РЕЦЕПТ ЙОГО УСПІХУ - Культура - dt.ua

РЕЦЕПТ ЙОГО УСПІХУ

30 травня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №20, 30 травня-6 червня

«Інформаційним приводом» для недавньої прем’єри Донецького академічного українського музично-драматичного театру послужив роман «Милий друг» Гі де Мопассана...

«Інформаційним приводом» для недавньої прем’єри Донецького академічного українського музично-драматичного театру послужив роман «Милий друг» Гі де Мопассана. Місцева поетеса Наталя Хаткіна написала сценічну версію роману, і вийшов мюзикл «Милий друг». З цією роботою театру глядачі ознайомилися під час проведення днів Донеччини в Києві.

Жанр мюзиклу передбачає обов’язкове виявлення в літературному матеріалі притчевого моменту. Щоб вийшов хороший мюзикл, необхідно відійти від подробиць побутовизму, відмовитися від другорядних речей і вибудувати чітку сюжетну лінію, у якій легко вгадуватимуться штрихи надзавдання. Потім усе це слід переконливо вбрати в музичну тканину, обставити вокалом і кордебалетним супроводом. Донецький мюзикл «Милий друг» у режисурі Андрія Бакірова укладається в цю схему.

Створити образну систему вистави режисерові допомагає художник-постановник Олена Богатирьова. Величезних розмірів, вишуканий, золотавого кольору гаманець —символ добробуту і сили — підвішено посередині сцени. Опустившись, розкриті стулки гаманця винахідливо трансформуються в ампірне ложе — місце альковних перемог Жоржа Дюруа. Про прекрасні хвилини, проведені тут, згадує Жорж, стоячи перед вівтарем під час власної шлюбної церемонії з «грошовим мішком» — Сюзанною Вальтер.

Драматично-музично-пластичний колаж ролі дає повне уявлення про Жоржа (з.а. України Андрій Романія), загалом, хорошого хлопця, котрий поставив перед собою марнославну мету будь-що вирватися з дешевих паризьких мебльованих кімнат і досягти вершин кар’єри та добробуту. Еволюція особистості Милого друга, знеособленого таким прізвиськом, простежується і в музичних темах сучасних ритмів, то напористих, то романтичних, то лірично-захоплених, то по-сороміцькому спокусливих. Подорож Жоржа в ролі символічної естафетної палички по жіночих постелях показано досить відверто і розкуто, але без непристойності і несмаку. У відповідному ключі характерів своїх героїнь працюють і акторки — розважлива Євгенія (С.Бойко), розкуто-спокуслива Маргарита (О.Гребенюк), ханжа-дурепа пані Вальтер (з.а. Є.Хохлаткіна), пихата Сюзанна (М.Степанова), відверта куртизанка Ніна (Є.Мартинова), навіть малолітня дочка Маргарити Лоліта (О.Жданова) демонструє стервозні жіночі риси.

Всі елементи вистави чітко взаємодіють. Музичні і кордебалетні номери не сприймаються як вставні, вони логічно і грунтовно вплетені в лінію сюжету й органічно з ним співіснують. «Вирішити» вокальні проблеми драматичним акторам, які, слід віддати їм належне, працюють на високому рівні, допомагає оркестр театру (диригент, автор музичного оформлення Євген Кулаков), бек-вокал (хормейстер Тетяна Пащук), балетна група (балетмейстер Анатолій Бедичев), що існують як дійові особи. Всіх їх сколочено в злагоджений творчий організм, який добре розуміє режисерське завдання і чудово його виконує.

У створенні атмосфери вистави величезну роль відіграють костюми. Як завжди в авторському виконанні Є.Богатирьова, вони вирізняються самодостатністю. Не даючи чіткого визначення місця подій, вони все ж таки передають відчуття епохи. Червоний фрак Жоржа стає символом продажності, його колір, як бацила, вражає костюми спокушених жінок, і у фіналі всі вони постають в однакових, кольору пристрасті криваво-червоних сукнях. Світлова партитура вистави, змінюючи сцену з кінематографічною винахідливістю, дозволяє переконатися в можливостях акторів існувати у різних планах — великому, середньому, далекому, а продумані і візуально виправдані мізансцени створюють завершену «картинку».

У виставі присутній вигаданий автором персонаж «Той, хто завжди поруч» (В.Жданов). Мандрівний Мефістофель, який задумав допомогти і мопассанівському героєві, ставши його другим «я». Саме «Той...» ставить резолюцію на життєвому рецепті Жоржа: «Хочеш жити, умій продаватися». Автори мюзиклу трохи ідеалізували образ Милого друга, у Мопассана Жорж жорсткіший і цинічніший. За всієї цілісності вистави, її яскравої видовищності, враження посилилося б, якби, всупереч законам жанру з обов’язковим фінальним позитивом, показати Жоржа людиною, котра не зупинилася на підкореній вершині, не покаялася, оскільки це суперечить її суті. Ось він, тріумфатор, на вершині успіху, але скільки ще попереду піків вищих, значніших. У руках пожовклий від часу давній рецепт, виписаний йому самою долею. Можна йти далі, користуючись цими могутніми приписами. А може, розірвати цей спокусливий аркуш? Рука не піднімається...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво