«РАМПА» — МОДЕЛЬ ТЕАТРАЛЬНОГО СВІТУ - Культура - dt.ua

«РАМПА» — МОДЕЛЬ ТЕАТРАЛЬНОГО СВІТУ

10 травня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №17, 10 травня-17 травня

Удесяте в Дніпропетровську проводився Міжнародний фестиваль молодіжних театрів «Рампа». Організ...

Удесяте в Дніпропетровську проводився Міжнародний фестиваль молодіжних театрів «Рампа». Організований Дніпропетровською спілкою молоді, Держкомітетом України у справах сім’ї та молоді, Управлінням у справах сім’ї та молоді й Управлінням протокольних і масових заходів облдержадміністрації, фестиваль став справжнім святом молодості, таланту, театрального мистецтва.

В аматорів, виявляється, все так само, як і у професіоналів. Така ж самовідданість і самовіддача, серйозність ставлення, любов і щирість. Хоча ні, в них усе це — значно більшою мірою, бо що для професіонала — професія, те для аматора — поклик душі і серця.

На сцену драматичного театру ім. М.Горького, в якому проходив фестиваль, вихлюпнулася яскрава, заразлива, весела і бешкетна творчість молодих артистів. У цьому різнобарвному переливі ілюзорного простору розташувалися драма й клоунада, пантоміма і сучасний танець, естрадні мініатюри і буфонада, оперета і казка, пластичні шоу й імпровізована ігрова структура, загалом усе, що, власне, й називається словом «театр». Сім днів фестивалю для його учасників — чотирнадцяти театральних колективів з України, Росії, Білорусі — запам’яталися радістю спілкування з однодумцями і захопленням від виходу на сцену, для журі (голова — заслужений артист України Володимир Талашко) — захоплюючими суперечками щодо визначення міри таланту у сфері, яку важко судити, і бажанням бути гранично об’єктивними, для оргкомітету (незмінний десятилітній голова — Євген Бородін) — величезною напруженою працею з перетворення фестивалю на струнку організовану структуру, в якій би все було враховано і не було втрачено присмаку свята, торжества. Безтурботними залишалися тільки глядачі, до обов’язку яких входило радіти від зустрічі з прекрасним, тобто зі спектаклями фестивалю.

Територія театрального спілкування була широкою, захоплюючою і пізнавальною. Серед учасників були колективи зі столітньою історією (Народний ТЮГ «Чарівник» ПК ВО «Дніпропетровський трубний завод») і зовсім молоді, як, наприклад, із дворічною історією театр-студія пантоміми «Штучне тіло» з Сєверодонецька. В основі багатьох колективів — ідея студент-ського театру естрадних мініатюр. Форма і вираження задумів артистів та режисерів різноманітні, але варто зазначити, що всі прагнуть розв’язувати на серйозному рівні одну з головних проблем мистецтва — дослідження внутрішнього світу людини. Звідси звернення до серйозних авторів, цікавої драматургії. Пластичні пошуки ілюстративних мотивацій текстів абсурдистської драми показав Молодіжний театр «Аліса» (Миколаїв) у спектаклі «Жертви обов’язку» Е.Іонеско. Романтика і суворість життя за Олександром Гріном наявні у спектаклі «Коли приходить корабель» Народного театру мініатюр «Маски» (Дніпропетровськ). У наш час перенесли події комедії Гольдоні «Трактирниця» актори театру «Бам-Бук» (Краматорськ), Народний ТЮГ «Чарівник», вдавшись до форми сучасного мюзиклу, використовуючи образну сценографію, зумів зробити зміст складного філософського матеріалу — «Чуми» А.Камю — зрозумілим, здатним схвилювати і зацікавити.

Лідерами творчого змагання на фестивалі «Рампа» стали три колективи. Спектаклі ними зроблено на такому рівні, що навіть незручно кваліфікувати їх як самодіяльну творчість. Гран-прі фестивалю — телевізор — повіз до Одеси Молодіжний театр «Тур де форс» Одеської юридичної академії. «Tour de forse» — поштовх до руху, сенс творчості цього театру — прагнення Доброти, Чистоти, Любові. У ключі їхнього кредо і подано виставу «Оркестр» Ж.Ануя (реж. Наталія Князєва). Асоціації з феллінівською «Репетицією оркестру» відразу задали тон образним узагальненням. Оркестр — як модель суспільства. Сім типів жінок, як сім нот, грають п’єсу, автором якої стало саме життя. У виставі представлено різноманітні характери, їхню взаємодію, неприйняття одне одного, відштовхування. Цікаво знайдено пластичне зображення гри оркестру, лейтмотивом проходить ідея прив’язаності людини до місця роботи як джерела існування, залежності від нього, можливості йти на поступки в побоюванні втратити його. Молодіжний народний театр-студія профтех-освіти «Чорний квадрат» (Київ) існує понад 10 років. «Слухай пісню вітру» — спектакль за мотивами творів Х.Муракамі і Р.Бредбері (реж. Анатолій Неєлов) — представив цей театр на фестивалі і здобув приз за кращу режисуру. Узявши за творчий принцип імпровізацію як основу акторської гри, учасники театру «Чорний квадрат» роблять цю розроблену імпровізовану ігрову структуру головною у своїх спектаклях. Гостра епатажна зав’язка відразу втягує глядачів у подію. При мінімумі постановочних хитрощів, режисер зосереджується на акторах. Вони точні у виконанні надзавдання, гранично органічні і пронизливо правдиві. Здавалося б, чотири прості мініатюри, звичайні діалоги, але в них актори немовби розгадують суть буття і говорять про найголовніше.

Приз за кращу режисуру з А.Неєловим розділив Сергій Бондаренко за авторський спектакль «Лялькар» Театру-студії пантоміми «Штучне тіло». С.Бондаренко створив художній твір, цільний за формою, думкою, змістом, утіленням. Актори працюють на найвищому рівні в техніці пантоміми. У спектаклі зіграно історію людства, створена майстром лялька проходить усі етапи вдосконалення — і ось вона вже майже нова людина. Думка про можливість підміни сутності людини механістичністю ляльки призводить до висновків глобальних масштабів. Вистава, як справжній твір мистецтва, виконуючи насамперед естетичну місію, змушує замислюватися над перспективами людства, яке повернуло технічний прогрес проти себе самого.

А фестиваль «Рампа» змусив замислитися над перспективами молодіжного театрального руху, він довше, ніж інші, існує в Україні, визнаний за її межами. Народні колективи борються за право представляти своє місто на цьому фестивалі. Десятилітня історія, за словами організаторів, дає чітку картину зростання професіоналізму, зацікавленості, серйозного ставлення до «неосновного» місця роботи. За ці роки виросло своє покоління глядачів-рампівців. Звісно ж, це підготовлений театральний глядач і для професійних театрів. Отже, у програші — нікого. Попри наявність певних призів, переможці в цьому фестивалі всі: і учасники, і організатори, і глядачі. І назавжди в їхніх серцях залишиться своєрідний пароль, який ось уже десять років супроводжує фестиваль: «Дніпропетровськ, весна, «Рампа».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво