Талант і трагедія Марка Черемшини - Культура - dt.ua

Талант і трагедія Марка Черемшини

27 квітня, 2017, 17:31 Роздрукувати Випуск №16, 27 квітня-12 травня

Виповнюється 90 років з дня смерті класика української літератури, громадського діяча Марка Черемшини (справжнє ім'я — Іван Семанюк). У просторому будинку в центрі міста Снятин на Прикарпатті, де минув найбільш активний період життя і творчості письменника, досі панує незвичайна атмосфера, ніби все відбувалося зовсім недавно. Про те, чому варто відкрити для себе ім'я видатного українця, розмовляємо з багаторічним директором літературно-меморіального музею Марка Черемшини у Снятині, автором книжки "Марко Черемшина у спогадах, документах і матеріалах" Русланою Кірєєвою.

Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини в Снятині

Виповнюється 90 років з дня смерті класика української літератури, громадського діяча Марка Черемшини (справжнє ім'я — Іван Семанюк). 

Доля відміряла йому короткий вік — 52 роки. Він не зміг залишитися осторонь драматичних подій, коли творилася нова історія української державності. Навесні 1919-го румунські війська зайняли Покуття. Адвокат Іван Семанюк з делегацією ЗУНР виїхав для переговорів, щоб уникнути кровопролиття. Але румуни затримали їх, пограбували, а згодом почали наступ. "Кулі дзвеніли нам попід пахи, і тоді я кинувся у придорожній рів з водою і перележав тут у студеній воді з годину, та із тої перестуди занедужав на нирки і досі з тої упертої недуги вилічитись не можу...", — напише письменник в автобіографії. Хвороба нирок дала ускладнення на серце і спричинила передчасну смерть. 

123
Марко Черемшина

У просторому будинку в центрі міста Снятин на Прикарпатті, де минув найбільш активний період життя і творчості письменника, досі панує незвичайна атмосфера, ніби все відбувалося зовсім недавно. Про те, чому варто відкрити для себе ім'я видатного українця, розмовляємо з багаторічним директором літературно-меморіального музею Марка Черемшини у Снятині, автором книжки "Марко Черемшина у спогадах, документах і матеріалах" Русланою Кірєєвою.

— Пані Руслано, на вашу думку, громадська діяльність була покликанням Марка Черемшини як інтелігента чи він просто наслідував своїх друзів по коломийській гімназії Василя Стефаника, Леся Мартовича, Василя Равлюка та інших? 

— У нього був діяльний характер, його, кажучи по-народному, всюди було повно. Василь Стефаник і Марко Черемшина дотримувалися тієї думки, що світ зміниться лише тоді, коли громадянство буде свідоме і боротиметься за краще життя. Ще будучи студентом юридичного факультету Віденського університету, Марко Черемшина відразу включився в суспільно-культурне життя австрійської столиці, де вчилося багато української молоді. Він записався до товариства "Січ" і водночас був активним учасником товариств "Родина" і "Поступ". У львівських архівах я знайшла лист, датований 1900 роком, де студент Іван Семанюк просить неназвану особу посприяти в організації Шевченківських свят, бо, за його словами, Шевченко — це геній усього українського народу, українців по обидва боки Дніпра. І всі повинні знати, що Україна розташована в центрі Європи і вирізняється високою духовною культурою. 

Згодом Марко Черемшина організував товариство "Січ" у містечку Делятин, де працював помічником адвоката Миколи Лагодинського. А 1912 року, після переїзду до Снятина, став заступником голови повітової "Просвіти". Наступного року він разом із Василем Стефаникоморганізував у Снятині товариство "Сільський господар". Минуло небагато часу і Марка Черемшину обрали головою цієї організації. Він та побратими намагалися розбудити національну і соціальну свідомість селянина, спонукати його до поліпшення умов свого життя. Мені здається, що таким було завдання всієї покутської трійці — Василя Стефаника, Марка Черемшини і Леся Мартовича.

— Коли Марко Черемшина переїхав до Снятина і заснував тут адвокатську канцелярію, Василь Стефаник хвалився в листі до Леся Мартовича: "Ось тепер я забагатів у повіті. В одній особі придбав собі не лише друга-письменника, але й юриста". Якими справами увійшов в історію Марко Черемшина як адвокат?

— Адвокатська діяльність Івана Семанюка мало вивчена. Але відомо, що він захищав переважно селян, бо був переконаний, що простий хлоп і пан у судовій канцелярії повинні мати рівні права. Марко Черемшина обстоював інтереси членів "Просвіти" і "Сільського господаря", бо польська влада часто їх порушувала. Архівні матеріали з Івано-Франківська підтверджують, що за діяльністю Марка Черемшини стежила поліція, бо він виступав за відкриття українського університету у Львові, захищав права української мови.

— Вже у першій збірці з 15 новел "Карби", яка вийшла 1901 року в Чернівцях, Марко Черемшина зобразив відчай, безнадію селянина в умовах Австро-Угорщини, що нерідко штовхало його до кривавої помсти. Але схожі мотиви зустрічаємо й у творчості Василя Стефаника. То в чому полягає новаторство малої прози Марка Черемшини?

— Несправедливо вважати, що Марко Черемшина наслідував Василя Стефаника. Гуцульські мотиви новел Черемшини відрізняються від покутських творів Стефаника. Тематика в них спільна — селянська. Але Стефаник писав трагічно, відшліфовуючи кожне слово, а Марко Черемшина — з несвідомою іронією, як висловився про його творчість Дмитро Донцов, з легким гумором, трохи оптимістично попри всі негаразди селян. 

Навіть у першому творі — драмі "Несамовиті", де показано конфлікт батьків і дітей, вже вчувається легка іронія. Недаремно Михайло Грушевський, даючи позитивну оцінку драмі, радив переробити її на комедію.

У новелах Марко Черемшина міг одночасно змалювати загибель людей і танці. У нього співанки з іронічним змістом, майже в кожній новелі є коломийки. Все це Марко Черемшина виніс з дитинства, коли виховувався у діда, про що згадував: "Я виріс серед співанок, казок та сопілок, вдихав їх в себе і видихав ними". Він чув розповіді гуцулів, які приходили до діда з бабою, і ті події намагався відтворити в новелах.

— Радянська влада широко пропагувала творчість Марка Черемшини, бо письменник змальовував утиски простого люду спочатку австро-угорською, а потім польською владою. Тому твори Марка Черемшини виходили десятками тисяч примірників. Чому у період незалежності про творчу спадщину письменника
забули і перестали перевидавати?

— Якщо не помиляюся, в незалежній Україні останнє видання творів Марка Черемшини вийшло в Ужгороді, а в столичному видавництві "Веселка" з'явилася книжечка для дітей "Чічка". Ось і все. Несправедливо, що творчість Марка Черемшини, як і Леся Мартовича, вивчають за шкільною програмою з українською літератури лише оглядово. Студенти теж мало вивчають його творчість. Від цього багато втрачає українська культура, бо діти вже змалку мали би знати таких великих письменників. Напевно, саме науковці-літературознавці повинні виявляти ініціативу щодо перевидання творів Марка Черемшини, який є помітною величиною в українській літературі. 

У книжці "Марко Черемшина у спогадах, документах і матеріалах" я намагалася вмістити епістолярні твори письменника, серед яких листування з Дмитром Дорошенком, Дмитром Донцовим, Сенем Горуком та іншими діячами, імена яких у радянський час замовчувалися. Адже досі не були зібрані разом спогади про Марка Черемшину. Наскільки ім'я Марка Черемшини стало більш відкритим, про це судити вдумливим читачам.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво