«Політика в особах», за редакцією Фелікса Рудича. Видавництво Інституту політичних та етнонаціональних відносин ім І.Ф.Кураса - Культура - dt.ua

«Політика в особах», за редакцією Фелікса Рудича. Видавництво Інституту політичних та етнонаціональних відносин ім І.Ф.Кураса

3 квітня, 2009, 13:34 Роздрукувати Випуск №12, 4 квітня-12 квітня

Як стати політичним лідером? Які риси для цього потрібні? Яка вага особистісного чинника в історії?..

Як стати політичним лідером? Які риси для цього потрібні? Яка вага особистісного чинника в історії? По­за сумнівом, усі, хто цікавиться політичними процесами або практично займається політикою, неодноразово ставили собі ці запитання.

Поява теми політичного лідерства, зрозуміло, не випадкова. У період кардинальної суспільної трансформації саме політичний лідер часто є персональним уособленням певного вектора розвитку країни. Відбувається жорстка персоніфікація політичної діяльності, що ми нині й спостерігаємо в Україні.

Перші два розділи монографії — це огляд концепцій лідерства в політиці та історії. У них ідеться про підходи до проблеми і подано різні погляди на роль політичного лідера — від підтримання status quo в періоди стабільного стану до визначення нового напряму розвитку держави. За масштабністю лідерів, висунутих на історичну арену, мабуть, неперевершеним стало ХХ сто­ліття. Конрад Аденауер, Шарль де Голль, Йосип Сталін, Франклін Рузвельт, Уїнстон Черчілль у кризові моменти історії приймали рішення, які на десятки років визначили й багато в чому сьогодні визначають горизонти світової політики.

Цікавими є розділи, присвячені функціонуванню інституту політичного лідерства в нових незалежних дер­жавах, серед яких і Україна. Багато в чому саме від політичного лідера залежить шлях, який обирає його країна, — хай то буде, наприклад, європейський вектор розвитку чи утвердження режиму авторитарного типу з непрозорим урядуванням та обмеженням прав громадян.

Особлива увага приділяється феномену харизматичних лідерів. Ними можна вважати і Леха Валенсу, і Вацлава Гавела, і Олександра Лукашенка, і Володи­мира Путіна.

Головна відмінність між ними полягає в тому, що для лідерів першого типу імперативом є створення демократичних інститутів (багатопартійність, вільні вибори, громадський контроль над збройними силами) іноді навіть ціною своєї популярності (харизми).

У другому випадку харизма сама є «інститутом», на якому тримається все. Тобто, інститут лідерства є ще й чутливим індикатором розвитку суспільства, який точно вказує вектор його руху.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво