Перший забіг «віртуозів» - Культура - dt.ua

Перший забіг «віртуозів»

22 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №36, 22 вересня-29 вересня

У столиці відбувся перший Міжнародний фестиваль «Віртуози планети». Протягом трьох днів на сцена...

У столиці відбувся перший Міжнародний фестиваль «Віртуози планети». Протягом трьох днів на сценах Колонного залу імені Лисенка Національної філармонії та Національної опери лунали твори у виконанні представників молодої музичної еліти планети.

Абсолютно всі учасники недавно народженого фесту — переможці конкурсів, котрі входять до Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (WRIMC). Ця організація недавно відзначила своє п’ятдесятиріччя. На урочистому святкуванні ювілею в Женеві директор вітчизняних «Віртуозів планети» Юрій Зільберман отримав право присвятити перший фестиваль півстолітньому ювілеєві організації, до якої позаторік було включено і конкурс Володимира Горовиця.

Благодійний фонд Міжнародного конкурсу юних піаністів ім. Володимира Горовиця дозволив реалізувати ідею Першого Міжнародного фестивалю «Віртуози планети». І якщо цю акцію вдасться зробити регулярною, то престиж України від цього лише виграє. Адже членами WRIMC є міжнародні конкурси ім. Чайковського, ім. Ростроповича, ім. Марії Каллас, ім. Бетховена та ін. У нинішньому, першому, забігу «Віртуозів» були імена 12 молодих виконавців із різних країн — Франції, Угорщини, Гонконгу, Німеччини, Японії, Італії, Кореї, України. Піаністи, скрипалі, віолончелісти, кларнетисти, вокалісти виступили в супроводі найкращих оркестрів країни — Національного академічного симфонічного оркестру Володимира Сіренка та симфонічного оркестру Національної філармонії під керуванням Миколи Дядюри. Ця музична подія цінна ще й тим, що вперше у світовій практиці представники виконавської еліти планети — переможці найпрестижніших конкурсів світу — виступили в рамках лише одного фесту.

У перший фестивальний день у Колонному залі ім. Лисенка Національної філармонії України в супроводі симфонічного оркестру під керуванням Миколи Дядюри музичні шедеври виконали Юкі Мануела Янке (Японія) — Концерт № 1 для скрипки з оркестром ре-мажор, Чунь Вай Чін Речен (Гонконг—Китай) — Четвертий концерт Бетховена для фортепіано з оркестром соль-мажор, Олів’є Паті (Франція) — Концерт для кларнета з оркестром Моцарта, й Антал Залаї (Угорщина) — Концерт для скрипки з оркестром ре-мажор Чайковського.

На другий день для «Віртуозів планети» відчинила свої двері вже Національна опера України. І першим тут вийшов на сцену француз Клемент Соньє, який виконав Концерт для труби з оркестром Іоганна Гуммеля. Твір австрійського композитора XVIII—XIX століть відзначається сміливим новаторством у сфері віртуозної фактури, поєднаним із витонченою, романтичною манерою. Багато особливостей своєрідної музики композитора вдалося передати молодому французові. Його інструмент розвивав то тривожну, то урочисту тему, яка ніби наростала. До того ж перші і другі скрипки симфонічного оркестру дуже «подружили» з трубою Соньє, гармонічно її підтримуючи. А ностальгійні ноти окремих трелей, напевно, навіяли спогади про кінематографічні образи Франції XVIII століття, з усіма світськими атрибутами вищого світу того часу — дами в кринолінах із віялами, джентльмени в перуках...

Марі-Елізабет Хеккер (Німеччина) виконала Концерт №1 Дмитра Шостаковича для віолончелі з оркестром до-мінор. Тендітна дівчина у вечірній сукні видобувала зі свого інструмента музику, про яку Родіон Щедрін колись написав: «Музика Шостаковича — це сповідь великого художника, сильна своєю відвертістю, нещадна правдивістю. Ця музика — літопис нашого життя...» Коли дивишся на тендітну віолончелістку Марі-Елізабет Хеккер, чомусь пригадується «Сарабанда» Інгмара Бергмана — ті тривалі й важкі репетиції, що супроводжували героїню фільму задовго до її виходу на сцену. Марі-Елізабет вдалося передати неповторну, яскраву творчу індивідуальність композитора, котрого, до речі, свого часу прозвали «музичним фейлетоністом». Віолончель, яку підхоплювало багатоголосся оркестру, звучала то задумливо, то захоплено, то хльостко, то трішки траурно, то театрально-святково, то мінорно-буденно. Ця музика містила в собі образи, що неодноразово трапляються в житті кожного з нас, відбиваючи душевні терзання між примарним і справжнім.

