НЕВІДОМІ ЦВИНТАРІ

Поділитися
Майже два роки на території Дніпропетровської області під час Другої світової точилися жорстокі бої...

Майже два роки на території Дніпропетровської області під час Другої світової точилися жорстокі бої. За найбільш зваженими оцінками, земля Дніпропетровщини прийняла останки не менше 205 тисяч радянських солдатів та офіцерів. 17 військових кладовищ,
дев’ять військових ділянок на цивільних, 873 окремі могили. І величезна кількість, 1718, братських, у яких число похованих установлено лише приблизно. На багатьох пам’ятниках, споруджених через кілька десятків років на місці загальних могил наших бійців, немає жодного імені, лише безіменне свідчення героїзму полеглих — надгробок. Що ж до ворожих поховань— німецьких, румунських та італійських солдатів, то їх, принаймні зовні, практично не існує. Най-відоміший цвинтар у центрі Дніпропетровська, «італійське кладовище», давно вже іменується парком відпочинку. Щоправда, на початку 50-х городяни могли бачити пам’ятник, поставлений німецькими окупантами своїм загиблим, був навіть склеп із прахом італійського генерала. 1952-го все зникло.

...Нежданий гість села Василівки Юр’ївського району дав клятву матері на смертному одрі, що привезе додому останки батька. Уве Петерс Вельферст знав, що німці ховали своїх зазвичай в окремих могилах. Кожного з половинкою особистого жетона. Друга частина відсилалася в архів.

Слід зазначити, що в Україні жодна, підкреслюю, жодна держустанова не має інформації про точне місце, кількість поховань бійців ворожих армій і, тим більше, їх чисельності. Єдина установа в Києві — Народний союз Німеччини з нагляду за військовими похованнями, зареєстрований Мін’юстом, отримує інформацію з Берлінського та інших архівів Європи. Спеціальні пошукові групи за конкретними заявками починають розкопки в місцях масових військових поховань.

— Ми викопали чотири чи п’ять, уже не пам’ятаю, довгих траншей, — розповідає Ганна Рибаська, якій у ту війну минуло сімнадцять. — У лютому 42-го через хутір пройшли німецькі танки у бік Лозової. Там точилися жорстокі бої і незабаром назад, у Василівку, потягнулися обози з ворожими трупами. Наші хлопці стягували з возів убитих і клали одне біля одного. Грунт був мерзлий, могили копали неглибокі, приблизно на півметра. Ховали німці своїх зі священиком. На могилах ставили хрести.

Після війни німецьке кладовище зрівнялося з землею, перетворилося на пустир, на якому паслися кози. Дехто був не проти зорати землю, «щоб не гуляла», але люди не дали: не турбуйте останків, адже чимало й наших на чужині залишилося лежати.

Після встановлення місця поховання в Берлінському архіві Уве Петерс отримав офіційний дозвіл, підписаний відповідальним секретарем Державної міжвідомчої комісії В.Козакевичем.

Три літніх дні минулого року Василівка перебувала у величезному напруженні. З 42 виявлених скелетів одинадцять належали німецьким, решта — румунським солдатам. Як доказ — взуття, що, до речі, добре збереглося. Жетонів знайшли тільки вісім. Німецьких. Батька Уве знайшов за номером 132...

Після описуваних подій вашому кореспонденту вдалося поговорити з директором Дніпропетровського центру охорони пам’яток, відомим ученим-археологом Лідією Голубчик. Виявляється, такі роботи в обстановці підвищеної таємничості проводили п’ять років тому італійці на згаданому вище «італійському кладовищі». Власне, нинішній парк біля проспекту Калініна — довоєнне міське кладовище. На ньому в перші місяці війни ховали радянських солдатів, пізніше — загиблих і померлих у госпіталях бійців окупаційної армії. Кожному союзнику — німцям, румунам, італійцям та угорцям — було відведено свою ділянку.

Прибульці з Апеннін, маючи точні координати поховання співвітчизників, оперативно, під охороною, провели розкопування і вивезли всі останки на батьківщину. По суті, цей парк — найсправжнісіньке меморіальне військове кладовище.

— Практично біля кожного села є поховання німецьких, італійських та інших солдатів, — вважає Лідія Голубчик. — Є постанова про благоустрій усіх військових поховань. Але немає державної програми і відповідного фінансування.

Координати поховань солдатів ворожих армій засекречено грунтовно. Якщо «чорні» слідопити дедалі частіше тривожать офіційні могили загиблих у Кримську війну російських і півстоліття тому радянських солдатів, що вже казати про безіменних, та ще й іноземних!

Азарт мародерів підігрі-вається шаленою ціною за знайдений жетон — 2 тисячі дойчмарок. Поспішаю засмутити. Наприкінці 80-х років уряд ФРН справді виплачував таку суму. Але з 1992 року виплати припинені і в найближчому майбутньому не передбачаються.

Постійно діюча офіційно харківська група слідопитів точно встановила місця колишніх німецьких кладовищ уже в чотирьох населених пунктах Дніпропетровської області. У Харківській, за неофіційними даними, відомі всі.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі