ПОРЯТУНОК ВІД СТРАХУ - Культура - dt.ua

ПОРЯТУНОК ВІД СТРАХУ

6 грудня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №47, 6 грудня-13 грудня

Гоголівському «Одруженню» надзвичайно поталанило. Цю п’єсу, як і раніше, полюбляють режисери різних театральних поколінь і напрямів...

Сцена з вистави. Агафія Тихонівна — Дарія Лобода, сваха — Алла Масльоннікова
Сцена з вистави. Агафія Тихонівна — Дарія Лобода, сваха — Алла Масльоннікова

Гоголівському «Одруженню» надзвичайно поталанило. Цю п’єсу, як і раніше, полюбляють режисери різних театральних поколінь і напрямів. Вслід за торішнім «Одруженням» в інтерпретації Молодого театру з’явилася версія Юрія Одинокого в Театрі драми й комедії на Лівому березі Дніпра. Але якщо перша інтерпретація була легкою і водевільною, то друга — «лівобережна» — стала філософськи переобтяженою. Юрію Одинокому вдалося завести публіку в такі метафізичні нетрі, що окремих, особливо чутливих, глядачів починало лихоманити. Холодом «міжпланетних просторів» і «зоряним жахом» віяло від сценографічного вирішення спектаклю, запропонованого Віктором Шульгою. Дерев’яні декорації — усі ці ворота, огорожі й дахи — було спрямовано до чорноти зоряного неба, тож героям у їхньому відкритому на всі чотири сторони світику жилося навдивовижу незатишно і, правду кажучи, моторошнувато.

Бідного Подколєсіна (Володимира Горянського) переслідувала інфернальна пані (Алла Масльоннікова), яка про людське око прикинулася свахою Феклою Іванівною, а насправді до болю схожа на Панночку з «Вія». Як і Панночка, вона в міру необхідності з видної молодої пані в карколомній «бальній» сукні перетворювалася на згорблену стару й погрожувала героям ключкою. Одне слово, публіка побачила так званого «страшного» Гоголя, з усією бісівщиною та чортовинням, що переслідує героїв на сторінках «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

А головна «лякаюча» роль дісталася Аллі Масльонніковій — свасі. Тут і лиховісні розкоти голосу, підсилені мікрофоном, і відьомський сміх, й інші інфернальні ефекти. На такому страхітливому тлі якось важко вірилося в те, що п’єса Гоголя — смішна. Проте сміятися глядачам усе-таки випадало — особливо коли на сцені з’являвся відставний піхотний офіцер Анучкін (Петро Миронов) і корчив надзвичайно кумедні фізії, чергуючи їх із «великосвітськими» охами й зітханнями, несміливими запитаннями й міркуваннями про красу французької мови.

Гідною «страшного» Гоголя була боязка, наче залякана, парочка: Володимир Горянський — Подколєсін і Дарія Лобода — Агафія Тихонівна. Відчувалося, що якщо решта героїв у страхітливому просторі спектаклю якось ужилися, і повітря, що відгонить сіркою, їх мало бентежить, то цим двом вочевидь не по собі. Дарія Лобода вийшла за межі свого амплуа характерної, ексцентричної героїні з замашками неврівноваженого підлітка й зіграла розгублену, незграбну купецьку дочку, яка вічно чогось соромиться. Зате Кочкарьов (Олег Масльонніков) був аж надто агресивний та імпульсивний, відчувалися постійне перегравання й картинна гусарська хватка. Видавалося це неприродним, хоча Кочкарьов — Масльонніков і був у гусарському мундирі, отже, за режисерським задумом, мав продемонструвати публіці всю гусарську звитягу.

І все-таки, які страхи тривожили героїв спектаклю? Чи це страх перед вічним жіночим началом, інфернальне підгрунтя якого наочно демонструвала сваха? Чи страх самотності, особливо пекучої на тлі «зоряного жаху» й холоду Всесвіту? Схоже, Юрій Одинокий поставив спектакль про природу страху і змусив Подколєсіна й Агафію Тихонівну показати розгубленість і беззахисність людини перед усіма фобіями, що дрімають у її душі. Тому й у фіналі горе-наречений із такою ж нареченою злякано притискаються одне до одного, щоб захиститися від чужого, необжитого світу. Схоже, удвох їм уже не так страшно — принаймні є надія, що вороже, страхітливе «щось» не зможе проникнути за окреслене ними коло. Отакий нині Гоголь — невеселий...

Мабуть, в «Одруження», як і в «Тартюфа», кожна епоха вкладає свій зміст. Якщо так, то спектакль Театру драми й комедії на Лівому березі підтверджує небезпечні симптоми. Певне, у нинішню «просунуту» епоху людина почувається на диво невпевнено. З усіх боків її обступили фобії, порятунком від яких може стати лише окреслене навколо себе коло любові. Більше нізвідки порятунку, як на мене, не передбачається.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво