Помирав на оперній сцені, загинув від кулі в АТО - Культура - dt.ua

Помирав на оперній сцені, загинув від кулі в АТО

2 липня, 2016, 00:02 Роздрукувати Випуск №24, 2 липня-9 липня

Ця звістка буквально приголомшила не тільки музичну Україну, а й всю країну. Першим повідомив про смерть знаменитого українського співака Василя Сліпака журналіст Юрій Бутусов. 29 червня на 43-му році життя зі снайперської гвинтівки був застрелений наш земляк, один із видатних синів України.

Ця звістка буквально приголомшила не тільки музичну Україну, а й всю країну. Першим повідомив про смерть знаменитого українського співака Василя Сліпака журналіст Юрій Бутусов. 29 червня на 43-му році життя зі снайперської гвинтівки був застрелений наш земляк, один із видатних синів України. 

Василь Сліпак народився на Львівщині 1973-го р., навчався у Львівській консерваторії (нині Академія ім. М.Лисенка). Мав унікальний голос, працював на сцені паризького театру Опера Бастилія (Opéra Bastille. —фр.) З початком Революції Гідності повернувся в Україну, воював у лавах ПС, захищаючи окуповані території України від агресорів та сепаратистів.

Своїми спогадами про артиста і людину Василя Сліпака з DT.UA поділилися його побратими по мистецтву. 

Ігор Щербаков, голова Національної Спілки композиторів України:

— З Василем Сліпаком — тоді ще контр-тенором — доля звела 1994 р., коли ми тільки-но починали наші знамениті Міжнародні форуми музики молодих (тоді був третій). Колеги Юра Ланюк та Сашко Козаренко сказали мені, що у Львові є такий надзвичайний молодий співак. Ефект від твору Олександра Козаренка "П'єро мертвопетлює" за Михайлем Семенком (поет доби Розстріляного відродження, помер від менінгіту у в'язниці київського НКВС. — О.К.) був надзвичайний: партію сопрано співав височенний, двох метрів зросту, Василь Сліпак, причому так артистично й майстерно, що зал Будинку вчених стогнав від захвату. І диригент Ігор Андрієвський повністю повторив цей чудовий твір "на біс". Це був єдиний випадок за всі фестивалі, коли твір повторили повністю. Прямо шаленство! 

І другий пам'ятний для мене момент. Той-таки 1994-й, осінь, заключний концерт фестивалю "Контрасти". В мене є оркестровий твір "Арія Пассіоне", в якому я цитую арію "O, blüte nur, du, liebest Herz" зі "Страстей за Матвієм" Й.С.Баха. За задумом, цю єдину на весь оркестровий твір вокальну фразу мала на кульмінації співати сопрано, яка мусила сидіти десь у глибині оркестру, неподалік роялю. Але в Києві під час усіх виконань співачку ставили в сольну позицію, перед оркестром, чим збивали ефект. А у Львові вийшло так, що мала заспівати Оля Пасічник, проте вона чомусь не приїхала, і її замінив Василь. Ефект був надзвичайний, коли він раптово піднявся над оркестром (ніхто не чекав) і якось неймовірно драматично "врізав" свою фразу. Зал завмер... 

Потім Василь поїхав до Франції, де йому порадили не марнувати свого голосу, бо він, мовляв, — шикарний бас-баритон. І він став помітною фігурою в європейському музичному житті. Згодом, уже під час Майдану, ми знайшлися на Фейсбуці і просто "постили" один одного. А потім він пішов на війну. Вчора його вбили... Просто застрелили... Снайпер... Як і тисячі інших патріотів... Я ще раз кажу — залізобетону в Україні вистачить, щоб відгородитися від них — расєйсько-донецьких — стіною. Притому що в мене там багато друзів. Але виходу немає...

Володимир Сіренко, диригент:

— 1994 р. я працював головним диригентом оркестру Національної телерадіокомпанії. Колектив брав участь у всіх програмах "Класик-прем'єр", якими керувала і які вела Тетяна Міленіна. В одній з передач співав і Василь. Пригадую унікальний контр-тенор, коли він виконував твори доби бароко. Величезного зросту могутній чоловік, який мав прямо неперевершену сценічну зовнішність та потужний красивий голос. Який жах, що гинуть такі видатні люди, такі патріоти. Вічна пам'ять...

Зоряна Кушплер, мецо-сопрано, солістка Віденської опери:

— З Василем Сліпаком ми навчалися на одному курсі у Львівській музичній академії ім. М.Лисенка. З самого початку було зрозуміло, що це непересічна особистість. Починав Василь як контр-тенор. Рідкісний голос, що на той час в Україні був великою дивовижею. Кожен виступ Василя — це була подія. Він ніколи не виконував твори академічно. Завжди вносив у виконання абсолютно свою, власну інтерпретацію. Мав велику здібність до мов, вільно розмовляв французькою, італійською та англійською. Коли згодом переїхав до Парижа і перейшов з контр-тенора на бас-баритон, я була вражена: який і цей у нього прекрасний голос, яка вокальна техніка! Василь був невтомним шукачем чогось нового. Так, у 2004-му році, коли я співала в Парижі й ми зустрілися, він повідав мені, що співає, крім опери, ще й у hеаvy metal-групі. Дав послухати записи. Я була вражена його голосовими можливостями. Згодом ми якось загубилися, аж поки я не дізналася, що Василь в АТО. Сьогодні прийшла страшна звістка про його загибель... Обірвалося життя на злеті, але Василь залишив по собі світлий спомин! 

Олександр Козаренко, композитор (Львів): 

— Унікальний оперний співак Василь Сліпак народився в Україні, він — син українських батьків і нашої землі. Василь виріс як музикант у львівському дитячому хорі "Дударик". Одного разу я йшов коридором Львівської музичної академії і раптом почув дивовижний високий голос, який співав Ave Maria Джуліо Каччіні. Неначе жіночий, але дуже потужний. Я відчинив двері класу, щоб побачити, хто так співає, і був як блискавкою уражений! Стояв височенний юнак, ростом під два метри, і співав контр-тенором! Це був рідкісний, унікальний на пострадянському просторі голос. На той час у мене була написана кантата, для якої я шукав сопрано. Та завдяки тембру Василя я вирішив, щоб саме він має виконати цю партію в моїй новій камерній кантаті "П'єро мертво петлює" (запис можна послухати на сайті Національної спілки композиторів України. — О.К.) 

Пригадую, як спочатку Василя з його дивовижним, нестандартним голосом не хотіли приймати до консерваторії (академії). Але потім він усе ж вступив до музичного вишу і закінчив як контр-тенор у класі старшої з гурту "Сестри Байко" — Марії Яківни Байко. Пам'ятаю, коли Василь уже виходив на сцену, щоб заспівати в моєму творі, то сказав: "Боюся гріха!". А я відповів, що "беру весь гріх на себе". Пізніше спеціально для його унікального голосу писали твори інші європейські й американські композитори.

Згодом Василь співав баритонові партії на сцені паризької Опера Бастилія. Через три-п'ять років втратив контр-тенор і став прекрасним бас-баритоном. Це був видатний оперний виконавець із величезним діапазоном голосу, справжнього європейського рівня. Коли почалися події на Майдані, він залишив Париж і повернувся на Батьківщину, пішов нас усіх захищати в АТО. І ось раптом загинув... 

Бідний Василько. Нехай із Богом почиває... 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №15, 20 квітня-25 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво