СПАДКОЄМЦІ ГЕТЕ НА УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ - Культура - dt.ua

СПАДКОЄМЦІ ГЕТЕ НА УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ

3 жовтня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №38, 3 жовтня-10 жовтня

Фестивалі культур національних меншин, які населяють Україну, уже давно стали доброю традицією. Та інколи трапляються події, що відкривають нову сторінку в літописі цієї традиції...

Фестивалі культур національних меншин, які населяють Україну, уже давно стали доброю традицією. Та інколи трапляються події, що відкривають нову сторінку в літописі цієї традиції. 20 та 21 вересня в Одесі пройшов Перший міжнародний фестиваль німецької музики, присвячений 200-річчю поселення німців в Одеському регіоні. Захід відбувся за підтримки Одеської обласної державної адміністрації, Посольства Німеччини в Україні та добродійних фондів «Баварський дім, Одеса» і «Товариства розвитку». Девіз фестивалю звучав так: «Два століття з німецьким мистецтвом в Одесі». Учасники з’їхалися з Харкова, Миколаєва, Сімферополя, Чернігова, Львова та інших міст.

Серед них був і колектив із Києва — хор німецької Євангелістсько-лютеранської громади церкви Святої Катерини під управлінням заслуженого діяча мистецтв України Григорія Сорокопуда. Саме цей колектив можуть почути парафіяни відомої всім у столиці кірхи, розташованої на вулиці Лютеранській. Хор існує з 1991 року, коли був створений із членів німецького товариства «Відергебурт» («Відродження»), що складався з нащадків німців-переселенців, яких доля занесла на українську землю ще в XVIII столітті. Спочатку в хорі було всього... сім чоловік! Та потім він став відомий тим, що об’єднав у своєму складі людей, чимало з яких не отримали музичної освіти. Нині наймолодшому учаснику хору — 15 років, найстаршому — 70. Для хору характерна династичність — багато хто співає в ньому разом з іншими членами своєї родини — дітьми, дружинами, чоловіками та навіть онуками. Хористів відзначає особливий дух колегіальної взаємопідтримки та фанатичної захопленості своєю справою: кожний глибоко вірує, закоханий у музику й відчуває себе часткою одного організму, покликаною служити високому ідеалу.

А літопис концертних виступів цього колективу розпочався 1992 року, коли в рамках торжеств, присвячених Дню Києва, він уперше вийшов на сцену перед слухачами. Зауважимо, що працювати з таким колективом досить складно. Тому що доводиться освоювати найскладніший академічний репертуар із хористами, які найчастіше не знають нотної грамоти та працюють в якихось інших, немузичних сферах. Однак ця спроба виявилася успішною і стала «проривом» до європейської традиції широкого залучення хористів із «немузичного» середовища, які одержимі пристрастю до музичення і згодом виявляються спроможними опанувати вершини хорового класичного репертуару.

Григорій Григорович трудиться в хорі разом зі своєю дружиною Ларисою Степанівною. Його сім’я — це вже династія музикантів (їхня дочка — органістка, піаністка й хористка-сопрано). Григорій Сорокопуд, випускник Київської консерваторії, понад одинадцять років керував хором Радіо і Телебачення України, зробив величезну кількість фондових записів на українському радіо. Тривалий час працював із камерним хором «Оранта», що став лауреатом міжнародного хорового конкурсу в Дебрецені (Угорщина). Він має титул і професора, й інші почесні звання. Та найбільше він дорожить званням Музиканта, тому любить, щоб на концертах конферансьє не перераховували перед його ім’ям усі звання, які підкреслюють його заслуги. Він просто виходить на естраду й починає священнодіяти. Його спілкування з хором під час концерту важко порівняти зі звичними діями хорового диригента. У жестах присутнє не просто ідеальне музикантське чуття, що суто технологічно покликане допомогти хору у виконанні творчих завдань. Його жест — це осередок відразу двох начал — точного музикантського розрахунку та емоційної глибини. Тому хористи стежать за його руками як зачаровані, а результат їхньої творчої співдружності завжди вражає органічністю й переконливістю. Зауважимо також, що спів бахівського та іншого німецького репертуару вимагає від співаків особливих навичок звуковедення й особливої вокальної школи, яка, до того ж, надто відрізняється від звичного для слов’янського вуха звуку, що злегка «розгойдується», що чомусь дуже ціниться в стінах наших оперних театрів.

Утім, у репертуарі хору є чимало й українських народних пісень (деякі з них оброблені самим Григорієм Сорокопудом), виконуються хором й інші світські твори. Звучить багато православної музики — як російської, так і української. Твори Бортнянського, Березовського, Кошица, Леонтовича та інших вітчизняних авторів міцно займають свої «позиції» у репертуарі. Якось трапився епізод, котрий можна вважати по-своєму унікальним. В одному з варшавських соборів (звичайно, католицькому) цей хор (який відноситься до євангелістсько-лютеранської громади) виконував православні духовні піснеспіви. Така триєдність виглядала якось особливо символічно...

У перший день фестивалю хор виступав у номінації «Духовна та класична хорова музика». У цій програмі кияни виконали «Святий Боже» Чайковського. У цілому ж, на фестивалі також були представлені номінації «Камерна вокально-інструментальна музика» і «Німецький фольклор».

У недільному денному концерті, виступаючи в номінації «Церковне музичне мистецтво», київський хор, крім іншого, виконував і «Вечірнє благословення» Мендельсона. Наприкінці останньої фрази цього твору звучить звернення до Всевишнього «Внемли нам». У цьому місці диригент смиренно склав руки на грудях, і це в багатьох слухачів у залі мимоволі викликало сльози. У творі Леонтовича «Ой зійшла зоря» бас Олег Чернощеков, який виступає і як виконавець басових партій у хорових творах, і як різноплановий соліст. А розпочався виступ на недільному фестивальному концерті з виконання Miserere А.Лотті. Тут колектив показав слухачу незрівнянне володіння динамічними градаціями (від піаніссімо до форте) і ансамблевою точністю.

Везучи додому дипломи лауреатів фестивалю (в обох номінаціях), усі були щасливі й сповнені надій на нові зустрічі зі слухачем. У грудні в церкві Святої Катерини, як і належить, буде виконана «Різдвяна ораторія»
Й.-С.Баха, що, умовно кажучи, складається із шести окремих кантат. Ця подія стане продовженням справи відродження лютеранської традиції виконання духовних кантат у стінах храму, яка так властива життю всіх лютеран у Німеччині, розпочинаючи від бахівських часів. Тоді та чи інша кантата виконувалася щонеділі, вона завжди відповідала тому чи іншому релігійному святу. Не дивно, бо загальне число кантат й ораторій, створених Бахом, наближається до 250. У Києві виконання таких творів проходить із великою урочистістю: запрошується оркестр, до складу якого звичайно входить чимало музикантів з оркестру Національної опери України, солістами виступають оперні співаки Камерного хору ім. Б.Лятошинського, чиї голоси найбільше відповідають звуковій манері, необхідній для виконання бахівського репертуару. У червні нинішнього року, до дня П’ятидесятниці була, приміром, виконана Кантата №126, тоді колектив щойно повернувся з поїздки Німеччиною (таких поїздок у «біографії» хору було вже чимало). 1993 року в Мюнхені хор уперше взяв участь у Кірхентазі (Церковних днях) — своєрідному фестивалі церковної музики, що потім стало своєрідною традицією. Нерідко виконуються і частини з «Пристрастей по Іоанну» і «Пристрастей по Матвію». У репертуарі хору є ще цілий ряд найскладніших бахівських кантат (№21, 31, 129, 172). Взагалі ж, слід врахувати, що хор церкви Святої Катерини — це переважно не світський колектив, що концертує, а насамперед натхненна співдружність колег, які виступають під час усіх церковних служб і не мислять свого життя без співу в хорі. Мудрістю та терпінням їхнього керівника Григорія Сорокопуда хор перетворився на злагоджений колектив, який тонко відчуває всі «флюїди», що йдуть від свого творчого лідера й неухильно просувається вперед, до висот хорового виконавства.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво