РОК-ЗЛІТ НА «ПРОСТО РОК»

Минулої п’ятниці, коли Київ убрався в золото й настало тепле, прозоре бабине літо, у столичному Палаці спорту зібралися шанувальники правильної музики. Нинішній фестиваль «Просто рок» відрізнявся від минулорічних не лише кількістю учасників — цього разу їх було десять проти звичайних шести-семи груп, — а й географією: окрім Росії й України, до Києва прибули гості-музиканти з Молдови.

Фестиваль «Просто рок» став уже традиційним осіннім дійством, яке збирає під свої знамена кращих, на думку його організаторів, — компанії «Акона» і радіостанції «Просто», рок-виконавців. Нинішнього року кращими назвали десять груп, з огляду на що фестиваль плавно перейшов у рок-марафон. Всі групи-учасниці мали подати на суд глядачів нові або, на гірший випадок, оновлені програми. Відкривала концертну програму молода українська команда «Імпала». Втім, молодою її назвати можна дуже умовно, оскільки групі вже не один рік, хіба що дебютний альбом записала недавно, але зоряного статусу так і не удостоїлася.

Безперечно, можна зачекати, сподіваючись, що все краще в них у майбутньому. І тільки зовсім юна україно-російська група «зе.ру» («the.ru»), якій не виповнилося ще й року і чий дебют на великій сцені пройшов саме на нинішньому «Просто року», викликала у глядачів такий шквал оплесків і потік позитивних емоцій, про який «Імпала» може поки що лише мріяти. Чесно зізнаюся, коли продюсер групи «зе.ру» задовго до фестивалю запевняв, що колектив виступить блискуче, у це, за всієї поваги, вірилося важко. Настільки ж скептично сприймалися і повідомлення про неймовірно успішний недавній виступ «зе.ру» в Москві на одній сцені із Земфірою і «Мумій тролем». Але дебютний публічний виступ команди на «Просто року» розвіяв усі сумніви: група грала настільки жваво, щиро і незакомплексовано (рідкість для чиїхось дебютів, які проходять або з великим невиправданим пафосом, або з комплексом меншовартості стосовно корифеїв рок-музики). Голос соліста «зе.ру» Еліо вкидав у дрож багатьох дівчат, а зовнішність, яка дуже схожа на імідж фронтмена U2 Боно, — тим більше. Калька зі знаменитої ірландської групи проступала і в музиці, і в подачі матеріалу, і в багатьох відточених рухах Еліо. Однак калька настільки якісна, що не дратує. До того ж, на відміну, скажімо, від Святослава Вакарчука, у рухах якого відчувається експресія, але немає відточеності і викінченості, рухи Еліо здаються природнішими.

Пісні «Зе.ру», як і композиції російського відкриття року команди «Тотал», у «живому» виконанні виявилися важчими і більш драйвовими, ніж у запису. В запису вони полегшені аж до нудотності. На подив, «Тотал» глядачі чекали: публіка впізнавала пісні з перших акордів й активно підспівувала Марині Чиркуновій. І нова для Києва група не видавалася на одній сцені з ветеранами рок-музики недоречною, тим більше що взимку нинішнього року лише група «Тотал» удостоїлася честі виступати на розігріві в антихриста від року Меріліна Менсона на його московському шоу. На нинішньому фестивалі «Просто рок» це була єдина група, що грає жорсткий гітарний грандж, і єдина група, до складу якої входить скретч-ді-джей, який пронизує музику «Тотал» модними дискотечними звуками. Групу, вочевидь, чекає успішне майбутнє, принаймні старт виявився багатообіцяючим. Воно й зрозуміло: мало того що продюсер колективу — відомий своєю роботою зі співачкою Ліндою Макс Фадєєв, та ще й матеріал для першого альбому «Тотал» створювався три роки. За цей час група встигла відкинути все зайве й удосконалити решту. Другим альбомом, коли наступна робота виявляється гіршою за першу, «Тотал», здається, не комплексує. До того ж, матеріал для другого альбому вже є. За визнанням солістки групи Марини Чиркунової, наступний альбом, коли слухач звикне до справжнього звучання команди, у них буде важчий, ніж перший. Не виключено, що робота з’явиться не лише на прилавках російських і українських музичних магазинів, а й у далекому зарубіжжі, оскільки відомий звукозаписний лебл Universal був би не проти укласти з «Тотал» контракт на випуск їхніх альбомів за кордоном.

Нову програму показала і група «Скрябін», вперше і, хочеться вірити, не востаннє запрошена на «Просто рок». Про те, що українським неоромантикам були невимовно раді, свідчить факт, що на згадці про «Скрябіна» стіни Палацу спорту здригалися від захоплених вигуків публіки. «Скрябіна» на фестиваль запросили не випадково. Організатори пояснюють це смаками публіки і законами ринку: група випустила новий альбом «Країна мрій», із матеріалом якого не соромно вийти на велику сцену. І річ не в тому, що все, зроблене нею протягом тривалого її існування, не витримує критики, — просто решта робіт колективу не вирізнялася роковим забарвленням. Нинішнього ж року «Скрябіни» не лише зарахували до команди живих музикантів, відмовившись на виступах від електронного звучання, а й зробили значно важчими старі композиції, що якнайкраще вписується в концепцію фестивалю «Просто рок». До того ж, на відміну, скажімо, від «Грін грея», які записали новий альбом, який мало чим відрізняється від попереднього і тим самим набрид широкій публіці, «Скрябін» у Києві виступає не так часто, щоб набриднути.