У другому відділенні концерту оркестром керував Ігнат Солженіцин, син відомого письменника. Ігнат Олександрович приїхав із Філадельфії, де керує Камерним оркестром (він також професор Філадельфійської консерваторії по класу фортепіано). На київських підмостках диригент Солженіцин неодноразово витирав піт із чола, бо оркестр виконував досить складний твір Шостаковича — Десяту симфонію. У виконанні симфонічного оркестру вона відображає право й можливість музики вказувати і на певні соціальні зрушення, свідчить про багатогранність особистості композитора. Очевидці кажуть, що він був і недовірливим, і іронічним, і схильним впадати в крайнощі. Цього вечора блискучому виконанню обох творів великого композитора зал аплодував стоячи.

Ну а третього, фінального, фестивального дня перед глядачами виступали як музиканти-інструменталісти, так і солісти. Німець Герберт Шух виконав П’ятий концерт Бетховена, італієць Альберто Нозе — Другий концерт для фортепіано з оркестром Сергія Рахманінова, а угорський бас Габор Брец — арії Лепорелло з опери «Дон Жуан» Моцарта й Дона Базиліо з «Севільського цирульника» Россіні.

У рамках «Віртуозів планети» знайшлося місце і солістам нашої Національної опери. Ольга Микитенко виконала арію Маргарити з опери «Фауст» Шарля Гуно та дві італійські пісні Франческо Тості; Сергій Магера — арію Філіппа з «Дон Карлоса» Верді, Кутузова з «Війни і миру» Сергія Прокоф’єва, а Володимир Гришко — дві популярні італійські пісні. У фіналі концерту на сцені з’явився підопічний Гришка Віктор Мельник — переможець телевізійного конкурсу «Шанс». Цей уже досить відомий із багатьох програм ТБ дует виконав «O, sole mio».

Фестиваль завершився. Багато віртуозів роз’їхалося. Але постають закономірні запитання: чи буде продовження музичного свята? яка ціна таких музичних заходів у їх бюджетному вимірі? чи впишеться цей новий український фестиваль у міжнародний табель про ранги, і якщо так, то за яких обставин? Свою думку з цього приводу висловив директор «Віртуозів планети» Юрій Зільберман.

— Наш фестиваль фінансує Міністерство культури (хоча і з традиційним запізненням), — розповідає Юрій Абрамович. — Щоправда, у деяких зволіканнях винне не саме міністерство, а «доблесна» система держзакупівель. Деякі фінанси надходять із Київської держадміністрації. Ну і, природно, допомагають безліч дружніх організацій. Бюджет фестивалю досить невеликий — близько 250 000 грн. Хоча, звісно, реальна його вартість набагато вища.

Такий фест не може відбутися тільки один раз. Він і задуманий як щорічна подія. Саме життя конкурсів налаштовує на те, аби «Віртуози» відбувалися щорічно. Адже у світі щороку відкривається багато нових імен, і почути їх у такому «концентрованому» вигляді — особлива насолода для меломанів. Якщо фестиваль буде реалізовано як регулярну культурну подію, то нашу столицю впізнаватимуть не лише за іменами спортсменів — Шевченка чи Кличків, а й за іменами відомих музикантів, а Київ, як це було й раніше, стане помітним музичним центром. Адже на «Віртуозах...» представлені музиканти, котрі отримали перші премії на елітних і найпрестижніших конкурсах світу.

Зуміємо вистояти кілька років — посядемо місце в переліку відомих фестивалів, на які звертають увагу, зокрема, й туристичні фірми. Тим самим привабимо до Києва культурних туристів. Адже деякі меломани їздять навіть із Аргентини в Індію лише для того, аби послухати улюбленого музиканта.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво