СУМНІ ОЧІ ПРОРОКІВ

Коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться райдуга в хмарі.

Старий заповіт,
1-ша книга Мойсеєва, глава 9

Для чого існує мистецтво? Чому творчість стає покликанням людини? Адже спокій та благополуччя зовсім не часті його супутники. Перечитайте лаконічні, мов армійський статут, Божі заповіді — жодного щонайменшого натяку чи стимулювання у людства мистецьких нахилів. Швидше, навпаки — другий пункт не рекомендує творити кумирів та інших зображень.

Хто знає, може саме на тих кам’яних скрижалях, які розбив Мойсей, роздратований поклонінням свого народу Золотому тельцю, був написаний заклик творити красу, щоб людина стала рівною Богу. Але, можливо, божевільний філософ Ніцше казав правду — Бог помер. Пророки знають цю істину. Та чи можна відкрити її всьому людству. Вони шепочуть про те, що сталося, лише вибраним, благають їх на колінах берегти і примножувати ілюзію вічності. Ці обранці — митці. Вони ніколи не візьмуть до рук меча кривди. Вони проповідують не смерть, а безсмертя.

У Національному музеї образотворчого мистецтва України проходила виставка робіт Абрама Балазовського (1908—1979) та Юхима Рудмінського (1937—1994). Невелика затишна зала знову поєднала учителя та учня. Один — художник театру, другий — архітектор. Що поєднує цих двох людей, ці дві професії? Основна складова їхньої творчості — гармонійна організація простору. І сценічні фанерні декорації, і архітектурні об’єкти можуть існувати не лише в трьох геометричних вимірах. Залежно від таланту та майстерності автора, вони можуть перетворюватись у машину часу, що перенесе нас або в біблійну сиву давнину, або в космічне майбуття. Мабуть, кожен творець прагне повного самовираження. Певною мірою творчість театрального художника обмежується задумом драматурга, диктатом режисера. Архітекторам підтинають крила закони будівельної механіки, примхи та фінансові можливості замовника.

Тому так часто представники цих професій стають універсальними митцями, з особливою силою викладаючи свої невисловлені думки і невтілені образи у живописних та графічних роботах. Адже відстань від душі художника до поверхні полотна чи аркуша картону така мала, що ніхто не в змозі закрити її своєю тінню.

Митці все ж таки щасливі люди, хоч вік у них буває так несправедливо коротким. Вони продовжують жити у своїх роботах. Те, чого не встиг висловити художник, мовлять проведені ним штрихи, покладені ним мазки.

Погляньте на роботи Абрама Балазовського — і ви побачите світ, у якому жив і хотів жити художник. Вдивіться в сумні очі пророків Юхима Рудмінського, і вони скажуть вам: якщо мистецтво вічне, то й життя вічне! Навіть якщо в це вже не вірять самі боги.