Спілка письменників: війна в палацах - Культура - dt.ua

Спілка письменників: війна в палацах

21 березня, 2014, 18:15 Роздрукувати Випуск №10, 21 березня-28 березня

Багатьох письменників, журналістів, ба, просто пересічних громадян щиро обурив недавній "наїзд" на Спілку письменників України та безпосередньо її керманича  Віктора Баранова  — з боку таких собі "перевертнів"… Невідомих молодчиків, які презентували себе "самообороною".

Багатьох письменників, журналістів, ба, просто пересічних громадян щиро обурив недавній "наїзд" на Спілку письменників України та безпосередньо її керманича Віктора Баранова — з боку таких собі "перевертнів"… Невідомих молодчиків, які презентували себе "самообороною". Хоча, як відомо, сьогодні за цим образом часто ховаються і ситуативні кримінальні елементи. 

Отже, того березневого дня 63-річний Віктор Баранов, як завжди, перебував на робочому місці — у кабінеті голови Національної спілки письменників України за адресою вул. Банкова, 2. Вже лаштувався йти додому, та, щойно переступивши поріг, опинився віч-на-віч із групою озброєних людей в одностроях. Вони відрекомендувалися "членами Самооборони Майдану", тобто структури, яка відважно боронила Україну від злочинного режиму. Ці ж невідомі люди заштовхнули письменника до кабінету, заявили, що він повинен підписати заяву про складення з себе повноважень голови Спілки… 

— Мені повідомили, буцім "ухвалено" таке рішення, — слабким голосом по телефону розповідає DT.UA Віктор Баранов. — Нібито про це знає "хтось" із секретарів Спілки… Повідомили також, що це узгоджено з Андрієм Парубієм… А Олександр Турчинов… ось-ось призначить нового голову НСПУ. 

Голову Спілки незвані гості назвали "прислужником Януковича", дорікнули орденом, заявили, що нібито сам Баранов наказав зачинити двері Спілки під час буремних подій на Майдані.

Варто нагадати, що після трагічних подій перед Адміністрацією президента 1 грудня минулого року, коли Банкову брали штурмом, кілька поранених мітингувальників знайшли притулок саме у Спілці (її не було зачинено), і медики надавали їм допомогу. Але це не зупинило "Беркут". Розбивши вікна на першому поверсі Будинку письменників, беркутівці увірвалися всередину приміщення і потрощили все що могли. Сам Баранов каже: "Рішення стосовно приміщення Спілки під час бойових дій у центрі Києва приймав секретаріат Спілки — без моєї участі".

— Прислужники? — дивується письменниця, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, один із секретарів Спілки Любов Голота. — Які ми прислужники? Серед нас перебіжчиків немає. Ми з режимом не співпрацювали. Звичайно, був дехто, хто виборював собі державні гранти на видання книжок, — проте ці люди не входять до керівництва НСПУ. Натомість українські письменники брали активну участь у революції. Весь час перебували на Майдані. Перелічувати можна довго. Згадаю хіба жінок: Людмила Таран, Наталя Клименко, Раїса Харитонова-Талалай, чимало інших". 

Прокоментувала пані Голота (головний редактор часопису "Слово Просвіти") і закид щодо "зачинених дверей". 

— Ідея створити саме тут штаб була, — каже Любов Василівна. — Від нашого секретаріату ходили до штабу Майдану, пропонували створити в Будинку письменників міжнародний прес-центр для дипломатів та іноземних журналістів. Але нам делікатно відмовили, пояснивши, що це небезпечно і краще робити все на місці, себто на Майдані. 

Але повернімося до факту "наїзду" на голову Спілки. 

— Я відмовився написати заяву про звільнення під таким тиском, — каже Віктор Федорович Баранов. — Тож мені дали час "поміркувати": до 14-го березня… 

…І загадкові "самооборонці" знову з'явилися — у призначений день. Проте Віктор Баранов був уже не сам. Свідком подальших подій став письменник,
лауреат Національної премії
ім. Т. Шевченка, директор видавництва "Ярославів Вал" Михайло Слабошпицький. 

— Так сталося, що Володимир Парубій — це тато нинішнього голови РНБО, приятель мого приятеля, — каже пан Слабошпицький. — Тож перед черговою зустріччю з "кондотьєрами" я попросив пояснення: у чому річ? Зв'язались із Андрієм Парубієм. Він був розгублений: нічого не знав про ситуацію довкола Спілки. Сказав, щоб ми поглянули на посвідчення цих "гостей". Згодом ми задіяли нардепів — надіслали відповідні запити до голів СБУ, МВС та ГПУ.

— Що ж, мій час спливає, — з сумом у голосі каже голова Спілки. — Я в них тепер на "лічильнику"… 

На думку Любові Василівни Голоти, те, що трапилось довкола керманича Спілки, — це підступність та підлість. "Ні для кого не секрет, — каже письменниця, — що останній рік Віктор Баранов тяжко хворіє. Але він тримається, не відмовляється виконувати свої обов'язки". 

На запитання, з чим може бути пов'язаний фактично рейдерський напад, сам Віктор Федорович Баранов знову зітхає: 

— Пов'язую це насамперед із амбіціями деяких осіб у Спілці. Вже йдуть розмови про достроковий з'їзд… Це ж має хтось ініціювати… Ось вони й "ініціюють"… 

Зі свого боку, Михайло Слабошпицький також не приховує емоцій: 

— Під революційний шумок у країні з'являються мародери, починається зведення порахунків. Ті люди, котрі вже сьогодні вриваються в громадські установи і намагаються їх захопити, не мають нічого спільного з ідеалістами, романтиками, які йшли під кулі! А щодо Спілки… То справді є певні люди, які готують "зміну караулу". Але замість того, щоб скликати з'їзд, вони нацьковують рейдерів. Це — "діти лейтенанта Шмідта". 

Що особливо важливе в цій історії. Насправді "призначити голову Спілки" ні президент, ні будь-який інший чиновник не може. Спілка письменників — громадська організація, і єдиний орган із такими повноваженнями — з'їзд. Скликати який, зважаючи на велику кількість членів Спілки в усіх областях України, дуже непросто. 

Любов Голота: "У Спілці мають більше важити книжки, а не інтриги. Що вони хочуть отримати? Чим керуватимуть? Майно? Але ж велика частина майна Спілки лишилась у Криму, — тут уже не покеруєш. З іншого боку, ми маємо підтримати письменників на Донбасі та Слобожанщині. Та й ротація керівних органів Спілки не завадить". Однак сама Любов Василівна не впевнена, що залишиться серед керманичів установи. 

Нині багато говорять про створення "Інституту книжки" — такого собі напівдержавного органу, який вибудовував би стратегію книжкової галузі, популяризував би українську літературу за кордоном, сприяв би перекладацтву та підтримував би молодих авторів. Створювати збираються мало не на голому місці. Адже в державі, по суті, немає структури, яка б офіційно опікувалася книжковою галуззю. Окрім Спілки! НСПУ мала б зазнати докорінного реформування, перетворитися на менеджерську установу. 

Українські письменники мріють про "Спілку майбутнього". На їхню думку, НСПУ повинні очолити молоді, а до секретаріату — увійти люди європейського рівня мислення. Головними завданнями оновленої громадської організації мають бути і соціальний захист письменників, і збереження української книжки. "Спілка майбутнього, — каже Любов Василівна Голота — це рух до Європи і рух Європи до нас, це відновлення контактів з країнами Кавказу та Центральної Азії". 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво