ОСТРІВНІ ЗБІГОВИСЬКА - Культура - dt.ua

ОСТРІВНІ ЗБІГОВИСЬКА

8 лютого, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №5, 8 лютого-15 лютого

Як відомо, київська російськомовна поезія гуртується не навколо особистостей, а навколо журналів. Поетичні величини сидять по домівках і трудяться, а притулком гуртків та об’єднань залишаються журнали й альманахи...

Ю.Зморович
Д.Бураго
Ю.Зморович

Як відомо, київська російськомовна поезія гуртується не навколо особистостей, а навколо журналів. Поетичні величини сидять по домівках і трудяться, а притулком гуртків та об’єднань залишаються журнали й альманахи. 31 січня і 2 лютого в Києві відбулися два поетичних вечори. Перший — у Будинку актора — був черговим «Коллегиумом» на сцене», і верховодив дійством, як і годиться, Дмитро Бураго. Другий проходив у Музеї літератури і був населений російськомовними поетами, котрі згуртувалися навколо альманаху «Юрьев день». Ці вечори ще раз показали блиск і злидні таких збіговиськ і острівні особливості російськомовної української поезії.

Відірвавшись від «материкового» російського вірша, вітчизняні російськомовні поети виявилися остров’янами — з усіма перевагами й вадами цього статусу. Тому журнали й альманахи повняться переспівами і переказами: між сучасною російською й українською російськомовною поезією лежить не тільки простір, а й прожитий окремо час. Російськомовні українські поети, самі того не відаючи, стали емігрантами, і залишається сподіватися, що ця емігрантська хвиля породить свого Георгія Іванова.

Д.Бураго

Журнал «Коллегиум» на сцене» — звичне для Києва явище. Тому лік таким вечорам ведуть уже не глядачі, а організатори. Започаткував ці зібрання покійний Сергій Борисович Бураго, а тепер там верховодить його син. Нинішнє дійство називалося «Пленный дух» і було присвячене Андрію Бєлому. Втім, цього разу було все, як звичайно: тільки поети вірші читали не свої, а чужі, і не напам’ять, а прямо з книжки із закладками чи з роздруківок. Щоправда, окрім віршів, читали й прозу: знамените есе Марини Цвєтаєвої про «пленный дух» — Андрія Бєлого, а в ролі читців виступили поети — Бураго і Зморович. Причому Бураго дісталися вірші, а Зморовичу — читцю справді чудовому — цвєтаєвська проза.

Колись, «на зорі туманної юності», я охоче відвідувала такі дійства, але потім втратила до них смак — особливо придивившись, як подібні заходи проводять у Петербурзі. Там це — безперервний процес, тут — короткочасна віддушина для так званих нацменшин. Такі вечори проводяться навіть не для естетичного ефекту, а для того, щоб зібратися «громадою», відчути нестійку острівну єдність. І ефект їх не художній, а тусовочний. Тому й вірші — хай навіть чужі — звучать не напам’ять, а з книжок із закладками. І видається все тусовкою, яка чомусь проходить на сцені, а не в кулуарах. Як то кажуть, спасибі, що живий. Краще зібратися так, ніж не збиратися взагалі.

«Юрьев день» — альманах Юрія Каплана. Причому, погортавши, приміром, його другий випуск, приурочений відкриттю фестивалю російськомовної поезії України, просто дивуєшся: редактор альманаху — Каплан, на форзаці — вірші Каплана, а сам альманах містить не лише вірші цього поета, а й присвячені Каплану матеріали, наприклад статтю С.Йовенко «До ювілею Ю.Каплана». І, до всього іншого, альманах називається «Юрьев день» — мабуть, не лише з алюзією на день Георгія (Юрія) Переможця, а й з натяком на ім’я метра і редактора. Капланоманія та й годі...

Та «Юрьев день» — це не просто альманах, а пристановище і притулок цілої низки російськомовних поетів України. Тут і Катерина Квітницька, і той-таки Д.Бураго, і Еміль Январьов... На чолі з Капланом, звісно. На вечорі в Музеї літератури поети читали лише нові вірші, але старий острівний флер при цьому залишався незмінним. Як і задоволеність собою.

Пам’ятаю, ще на літньому фестивалі російськомовної поезії України «Гілея» гості з Москви дивувалися, що наші і їхні вірші існують не лише в різних просторах, а й у різних часах. Причому російськомовна поезія України здається старечо-дисидентською, а власне російська поезія — загоном поріділого старого війська, що вирвався вперед. Відтоді ситуація не змінилася. Втім, на острові час рухається повільно, як і годиться цій відрізаній від великої землі частині суходолу. Російськомовна поезія України, сама того не відаючи, стала острівною. Залишається тільки перетворити цю оточену українськомовним морем-океаном частина суходолу на поетичний «острів Крим», схожий на аксьоновський. Тільки «братам» із великої землі ми не дозволимо взяти його штурмом. Дозволяються лише дружні візити.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво