себе, а й нагода подивитися на інших. Це — школа, новий погляд на багато речей, які відбуваються в театральному світі. І те, що до Львова приїхали такі гранди, як Київський національний театр, Харківський академічний, Роман Віктюк із «Моїм Декамероном» Радзинського, відновленим через десять років спеціально для Ірини Апексимової (до речі, Віктюк не пропустив жодного львівського фестивалю), дуже відомий у Польщі краківський театр «Багатела», який поставив Гоголя, та багато інших, свідчить не лише про популярність «Золотого Лева», а й про те, що він потрібен, насамперед українській культурі. Тому з напівсамодіяльної організації фестивалю необхідно надалі переходити на інший його організаційний рівень. Як кажуть «у народі», створювати дирекцію і на серйозній основі працювати, залучаючи необхідні кошти. За два роки можна досягти певних успіхів. Тоді поїдуть до нас і санкт-петербуржці, і прибалти, і багато інших відомих професійних колективів. Фестиваль підніметься на інший рівень. Тож нехай живе «Золотий Лев»!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво