Співає гітарна струна

Поділитися
Три вечори поспіль згадувалася формула оптимізму Олега Мітяєва: «Счастье есть, его не может не быт...

Три вечори поспіль згадувалася формула оптимізму Олега Мітяєва: «Счастье есть, его не может не быть…» У зимові дні воно заявило про себе в Національній філармонії України, де відбувся Міжнародний фестиваль гітарної музики «Київ-2005».

Було щось незвичайне в культивуванні «домашнього» інструмента, класичне звучання якого виявилося цілком затребуване й широким колом слухачів. Засвідчив це аншлаг у залі, де начебто в унісон із майстрами лунала мелодія серцебиттів. Протягом трьох фестивальних днів слухачі приймали виконавців із таким захопленням, ніби накопичена любов до гітари нарешті знайшла свого адресата. А цей інструмент із його живим і енергійним звучанням не так часто домінує у філармонічних залах. Але перед профі Національна філармонія не змогла встояти. До впорядкування програми організатори підійшли серйозно: репетиції, двогодинні безплатні майстер-класи з обміну досвідом (на них могли бути присутні всі, хто справді прагне навчатися, а не задовольнятися трьома акордами), концерти в Малому залі (там виступала талановита молодь) і, звісно, сольні виступи вітчизняних та іноземних майстрів, чий талант загальновизнаний.

Фестиваль стартував із відкриття виставки музичних інструментів (безпосередньо гітар) фірми «Ямаха» (компанія є організатором форуму так само, як і Посольство Фінляндії в Україні, Італійський інститут культури в Україні та Фонд сприяння розвитку мистецтва). Музичні інструменти красувалися в фойє, і гості-меломани могли самі виконати що-небудь, отримавши море задоволення. Навіть зовнішній вигляд гітар говорив про те, що в цих невеликих струнних «тілах» криється струменіюча через край енергія рок-н-рольних задатків.

У антракті «ДТ» вдалося поспілкуватися з Андрієм Остапенком (він автор і ініціатор проекту, заслужений артист України, соліст Національної філармонії):

— Тенденція наростання популярності гітари йде з 70-х років, і нині цей інструмент дуже затребуваний, — каже маестро. — Адже навіть викладачі музичних шкіл працюють на двох-трьох ставках, а в консерваторіях і музучилищах у конкурсі на цей клас по кілька людей на місце... І саме фестиваль визначає мету — до чого музикант повинен прагнути. Ще 1998 року філармонія запровадила абонементи, і один раз на місяць обов’язковим пунктом програми був концерт гітарної музики. Невдовзі цього виявилося замало, бо «спілкування» з гітарою обмежувалося лише цим вечором. І ось нинішній фест сприяє популяризації інструмента. Нас радує, що це вже другий такий форум у нашому місті. Спочатку мали місце побоювання, що після торішнього починання продовження не буде, бо все пов’язано з фінансовою підтримкою й вимагає певних вкладень. Але, сподіваюся, незабаром організуємо постійний міжнародний конкурс: я спілкуюся з нашими гітаристами й розумію, що тим самим студентам реально нема де себе проявити. Цього року ми запросили кращих гітаристів Харківського університету мистецтв імені Котляревського, аби якнайкраще подати виконавчу школу регіону. У майбутньому ми плануємо участь на кожному фестивалі однієї зі шкіл нашої країни. Як відомо, у радянські роки в часи залізної завіси в міжнародному конкурсі український гітарист міг брати участь, лише перемігши на всесоюзному й республіканському. Загалом, був дефіцит інформації, тому нині в нас повсюдно практикується манера виконання 30-х років. Знов-таки величезне значення має якість інструмента: чим вона нижча, тим більше форсуєш звук і голосніше граєш. Крім того, дуже важливо, аби твір захоплював самого музиканта. Це універсальний рецепт на предмет того, як сподобатися слухачеві…

Можливо, цим самим рецептом скористався й італійський гітарист Карло Маркіоне, котрий давав концерт у перший день фестивалю. Причому весь репертуар (твори Д.Скарлатті, Д.Романа, Г.Ф.Телемана, С.Яннареллі, М.Джуліані) подавався в його ж транскрипціях — твір ніби адаптується під гітару. Перед кожним номером музикант своєрідно настроювався, складаючи руки на манер буддійського ченця, що молиться, і майже весь репертуар грав із заплющеними очима. Подача матеріалу Маркіоне характеризується м’якістю, красою музичних ходів, чуттєвістю, злагодженістю. Коли закрити очі, створюється враження прослуховування не струнного, а клавішного інструмента. Кожен звук неповторний у своїх чарівливих відтінках, і серед їхнього розмаїття немає проміжних і випадкових. Навіть форма рук, котрі доторкаються до струн, у вигляді «яблука». Це також характерно для фортепіанної гри. Інструмент Паоло тримає не горизонтально, як заведено, а вертикально, що також вельми важливо в специфіці оригінального звучання. Зал тричі викликав музиканта на біс.

Ще один гість — фін Юусо Ніємінен — переможець I Міжнародного конкурсу гітаристів, який проходив у Німеччині поточного року, виступив із сольним концертом на другий день фесту «Київ-2005». Він виконав твори Х.Родріго й М.Понсе. Звучання Ніємінена відзначається бурхливою енергією, веселковими емоціями, світлим настроєм, насиченістю (від п’яно до форте й навпаки). А либонь це не притаманно півночі, звідки гітарист родом. У виконанні Юусо твору Родріго «Запрошення і Танець» можна було чітко простежити сюжетну лінію — спочатку хтось когось довго запрошував, а той у свою чергу не був настроєний танцювати, але далі розвиток іде по наростаючій, і незадовго до фіналу цей невідомий образ вже кружляється в жагучому танці. А «Південна сонатина» Понсе виявилася п’єсою з промовистою назвою, бо з перших акордів у ній відчувалося сонце, спека, пісок, пальми, море, словом, південь.

Заключний день фестивалю позначився таким самим звичним аншлагом у залі й виступом солістів — лауреатів міжнародних конкурсів Олега Бойка й Євгена Мітіна разом із симфонічним оркестром Національної філармонії під керівництвом Ігоря Палкіна (для початку вони виконали Концерт соль мажор для двох гітар з оркестром М.Кастельнуово-Тедеско). А натхненник фестивалю Андрій Остапенко приготував Концерт № 1 для гітари з оркестром А.Золкіна — тут немовби передано всі барви досвітнього міста (дзвін церковних дзвонів, наростаючий гомін і вибух). У другому відділенні з гітарними концертами виступили вже знайомі за минулими фестивальними днями Юусо Ніємінен і Карло Маркіоне.

Гості поїхали на батьківщину, а в слухачів залишаться приємні емоції від гітарної музики й очікування наступних, не менш хвилюючих концертів і фестивалів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі