Незабаром побачимося! Екрани та сцени: наближаються «зміни»…

Найбанальніший штамп інтерв’юерів усіх часів і народів: «Ваші творчі плани?» Тільки саме про них, про деякі виробничі плани, і доведеться розтікатися мислію по монітору. Оскільки літнє відносне культурне затишшя — традиційний період очікувань: а раптом прорив і якісь «зміни» після відпустки?

Не зовсім бездарний столичний театральний сезон цього тижня вже подав у відставку. (Безвідносно до проблем парламентаризму.) Певні тенденції намічалися, але здебільшого сумні, та й ті за рамками художніх пошуків, а частіше в комунальному руслі (наїзди на «дахи»). І відкриття передбачалися: тільки про них доцільніше ближче до осені, коли «останні герої» повернуться на свої населені острови.

І головні українські кінопрем’єри також передбачувано посунені на осінь. Хоча активні зйомки тривають (сьогодні, здається, «знімають усі!», без перепочинку, а часом і без змісту). Компас майбутніх вітчизняних кінопрем’єр і традиційні театрально-сезонні сподівання — в цьому бліц-екскурсі: без претензій на художні прогнози та естетичні передчуття.

Останні герої поки на спочинку

В новому театральному сезоні Богдан Ступка вдруге подивиться в «дзеркало російської революції», перевтілившись у Льва Толстого. Ада Роговцева обіцяє Києву відразу два свої бенефіси в імпортних. Очікуємо на столичних підмостках також Гумберта Гумберта, Фігаро, Сірано та Конотопську відьму.

Перший куплет зі старої пісні — про головних. Про Національних. Ударними виробничими (майже стахановськими) темпами завершила свій 139-й сезон Національна опера України, представивши після багатолюдного, гучного «антисталінського» «Майстра…» важку з художнього та технічного поглядів роботу — «Макбет»: опера Джузеппе Верді, режисура — Італо Нунціата, диригент — Володимир Кожухар. Меломани вже віднесли цю постановку до найбільш «витратних» у місцевій театральній галузі. Оскільки близько 650 тис. гривень пішло на прем’єрний спектакль. І, зважаючи на все, пішло куди треба. В кожному разі художник Марія Левітська стовідсотково відпрацювала бюджетні та творчі «номінації», вразивши і цього разу своєрідністю художнього погляду на начебто знайомі класичні теми. А вже в новому — 140-му сезоні, можливо, теж хтось вразить. В оперній лінії — постановки «Норми» В.Белліні (проект Анатолія Солов’яненка-молодшого та Миколи Дядюри) та «Руслана і Людмили» М.Глинки (цього твору давненько не було в репертуарі музтеатру). У балетній частині — «Буратіно» Юрія Шевченка та «24 каприси Паганіні» Мирослава Скорика. Традиційно театр прийме і молоду музичну поросль. І традиційно колишня «поросль» буде сезонами простоювати в очікуванні дива — зійти на рідну сцену бодай у порядку черги.

Другий Національний — із «київського бермудського трикутника» — театр імені Івана Франка цього літа гастролював у «місті російських моряків». Щорічні візити до Севастополя стали традицією: дедалі ближче до російськомовного електорату. Свій черговий сезон франківці відкриють 14 вересня. Із «заквашених» постановок у порядку черги... «Лев та левиця» І. Коваль — сімейна колізія складних взаємин Льва Миколайовича та Софії Андріївни Толстих. «Дзеркало російської революції» — Богдан Ступка. Його «відображення» і багатостраждальна дружина — Поліна Лазова. Власне, реанімована постановка Молодого театру переноситься режисером Стасом Мойсєєвим на франківські підмостки як ювілейний реверанс нашій талановитій акторці. Далі — давно очікуване й навіть у «Танцях із зірками» відрекламоване «Весілля Фігаро» П.Бомарше в режисурі Юрія Одинокого. Крутій Фігаро — Остап Ступка, граф Альмавіва — Олексій Богданович. А в перспективі — й українська класика: «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького. Інсценівка готова; постановником, зважаючи на все, виступить Петро Ільченко; виконавців головних ролей поки не визначено (їх у принципі важко визначити, оскільки кого-кого, а колоритну Кайдашиху в трупі — вибачте, вдень зі свічкою...).

Національний театр Російської драми імені Лесі Українки 2 жовтня представить прем’єру — «Сірано де Бержерак» Е.Ростана в постановці Ігоря Селіна (він ставив у нашому театрі «Маскарад» М.Лермонтова). Очікується «Сірано» масштабний, знову ж таки — витратний (за нашими розцінками). І, як стверджують очевидці, багато в чому «неканонічний». Але тут уже як побачимо, так і переймемося. В головній ролі — Олег Треповський, актор, який свого часу помітно виділявся в репертуарі («Історія однієї пристрасті», «Тойбеле та її демон»), а останнім часом ніби розчинився. Молодий режисер Ольга Гаврилюк разом із Юрієм Мажугою, Валерією Заклунною, Надією Кондратовською готує спектакль за мотивами одного відомого кіносценарію (назва уточнюється). На порядку наступного дня також — комедія «Позичте тенора» К.Людвіга й позачасовий шлягер «Дивна місіс Севідж» Дж.Патріка. Очікується і поновлення двох не таких уже давніх постановок — «Ревізора» М.Гоголя і «Милого брехуна» Дж.Кілті.

Орденоносна столична оперета в майбутньому сезоні прем’єрно (хочеться сподіватися, що й зразково) спалахне яскравими вогнями «Принцеси цирку» І.Кальмана. Репетирує перевірений хіт Богдан Струтинський. Він же має намір запустити і «Сорочинський ярмарок» О.Рябова. А патріарх оперети Сергій Сміян готується до «Фіалки Монмартра» І.Кальмана. Останнім часом у місті розвішано дорогі рекламні щити, які пропагують репертуар оперети (кажуть, серед найбільш відвідуваних «Єврейське щастя», «Сільва», «Весела вдова» та «Летюча миша»), але помітний і «глядацький приріст». Відвідувати театр стали активніше. В порівнянні з напівпорожніми залами принаймні трирічної давнини. В цьому й аксіома: на красивий, злегка безтурботний музичний жанр попит буде зав­жди. Була б якість.

Про «знак якості» — в перших рядках абзацу про новоділ Київського театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра. Про недавню їхню роботу — «Останній герой»: п’єса Олександра Марданя, режисура Дмитра Богомазова. Не наврочити б, але це явно одна із найбільш несподіваних і яскравих постановок минулого сезону, який плавно переходить у сезон новий. Тема як для київської культури актуальна: виселення «довгожителів» із насиджених місць. І виконання дуже оригінальне: комунальна трагікомедія з елементами театру абсурду (а-ля Іонеско). Так що управління культури може спокійно готувати «почесні грамоти»: а) за великі заслуги; б) за успішне освоєння та несподіване переосмислення сучасної вітчизняної драматургії; в) за відмінні акторські роботи (Леся Самаєва й Олександр Кобзар, браво!). Після героя «останнього» — герої вічні. На Лівому березі — сезон активної класики. По-перше, «Лоліта» В.Набокова. Ставить Андрій Білоус; із Лолітою — начебто пошуки, а з Гумбертом у театрі кадрових проблем явно не намічається — хоч В.Линецький, хоч В.Горянський, хоч А.Ященко. По-друге, художній керівник Едуард Митницький планує запустити «Три сестри» А.Чехова. І по-третє, Олексій Лисовець готується до постановки комедії О.Островського «Не все котові масниця». Лисовець паралельно репетирує Островського, Ноеля Коуарда — одну з його останніх п’єс «Якість зірки». Це бенефіс Ади Роговцевої на «найнятій квартирі» в Театрі імені Івана Франка. А на сцені лівобережної драми акторка також вийде в бенефісі — у «Мостах округу Медіссон» Р.Воллера (в афіші — «Рожевий міст»). Це режисерський дебют Катерини Степанкової (вона закінчила Вищі режисерські курси в Петра Тодоровського). Шанувальники Меріл Стріп знайомі з фабулою за однойменним кінофільмом, де голлівудська зірка грала разом із Клінтом Іствудом (і саме сьогодні на «1+1» ця картина про пристрасть та вік — ближче до півночі).

Київський Молодий театр останнім часом використовує тактику допрем’єрних показів. Спектаклі спочатку обкатуються на «простих глядачах», потім — прем’єрна аудиторія (критики, журналісти, колеги). В цьо­му руслі вже вийшли на аудиторію творці спектаклю «Спалюємо сміття» — режисер Юрій Одинокий, драматург Тетяна Іванченко, актори Тетяна Стебловська, Ганна Васильєва та ін. У новому сезоні Молодий запрошує і на старе (класичне «старе», а затребуване завжди). Очікується Олександр Островський — «Пізня любов» («Право на любов»), режисер — випускниця Щукінського училища Юлія Маслак (у головних ролях Микола Вороненко, Римма Зюбіна, Ігор Рубашкін). Передбачається Жан Ануй — «Коломба» («Мадам Александра») як бенефіс Тамари Яценко (режисер Андрій Бакиров). У планах — Григорій Квітка-Основ’яненко, «Конотопська відьма» (інсценівка Богдана Жолдака).

До речі…

Схоже, не всі столичні театри можуть сподіватися на щасливе прем’єрне завтра. Через недофінансування невідомо, чи вийде прем’єра в театрі «Золоті ворота» — «Медея» (режисер Валерій Пацунов). Утім, підготовчий період триває — можливо... Театр «Ательє 16» «розминає» гоголівські «Мертві душі» (режисер Ігор Талалаєвський), у ролі Чичикова — Олесь Каціон. Театр «Браво» (художній керівник Любов Титаренко) всерйоз займеться Бергманом (спектакль «Ангел розпусти») та Антоном Павловичем — чеховські мотиви у спектаклі «Як я законний шлюб брав(ла)». А театр на Подолі, який незабаром, можливо, перейменують на «Острів Крим» (через прихильність художнього керівника до творчості одного драматурга), вже заявив про антрепризний проект «Допомогти так легко, або Звідки беруться діти»: п’єса Анатолія Крима, режисер Віталій Малахов, у проекті задіяні Даша Малахова, Маша Єфросініна, Ада Роговцева, Володимир Горянський, Ірма Вітовська, Наталя Доля... Загалом, «усі наші».

Зйомки не закінчено! Ми пам’ятаємо

Днями в Україну прилетіла приємна новина з Бельгії. У Брюсселі обіцяли впровадити Асоціацію продюсерів України в «європейський контекст». Тобто слід очікувати, що незабаром і вітчизняні кіновиробники стануть повноправними членами Європейської асоціації незалежних продюсерів.

Але що це дає? І кому? Крім того, що це почесно і є приводом для додаткового піару?.. Нібито це обіцяє серйозний куш у 100 млн. євро, котрі Європейський Союз має намір виділити на розвиток національних кіноіндустрій. Ці дивіденди й отримують члени СЕРI (Європейська асоціація незалежних продюсерів). А якщо врахувати, що в нашій країні на 47 млн. жителів припадає всього 200 екранів, то гроші не зайві (у Словенії, наприклад, де близько 2,5 млн. жителів — цілих 70 екранів!).

Вітчизняні продюсерські підрозділи останнім часом, щоправда, зіткнулися з цікавою проблемою: знімати можемо, але як (і кому) продавати? Кажуть, Росія — традиційний споживач і прокатник наших досягнень — останнім часом охолола до творчості українських ентузіастів. Мовляв, ми й самі не в тім’я биті, і в самих вистачає гаражів і ангарів, котрі можна переобладнати в павільйони, а потім видавати на-гора не тільки «мило», а й «пральні порошки» різної кіномодифікації.

Однак в Україні тотально «йдуть зйомки!». І якщо й не покажуть щось із зафільмованого, отже, прилаштують на «полицю» — чекати ще кращих часів, аніж ті, що нині.

Тим часом компанія FilmUA марудиться із проектом «Вітчим» (TB-муві), режисер Андрій Бенкендорф, у ролях — Ксенія Князєва, Андрій Руденський, Лариса Руснак. Сюжет: героїня втратила тата, залишилася з мамою; у сім’ї з’являється інший чоловік; дівчина протестує, а мама тяжко хворіє… Олександр Ітигілов завершує роботу над мелодрамою «Серцю не накажеш» за мотивами твору Анатолія Крима (у головних ролях Ольга Сумська і Олексій Кравченко).

«Маша і море» — так нехитро названо новий фільм (теж ТВ-муві) компанії ProductinUA, над яким трудиться Олександр Даруга. В основі, якщо вірити релізам, твір «Влади Лузіної», а в ролях — Ольга Красько (із «Турецького гамбіту»), Настя Цвєтаєва і Максим Віторган (син Еммануїла).

UMG (Українська медійна група) знову ангажувала у свої проекти перевірених на ділі майстрів — Анатолія Матешка та В’ячеслава Криштофовича. Матешко після «Дурдому» вирішив порелаксувати біля моря, його новий фільм називається «Місяць-Одеса» (зараз монтажний період). Це авантюрна комедія за мотивами творів Ірини Чернової (хоча в тексті режисер багато чого допрацював). Сюжет про такого собі сучасного Остапа Бендера, котрого грає Григорій Антипенко (із «Невродливої»). З інших медійних осіб у картині також масштабно представлена Руслана Писанка. А от пан Криштофович зайнятий чотирисерійним фільмом «Гальмівний шлях». Тут уже історія драматична, психологічна. Сценарій Олени Райської. Начебто цей матеріал нашому відомому режисерові порадив Сергій Жигунов. У головних ролях — Олександр Сірін і Алла Юганова з захаровського «Ленкому». А з киян — акторка Російської драми Ольга Олексій.

Компанія «Аврора Продакшн», котра обезсмертила себе творчістю пані Байрак, робить новий фільм Саші Кирієнка (він сам себе так і величає) під назвою «Свої діти». Це вже прокатна історія. Судячи з усього, це умовне продовження лейтмотивів «Інді». Оскільки в головній ролі — Олена Бабенко. У партнери їй підібрано чудового артиста Олексія Серебрякова («Втеча», «Жесть», «Бандитський Петербург»). Жанр — мелодрама. Як сказав режисер в одному інтерв’ю, «ця історія зачіпає за живе, вона — про життєві перипетії однієї сім’ї, що вирішила всиновити чужу дитину, котра згодом стане їм рідною... » У рамках «Аврори Продакшн» і проект Ігоря Стернберга «Велика різниця». Сама ж пані Байрак у приватній розмові зізнавалася, що дуже хотіла б екранізувати один із творів… Івана Буніна. Сподіваюся, що це все таки не «Темні алеї», а то в мене буде «Сонячний удар».

Компанія Star Media (Влад Ряшин) давненько обіцяла порадувати місто й околиці серйозним прокатним проектом. Але все ще вичікує. А в запуску — телефільм «Третій зайвий»; жанр — трилер, продюсер — Олексій Гончаренко, режисер — Олексій Лисовець; на головну роль заманили Юрія Чурсіна — дуже успішного молодого актора з Художнього театру (він знімався в гучному фільмі «Зображуючи жертву»). А у виробничих графіках щодо «великого мила» у Star Media — «Танцпол» (або просто «Танці», як там уже згодом домовляться між собою продюсери). Очевидно, що тематика продиктована гіперуспіхом шоу «Танці з зірками». Російські телеканали вже проявляють цікавість до цієї мильної хореографії. А на «1+1» поки не прояснили ситуації з можливістю демонстрації багатосерійних «Танців» саме на цьому каналі. Можливо, перехоплювачі з «Інтера» нагодилися?

Ялтинська кіностудія, котру, за однією з версій, уже остаточно продали (росіянам), а за іншою — ще не остаточно, певне, незабаром добудує «Будинок сонця». Не за мотивами Кампанелли. А під керівництвом Гаріка Сукачова, котрого заявлено режисером (прем’єру заплановано на початок 2008 року). Попередні режисерські спроби Гаріка викликали більше знаків запитання, аніж оклику («Криза середнього віку», «Свято»). Дія ж його нового фільму розгортається в 70-ті: дівчина з пристойної сім’ї зустрічає хлопця на ім’я Сонце, молодий чоловік вириває з міліцейських пазурів хіпі та інших неформалів… Біля Чорного моря відбувається дія фільму «Набережна Ялти». Цей проект позначено як режисерська робота Дмитра Тарана, котрий, до речі, за сумісництвом є ще й директором Ялтинської студії.

До неповного кінореєстру, складеного не без допомоги Асоціації продюсерів України, входить і Національна кіностудія імені О.Довженка… Найстарша студія країни пильно береже у своїх засіках такі прокатні скарби, як «Зіновій-Богдан Хмельницький» Миколи Мащенка, «Убивство в зимовій Ялті» Олександра Муратова, «Запорожець за Дунаєм» Миколи Засєєва-Руденка. Прем’єру «Хмельницького» планували на День незалежності України. Тож незабаром побачимося? У цей же час завершує роботу над «Владикою Андреєм» Олесь Янчук (копродукція з українським інвестором). Фільм про Шептицького спочатку «завис» через недофінансування, а потім гроші знайшли, і робота зрушилася. У головних ролях — Тарас Постников, Сергій Романюк (вони обидва грають Шептицького в різні вікові періоди). Бюджет проекту — близько 10 млн. гривень. Прем’єра — жовтень—листопад 2007-го. На студії Довженка також стартує з фільмом «Мама, а я льотчика люблю» відомий російський режисер Юрій Кара («Злодії в законі»). Є надія, що запуститься і Сергій Маслобойщиков із проектом «Ніхто» (поки лише стадія розробки). На тендерній основі вирішено долю фільму «Одного разу я прокинуся» (реж. М.Кондратьєв). Доля давно заявленого проекту Михайла Іллєнка «Толока» поки невідома. Так само, як невідоме просування двох давніх творчих задумів (за гоголівськими мотивами): Юрій Іллєнко мріє екранізувати «Страшну помсту», а Віктор Гресь, так, ви не помилилися, — «Тараса Бульбу».

Одеська кіностудія анонсує свої наступні прем’єри — «Сезон відкриттів» (повнометражна картина режисера В’ячеслава Афоніна), «Ворожка» (чотирисерійка режисера Ігоря Шевченка) і художній фільм «Сапери» (у головній ролі Борис Щербаков). Наприкінці серпня — у прокаті одеський фільм «Біля річки» (режисер Єва Нейман). І вже ось-ось мають запустити черговий проект нашого живого класика Кіри Муратової «Мелодія для шарманки» (сценарій Володимира Зуєва). В основі — драматична історія двох діток, яких злі сили хочуть розлучити. Передбачається щось на кшталт «святочної історії», що на Муратову якось не схоже. Кандидатами на головні ролі, як нещодавно анонсували, є суперзіркові Рената Литвинова (звісно ж) і Олег Табаков.

До речі

У номінації «Незалежні студії» також очікується кілька цікавих проектів: «Обранець» (реж. Р.Балаян), «Зона» (реж. Т.Томенко), «Біжи, принцесо, біжи» (реж. Р.Ширман), «Життя з ідіотом» (реж. А.Жолдак), «А ви граєте в шахи?» (реж. В.Васянович), «Гер фотограф» (реж. Л.Санін, тендерна процедура, копродукція з Німеччиною).