Не набридли київській публіці і нестаріючі ветерани рок-сцени група «ЧайФ», яка недавно зустріла свою шістнадцяту осінь. Поруч із добре відомими старими композиціями, які посіли уже своє стабільне місце в рок-архіві, корифеї зіграли й нові пісні, які ввійдуть до їхнього альбому «Оранжевий настрій-4». Традиційно в «Оранжевий настрій» входять виключно акустичні версії пісень. Та якщо в попередніх трьох альбомах це були вже відомі пісні, то до нового увійдуть зовсім невідомі публіці, навіть ті, які були в репертуарі шкільної групи Володимира Шахріна і Володимира Бєгунова. Записи, які надихнули музикантів на створення нового «Оранжевого настрою», було знайдено на балконі у Володимира Бєгунова. Магнітні плівки гідно витримали випробування часом та уральською погодою, і музиканти змогли впізнати і згадати практично всі пісні. У кожному разі, хоч би які нові тексти складав «ЧайФ», вони завжди про життя, а музика групи залишиться старим добрим рок-н-ролом. І глядачі завжди зустрічатимуть їх шаленими оплесками і з задоволенням їм підспівуватимуть.

Музика групи «ЧайФ» на сьогодні, напевно, єдиний зразок року в чистому вигляді. Чистого стилю зараз немає, і навіть легендарний В’ячеслав Бутусов, чий «Наутілус помпіліус» свого часу перевернув музичну свідомість тисяч шанувальників, сьогодні записує нові пісні з електронною командою «Deadушки». До речі, вшанувавши своєю присутністю «Просто рок», Бутусов приїхав до Києва без електронників, лише з однією-єдиною акустичною гітарою. Нинішнього року В’ячеслав Бутусов уже виступав з акустичною програмою в нашому стольному граді, а тому його приїзд на енергійний фестиваль «Просто рок» без групи, з якою він записав свої останні хіти «Настасья» і «Триллипут», викликав виключно песимістичні прогнози. «Він знає, що робить», — коментувала ситуацію директор «Акони» Олександра Найдьонова. І справді, викликати таку бурхливу реакцію і сльози радості, як це зробив В’ячеслав Бутусов, зміг лише прихований сюрприз фестивалю — «Мумій троль». Всупереч очікуванням, кульмінаційною піснею Бутусова стала не «Настасья», а стара композиція «Нау…» «Апостол Андрей». Виконану ним пісню з репертуару Віктора Цоя «Звезда по имени Солнце» весь народ підхопив стоячи, освітлюючи темний зал мерехтливими зірочками вогню запальничок. Це, напевно, був перший за всю історію проведення концертів у Палаці спорту виступ одного артиста, який акомпанував собі на акустичній гітарі. Такий небачений успіх В’ячеслава Бутусова підтвердив його статус рок-ідола. Здається, Бутусова, який витримав випробування фестивальним майданчиком, відтепер уже нічим не здивуєш.

Як, утім, ніщо вже не здивує і групу-сюрприз, про участь якої хоч ніхто відкрито не говорив, але в повітрі витали подих і лукава усмішка Іллі Лагутенка. Який же «Просто рок» без ветеранів цього фестивалю «Мумій троля»? Попри те, що один мій знайомий шоу-бізнесмен, який зараховує себе до знавців ринку, єхидно запевняв, що на МТ ніхто не піде, у залі, навіть не знаючи напевно про виступ групи, зібралися численні натовпи шанувальників Лагутенка і Ко. Здається, «Мумій троль» сягнув того рівня, коли вони вже можуть не писати нічого нового, але при цьому збирати повні зали і, відповідно, гонорари. Однак група не має наміру почивати на лаврах, і не тільки подала на суд глядачів нові аранжування старих пісень, а й презентувала недавню, написану під час їхнього літнього «Кримські забави»-туру, під назвою «Когда даже ночью +28».

Не дуже пощастило молдовським гостям фестивалю — групі «Здоб ші здуб». Запальні хлопці, що переспівали на свій авантюрний манер пісню групи «Кіно» «Видели ночь», вочевидь поступалися «Тролям», які їм передували. Що, втім, не перешкодило їм виступити на всі сто і сподобатися киянам, які досі їх не бачили. Але не може бути так, щоб із десяти груп-учасниць усі виступили ідеально. Освистали нову команду «Сегодня ночью», яку продюсує Ілля Лагутенко. Його зоряний вплив відчувається в розслабленій, «нявкаючій» манері виконання соліста. Однак якщо голос, міміка і чіткі жести Іллі Лагутенка вкрадаються в душу, немов огортають слухача і стискають свідомість у м’яких невловимих обіймах, то «Сегодня ночью» таким хистом не володіють. Можливо, дебют розслабляючої музики «Сегодня ночью» мав відбутися в більш камерному залі. Втім, фестиваль «Просто рок» завжди вирізнявся тим, що відкривав молодих виконавців, яких з першого разу не завжди зустрічали «бурхливими оплесками».

Закривала «Просто рок-2001» українська група «Океан Ельзи», яка заявила, що на інше місце в списку учасників не погодилася б. Новою програмою чи бодай виконанням тих пісень з останнього альбому, які ще не звучали на їхніх концертах, вона не здивувала. Не продемонстрував «Океан…» і програму, яку репетирує з оркестром. Оновитися група вирішила презентацією кліпу на пісню «Квітка», в якому соліст Святослав Вакарчук уперше постав перед глядачами у своєму давно бажаному декадентському образі. В усьому чорному і з чорними тінями під очима, Славко був схожий на головного героя культового фільму «Ворон» і на рок-ідола Оззі Озборна. У цілому новий імідж соліста непоганий, але дисонує з іншими учасниками групи. Хоча п’ятеро чоловіків із нафарбованими очима — було б уже занадто. Навіть для таких зірок, як «Океан Ельзи».