Сто років самотності. У липні минає сто років від дня народження Єжи Ґєдройця. У вересні минає шість років від дня його смерті

Поділитися
Цей текст — не про Маркеса, не про літературу і навіть не про письменника, а про редактора і культуру...

Цей текст — не про Маркеса, не про літературу і навіть не про письменника, а про редактора і культуру. А радше — про Редактора і «Культуру». Звісно, йдеться про Єжи Ґєдройця і паризьку «Культуру». Його так і називали — Редактором, а Адам Міхнік ще — Князем. Звісно, Міхніку йшлося не так про аристократичне походження, як про визначення місця Ґєдройця в ієрархії. У цих визначеннях — величезний заряд поваги до безперечного авторитету. Завдяки Ґєдройцю «Культура» в уяві поляків стала острівцем, або, як дехто каже, — ковчегом свободи. У цих словах — острівець чи ковчег — закладено два значення: спасіння і, водночас, самотність. Мабуть, по-іншому і бути не може; справжній-бо авторитет має бути за будь-яких обставин дистанційованим.

Ґєдройць посів чільне місце в польській культурі та політичній думці. Був одним із незаперечних авторитетів, що його він здобув своєю незалежністю від сильних світу цього, своїм державницьким мисленням і своєю наполегливою працею на користь Польщі. А також на користь України, оскільки Ґєдройць вважав, що в державних інтересах Польщі — існування сильної української держави. Власне, Ґєдройцю завдячуємо те, що саме Польща першою визнала незалежність України.

«Культура», перший номер якої з’явився ще далекого 1947 року, стала журналом, який визначав стандарти у польській політичній думці. Ґєдройця небезпідставно називали політичним візіонером. Коли на початку 1953 року Редактор написав, що «Польща може здобути і втримати свою незалежність лише в рамках федералізації всієї Європи», не існувало не те що Європейського Союзу, а навіть його попередника Європейського Економічного Співтовариства. Продовжуючи свою думку, Редактор наголошував: «...право участі в майбутній федеративній європейській спільноті мають не тільки ті держави, які існували до 1939 року, а й також українці та білоруси». Наперекір надуманим конструкціям більшості політичних емігрантів зі Східної Європи з їхніми сподіваннями здобути державну незалежність у результаті «третьої світової», попри гнітючі обставини злиденного життя, всупереч геополітичному порядкові, встановленому в Ялті 1945 року, Ґєдройць з однодумцями творив концепцію майбутньої незалежної Польщі. У цій концепції найважливішою була думка про те, що немає незалежної Польщі без незалежної України. Свою ідею Ґєдройць зумів донести не тільки до читачів поза межами Польщі — поляків та українців, а й до читачів у Польщі (журнал потрапляв до Польщі нелегально). Згодом, у сімдесятих та вісімдесятих, коли виникли незалежні підпільні видавництва, виходили офсетним друком різні публікації та видання «Культури», бібліографія яких складає цілий том. Вплив часопису на польське інтелектуальне життя, зокрема на політичну думку, справді неоціненний.

Можливо, саме тому й збереглася державницька школа мислення. Та однією з найважливіших ділянок Редакторової діяльності були польсько-українські взаємини, а саме — висвітлення історичних подій та налагодження контактів — тут і тепер. Це в «Культурі» з’явилися тексти, автори яких поборювали стереотипи. Чільне місце серед них посідає стаття Юзефа Лободовського «Проти почвар минулого» («Культура», 1952, ч. 2—3). У самому заголовку читається ідея цього тексту та головна настанова журналу: минуле, хоч би яке воно було трагічне, не може перекривати шляху в майбутнє. Минуле має бути для сучасників застереженням — не більше. Але й не менше.

З добіркою найважливіших публікацій журналу, присвячених українській тематиці, віднедавна має можливість ознайомитися і український читач (див.: «Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури», упорядник Боґуміла Бердиховська, Київ, Критика, 2005.).

Можна сказати, що налагодження добрих взаємин з українцями було для Ґєдройця, так само як незалежність Польщі, справою його життя. Ще в тридцяті роки, за умов польсько-українського протистояння, Ґєдройць як редактор впливового журналу молодих консерваторів («Бунт молодих», згодом — «Політика») та як державний службовець шукав шляхів порозуміння, вважаючи, що для започаткування діалогу передусім належить побачити і визнати в українцях партнерів. Згодом, опинившись разом із Армією Андерса на Близькому Сході, Ґєдройць видав молитовник українською мовою для вояків цієї армії українського походження. Чи не з ним на грудях загинули ті люди в боротьбі за визволення Італії під Монте-Касіно?

Незайве пам’ятати, що на зламі сорокових і п’ятдесятих років, після трагічної братовбивчої боротьби між поляками та українцями, було не надто багато охочих до діалогу. Саме до діалогу, а не взаємних звинувачень. Тому ініціатива Ґєдройця випрацювати концепцію майбутніх польсько-українських взаємин здійснилася не відразу. Спершу, 1948 року, Ґєдройць запропонував виробити таку концепцію тим особам, які перед війною здобули авторитет в українців — Єжи Стемповському, синові Станіслава Стемповського, міністра в уряді Петлюри; Станіславу Вінцензі, авторові епопеї з життя Гуцульщини — «На високій полонині»; Пйотрові Дунін-Борковському, видатному політичному мислителеві. Передчасна смерть Борковського завадила здійсненню цієї ініціативи, однак Ґєдройць невдовзі знайшов інший спосіб. Замість спільної заяви найавторитетніших осіб, Редактор започаткував публічну дискусію про найболючіше на тоді питання — визнання нових кордонів Польщі. Це не могло не викликати шквалу обурення передплатників, що поставило під загрозу дальше існування «Культури». Проте Редактор не думав відступати — він продовжував дискусію, водночас висвітлюючи різні події польсько-української історії та сьогодення і започатковуючи українську хроніку, постійним автором якої був Богдан Осадчук, для польського читача донині незамінний авторитет в українському питанні.

Для багатьох поляків «Культура» була школою політичного мислення, а Єжи Ґєдройць — неперевершеним взірцем. На нього рівнялися політичні лідери вісімдесятих та дев’яностих років. Найімовірніше, часопис не здобув би такого авторитету, якби не принципова позиція Ґєдройця щодо свободи творчості. Автор «ДТ» Віталій Портников назвав Ґєдройця режисером і з болем визнав: «...у нас таких режисерів немає». Справді, нині годі собі уявити польську літературу без тих авторів, які знайшли пристановище в «Культурі». Саме існування «Культури» вже заохочувало писати й переосмислювати. Друкувалися в «Культурі» ворохобник та іконоборець Вітольд Ґомбрович, пізніший нобеліант Чеслав Мілош, блискучий поет Збіґнєв Герберт, зважений есеїст Єжи Стемповський та автор першої книжки про ҐУЛАҐ, Густав Герлінґ-Ґрудзінський, філософ Лєшек Колаковський та майстер гротеску Славомир Мрожек. Редакторові Ґєдройцю польська література завдячує також розвиток жанру щоденника. Сьогодні її важко уявити без щоденників Ґомбровича, «Щоденника писаного вночі» Герлінґа-Ґрудзінського, «Записок неспішного перехожого» Єжи Стемповського. Ймовірно, без заохоти й підтримки Єжи Ґєдройця взагалі не були б написані деякі щоденники — і ті, що були надруковані в часописі, і ті, що з огляду на безпеку авторів, які залишалися на батьківщині, надруковані бути не могли. У бібліотеці «Культури» видано твори, які стали визначальними для оцінки комунізму, — Артура Кестлера й Альбера Камю, Алєксандра Солженіцина та Бориса Пастернака, не кажучи вже про книжки, що спричинили справжню революцію в польських умах, — «Поневолений розум» Мілоша та «Головні течії марксизму» Колаковського.

Українська література також немало завдячує Ґєдройцеві: на своїх сторінках «Культура» систематично публікувала тексти, присвячені сучасній літературі — і еміграційній, і радянській. Деякі з них змінили польське уявлення про українську літературу. З’являлися й блискучі переклади Лободовського та Вінценза-молодшого, переважно поезії. Однак найбільшою заслугою Ґєдройця перед українською літературою була поява антології Юрія Лавріненка «Розстріляне відродження». Зініціював це видання Редактор, оскільки вважав, що польську відлигу 1956 року підготувала література і що подібне зрушення може статися й в Україні. Саме тому він спонукав Лавріненка підготувати антологію радянської літератури і наполягав на тому, щоб не вміщувати в ній творів емігрантів. Ґєдройць сподівався, що в такий спосіб видання справить сильніше враження на читача в Україні. І не помилився. Маємо чимало свідчень читачів в Україні, зокрема шістдесятників, до яких потрапила ця книжка: вона змінила їхнє уявлення про українську літературу двадцятих-тридцятих років. Відтоді її вже не партія вела, лиш сонячні кларнети.

На окрему увагу заслуговує листування Ґєдройця з авторами «Культури» (видане ще неповністю). Епістолярний жанр, що його на наших очах витісняють електронні форми спілкування, e-mail та sms, був, можливо, єдиним жанром, у якому Єжи Ґєдройць висловився вповні. Минулого року, завдяки наполегливості Боґуміли Бердиховської, вийшов друком том листування Єжи Ґєдройця з українцями. Цього року книжка з’явиться в українському перекладі. В цьому тисячосторінковому виданні вміщено листування з такими видатними постатями української еміграції, як публіцист та історик Богдан Осадчук, совєтолог Борис Левицький, історик та есеїст Іван Лисяк-Рудницкий, блискучий журналіст Іван Кедрин-Рудницький, мовознавець та неперевершений майстер есеїстики Юрій Шерех-Шевельов і редактор «Сучасності» Іван Кошелівець. У цьому листуванні знаходимо не тільки відлуння політичного життя, не тільки живе відображення цих яскравих особистостей, а й щоденні зусилля Редактора, спрямовані на налагодження діалогу.

Залишається сподіватися, що невдовзі й український читач зможе ознайомитися з цим листуванням — відбитком епохи та свідченням самотніх зусиль гурту одержимих людей, які намагалися змінити обличчя Європи і яким це вдалося — всупереч сильним світу цього та наперекір скептикам, що гадають, ніби всі зусилля «жменьки інтелігентів» марні.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі