Сезонні роботи

Поділитися
Столичні театри вийшли на передову боротьби за глядача після літніх відпусток. Деякі колективи, як-от Національна опера, трудяться з кінця серпня...

Столичні театри вийшли на передову боротьби за глядача після літніх відпусток. Деякі колективи, як-от Національна опера, трудяться з кінця серпня. Інші — підтягуються. І формують перспективні плани на новий сезон, тенденції якого визначати заздалегідь — безглуздо. Хоча очевидно, що очікуються і драматургічна класика, і цікаві запрошені режисери. І держпідтримка деяким театрам гарантована, тому що наш перший віце-прем’єр з гуманітарних питань — дуже великий театрал. Риторичне запитання, як поєднуватимуться в цьому сезоні одвічні «антиподи» — касові пріоритети (із жовтим репертуарним відтінком) та істинно художні устремління (тих небагатьох, хто ще до чогось прагне) — поки що залишимо без відповіді.

Національний театр імені Івана Франка завершує гастролі у Львові (квитки на спектаклі розлетілися за два тижні до приїзду колективу). І готується до відкриття нового сезону вдома. Вже наступного тижня покажуть класичне «Украдене щастя» у режисурі Сергія Данченка з Богданом Ступкою в головній ролі. Спектакль присвячений 150-річчю від дня народження патрона театру. Ступка нещодавно побував у селі Нагуєвичі, рідних місцях письменника, і звідти на київську землю хоче привезти саджанці деяких дерев. Як уже повідомлялося в «ДТ», найближча прем’єра театру — «Посеред раю на майдані» у постановці Володимира Кучинського (художник Володимир Кауфман). Обіцяють, що у спектаклі прозвучать «раніше незнані поезії Франка». А також «будуть перегорнуті маловідомі сторінки життя письменника». Інтригує хоча б те, що умовне місце дії — клініка. А як такий образ письменника у спектаклі розмитий — чи то фантом, чи то інша метафорична умовність. Він з’явиться на сцені як «Хтось». П’єсу написав відомий у Росії драматург Клим. У жовтні франківці планують прем’єру «датського» спектаклю. Тільки дата не в партійного керманича, як було заведено в радянські роки, а в актриси театру Людмили Смородіної. Вона вийде на сцену в бенефісній постановці «Віват королева!» (режисер Юрій Кочевенко) відразу в двох ролях — Марії Стюарт і Єлизавети Англійської. Такий маневр років тридцять тому стався у московському Театрі імені Маяковського: двох королев геніально грала Тетяна Василівна Дороніна. Тепер у Києві буде вже третій спектакль на одну й ту саму тему «королівських ігор» (після «Браво» та Молодого). Хоча криноліну мало не буває. Надалі франківці обіцяють запуски «Весілля Фігаро» (режисер Юрій Одинокий), «Кавказького крейдяного кола» (режисер Лінас Зайкаускас), «Тіней забутих предків» (режисер Григорій Гладій). Із 23 по 28 вересня в театрі також пройде фестиваль моноспектаклів «Марія», куратор якого — Лариса Кадирова.

Уже 17 вересня Національний театр імені Лесі Українки відкриє новий сценічний майданчик. Відкриття збіглося з прем’єрою «Ромео і Джульєтти». Проект виник у співпраці українського театру і Баварської театральної академії ім.Августа Евердінга. Деякі рецензенти заздалегідь можуть заготовити заголовки на зразок «Труднощі перекладу», оскільки спектакль іде двома мовами — російською та німецькою. Монтеккі — «чужі», Капулетті — «свої». У ролі Джульєтти — Наталя Шевченко, координатор проекту — Алла Рибікова. Наприкінці жовтня художній керівник театру Михайло Резнікович випускає спектакль «Дон Кіхот. 1938 рік» за мотивами Михайла Булгакова. У головних ролях — Олександр Гетьманський, Давид Бабаєв, Юрій Гребельник. Художник спектаклю — Давид Боровський. Це одна з останніх робіт геніального художника, нашого співвітчизника, його не стало навесні нинішнього року. «Дохідне місце» О.Островського в Російській драмі запросили режисерувати Аркадія Каца (досі він працював тут над «Вовками і вівцями»). А «Сірано де Бержерака» запропонували поставити пітерському режисерові пану Селіну, який недавно реалізував на цій самій сцені свій погляд на «Маскарад» Лермонтова. Учні Резніковича — Л.Остропольський та І.Барковська — відповідно, теж не залишаться без роботи — вони представлять у новому сезоні «Дівичник» і «Як важливо бути серйозним». «Сцена під дахом» у цьому ж таки театрі прийме чергову прем’єру — «Іду за край» за творами Василя Стуса (режисер Ольга Гаврилюк). У новому сезоні трупа театру, очевидно, поповниться за рахунок випускників нашого театрального. Але є і втрати. Керівництво театру вирішило попрощатися з Ольгою Сумською, заслуженою артисткою України, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка. Поки що не продовжені — чи вже не продовжені — контракти з народними артистами України Іриною Буніною та Анатолієм Пазенком. Керівництву залишилося зовсім мало «роботи» — «не продовжити» творчі відносини, скажімо, з Мажугою, із Заклунною, Кадочниковою (теж дуже відомими, талановитими й любимими глядачами артистами, які вціліли в трупі) — і, мабуть, тоді в цьому театрі переможуть; а) «велике мистецтво», б) театральна етика, в) «психологізм і ансамблевість». Правда, навіть тоді навряд чи виникне усвідомлення того, що статус «Національний театр» — це насамперед люди, багато з яких — гордість вітчизняного мистецтва. Тож цю тему не закрито.

У Театрі драми і комедії на Лівому березі першими прем’єрними залпами можуть стати інсценівки популярної зарубіжної прози. «Лоліта» і «Небезпечні зв’язки». Набоков і Шодерло де Лакло. Причому і перший, і другий твір художній керівник Едуард Митницький доручив ставити молодому режисерові Андрію Білоусу (Мамай в однойменному фільмі О.Саніна). На запитання: «А чому відразу все одному?» — відповідь була така: «Я свого часу по п’ять спектаклів у сезон ставив». Поки що шукає для себе матеріал режисер цього театру Олексій Лісовець (йому дісталися лаври «Пекторалі» за хіт минулого сезону «Ромео і Джульєтта»). Швидше за все, він стане режисером спектаклю з участю Ади Роговцевої — але вже на стороні. Наступного року у відомої актриси ювілей. Тому може народитися ще один помітний антрепризний проект (після «Варшавської мелодії-2»). Успішний антрепренер Анатолій Хостікоєв, як видно з афіш біля Російської драми, лаштується, вважай, утретє увійти в одну й ту саму річку — зіграти в «Отелло» Шекспіра. Два перших експерименти — у Театрі на Подолі та в Театрі імені Івана Франка — у різний час були цікаві (режисура Віталія Малахова). У третьому — режисер буде той самий. А ось які десять (чи триста) відмінностей — покаже листопад.

Столична музична сцена теж готує сюрпризи. Різні. Крім режисерських. Тут «сюрприз» один — ставити, як і раніше, нікому. А для тих, хто нібито є, незле б провести спецсемінар на тему: «Чим відрізняються урядові концерти від постановок світової оперної класики». Національна опера готує до 80-річчя Віталія Кирейка «Бояриню» (за мотивами твору Лесі Українки). Передбачається, що це буде концертне виконання. Обіцяний «Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди — цьому творові вже тридцять років, і виникають закономірні запитання, як розмежувати, власне, музичну лінію і нашарування «великого радянського стилю». До кінця сезону, можливо, випустять «Адрієну Лекуврер» Франческо Чілеа (диригент Володимир Кожухар). А вже 23 листопада чекайте прем’єру балету Михайла Чембержі «Дзеркало небес» (балетмейстер Аніко Рехвіашвілі, диригент Олексій Баклан). Київська оперета теж не забариться — обіцяні прем’єри «Містера Ікс» і «Фіалок Монмартру».

З великих гастрольних театральних проектів — на листопад запланований візит у Київ московського театру «Современник» із двома спектаклями. «П’ять вечорів» за п’єсою О.Володіна з участю Олени Яковлевої і Сергія Гармаша та «Пігмаліон» — досить відомий спектакль у постановці Галини Волчек — недавно у нього ввійшов прем’єр Вахтанговського театру Сергій Маковецький (на роль Хіггінса). Є певні плани в організаторів гастролей Театру Бориса Ейфмана, Російського імперського балету. У жовтні продовжить свій традиційний «Роман із Києвом» пан Віктюк. Обіцяно спектакль із серії ЖЗЛ — про Дункан і Єсеніна («Сергій і Айседора»). Але особливу увагу, думаю, варто звернути на недавню постановку маестро «Остання любов Дон Жуана» за п’єсою дуже популярного сьогодні на Заході драматурга Е.-Е.Шмітта. Дон Жуан (Дмитро Бозін), виявляється, закоханий зовсім не в той об’єкт, який йому приписували «біографи»-інтерпретатори. Триває переговорний процес і з російським Театром армії: правда, важко сказати, що цікавого вони могли б показати на виїзді — крім «броні і танків» своєї вивіски.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі