Примадонна пополам

Оперний світ протягом останнього тижня обговорює новину: Ганна Нетребко, зірка Маріїнки та інших найкращих музичних сцен планети, стала громадянкою двох країн — Росії і Австрії. Австрійський уряд приділив цьому питанню особливу увагу, зробивши для співачки певні винятки. «ДТ» одна з найпопулярніших оперних прим світу розповіла про найближчі музичні проекти — як на батьківщині, так і за кордоном.

Із зіркою вдалося зустрітися перед початком урочистого гала-концерту в Палаці музичних фестивалів (Festspielhaus) у Баден-Бадені, під час якого співачка взяла участь у церемонії нагородження художнього керівника, головного диригента і директора Санкт-Петербурзького Маріїнського театру Валерія Гергієва премією Герберта фон Караяна за 2006 рік, яку йому присудили як «одному з найважливіших культурних діячів нашої епохи». Влітку Нетребко виступала також на престижному музичному фестивалі у Зальцбурзі. Її запросили на сім вистав прем’єрної постановки опери Моцарта «Весілля Фігаро» (Нетребко — Сюзанна). Деякі ЗМІ вже повідомили, що попит на квитки саме на цю постановку у вісім разів перевищував кількість глядацьких місць.

Ім’я Нетребко сьогодні справді є предметом розмов меломанів і шанувальників опери. Її світлини практично не сходять зі шпальт найвідоміших європейських газет. Її творчою активністю і широтою репертуарного діапазону можна лише захоплюватися. Про неї складають легенди і якими тільки епітетами не нагороджують: тут і «секс-символ оперної сцени», і «популярна зірка опери». Нетребко стала втіленням вишуканої музикальності і непересічної вроди. У ній усе зійшлося. Вона змінила старі уявлення про оперну приму, коли «типаж і вага не мають значення». Сьогодні її ставлять за приклад, коли хочуть сказати про злиття популярної і високої музики, тому що співачка здатна зібрати тисячі слухачів на величезних стадіонах, тому що вона перетинає моря й океани з легкістю чайки.

— Вибачте за банальне запитання, але все-таки цікаво, коли ви вирішили стати співачкою, чи мріяли з дитинства про оперну сцену?

— Взагалі про це можна довго розповідати... Якщо двома словами — спочатку я хотіла стати акторкою, але конкурс у театральному інституті був дуже великий, і тоді я вирішила серйозно зайнятися музикою і стати співачкою. Мені дуже подобалися вистави в оперному театрі, і в якийсь момент я впіймала себе на думці, що хотіла б співати в опері, що саме це — мій шлях.

— А в кого ви почали брати уроки?

— Я вчилася у Тетяни Борисівни Лебідь у Ленінградському музичному училищі, а потім у Тамари Дмитрівни Новиченко в консерваторії.

— Те, що ви виступаєте переважно за кордоном, а не в Росії, продиктоване важкими умовами для існування артиста на батьківщині чи це свідомий вибір?

— У Росії справді дуже важко працювати, хоча б тому, що кількість театрів, які нормально функціонують, там можна перелічити на пальцях однієї руки. І при цьому ми не говоримо про рівень зарплати, ми говоримо про репертуар, про якість і професійний виконавчий рівень. Тому зрозуміло, що співаки хочуть поїхати на Захід, адже там набагато більше можливостей для їхнього становлення та реалізації творчих потенцій, там більше театрів і ширший попит. Але я вважаю, що й у Росії все змінюватиметься на краще. Я збираюся виступати на батьківщині з концертами і виставами в найближчі роки.

— З чого почалася ваша діяльність за кордоном, із яким театром ви вперше підписали контракт?

— Це трапилося 1995 року після мого першого виступу за кордоном у Сан-Франциско. Ми поїхали на гастролі з Валерієм Гергієвим і трупою Маріїнського театру, я співала в опері Глінки «Руслан і Людмила». У мене був великий успіх, і Опера Сан-Франциско запропонувала мені контракт на дев’ять постановок. Звісно ж, я з радістю погодилася, бо це були приголомшливі оперні партії, завдяки виконанню яких я могла вирости як співачка.

— А що ви виконуватимете найближчим часом у Росії?

— У листопаді співатиму в опері Белліні «Сомнамбула» на сцені Маріїнського театру.

— Вас нерідко характеризують як одну з тих зірок класичної опери, які здатні популяризувати класичну музику для широких мас. Чи згодні ви з цим твердженням? Де для вас пролягає межа між популярною та класичною музикою? Адже, наприклад, репертуар романсів і неаполітанських пісень може виконувати як оперний співак, так і поп-зірка.

— Артист сам обирає, який репертуар йому більше до смаку. Я передусім оперна співачка і зраджувати себе не збираюся. Виконую серйозні партії, а великі концерти, які іноді даю на величезних стадіонах, — це фестивальні виступи, що трапляються кілька разів на рік. Однак це не той жанр, яким би мені хотілося серйозно займатися.

— Існують партії, про які ви ще мрієте?

— Так, їх дуже багато. Ось через місяць мені треба буде співати в «Манон» Массне, зараз розучую партію. Потім співатиму в опері Белліні «Пуритани» на сцені Метрополітен-опера. Там у мене дуже цікава партія бельканто.

— А де співатимете Манон?

— У дуже багатьох театрах, починаючи з Лос-Анджелеса, потім у Берліні, у Метрополітен-опера, у Ковент-Гардені.

— Деякі газети пишуть, що зараз ви мешкаєте в Австрії і ваша сім’я також...

— Не читайте цих газет! Вони пишуть дурниці. Мій батько живе у Краснодарі, а я — у Санкт-Петербурзі. Ще купила квартиру в Нью-Йорку.

— Цікаво, які книжки у хвилини відпочинку читає оперна прима?

— Читаю Акуніна. Читала «Код да Вінчі» Дена Брауна. Проте мені зовсім не сподобалася ця книжка. Зараз читаю Генрі Міллера і заледве намагаюся його зрозуміти.

— З вашою яскравою зовнішністю, мабуть, надходили пропозиції зніматися в кіно?

— А я й знімалася. Для різноманітності. У фільмі Маршалла «Щоденник принцеси». Зйомки відбувалися у Голлівуді. Та я зрозуміла, що це зовсім не моє. Загалом знімалася просто для розваги.

— Ви ж спочатку мріяли стати акторкою.

— Так, але відтоді я повністю змінила свою думку про акторську професію.

— Якщо дозволите, кілька приватних запитань... Оперних зірок осипають квітами. Особисто ви яким квітам віддаєте перевагу?

— Я всі квіти люблю!

— Можливо, ви любите готувати?

— Тільки якщо спеціально хочу когось почастувати. Але якщо вже беруся, то готую смачно.

— Ви молода, незалежна, талановита. Досить часто жінки, в яких успішно складається кар’єра, створення сім’ї відкладають на пізніший період. Що ви думаєте з цього приводу?

— Вважаю, що все залежить від самої людини. Як жінка сама хоче, так зазвичай її доля і складається. Якщо дуже сильно захотіти створити сім’ю, це станеться.

— А особисто ви?

— На сьогодні ніякої можливості і, якщо чесно, бажання завести сім’ю немає. Я захоплена своєю роботою, всі мої дні щільно розписані. Та якщо за кілька років мені такий напружений графік набридне, тоді, звісно, щось зміниться.

Деталі

Ганна Нетребко свого часу здобула титул віце-міс Кубань-88. Потім вона стала лауреатом Держпремії Російської Федерації. Вийти на оперну орбіту Нетребко багато в чому допоміг Валерій Гергієв, який відкрив їй зелену вулицю в Маріїнці. Щодо подвійного громадянства, Нетребко зізнається: бажання стати громадянкою Австрії для неї не самоціль, а лише метод, що дасть змогу уникнути візових процедур. Серед усесвітньо відомих оперних виконавців, які вже отримали подвійне громадянство, — Паата Бурчуладзе, Дмитро Хворостовський, Марія Гулегіна.