НАЦІОНАЛЬНОМУ ТЕЛЕБАЧЕННЮ ЗАГРОЖУЄ ДОВГЕ МОВЧАННЯ

Є дії, доведені в нашому повсякденному житті до автоматизму, серед них — вмикання телевізора. Біля працюючого приймача ми відпочиваємо і спілкуємося з друзями, займаємося домашніми справами і навіть працюємо, примудряємося «знімати» із нього новини про події, що відбуваються в країні й у світі. У кожного з нас є кращі канали, милі серцю програми і провідні, котрим ми симпатизуємо та довіряємо. Уявити собі, що твій телевізор не озивається на натискання кнопки-вмикача, майже неможливо, хіба що за аналогією з москвичами, позбавленими можливості спілкування з телеекраном через пожежу на Останкінській вежі.

Мало хто замислюється над тим, що творці програм і ті, хто «несуть» їх у ефір, тобто в наш дім, — самостійні юридичні одиниці, котрих пов’язують виробничо-договірні відноcини. Останнім і є Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (КРРТ), до складу якого входять 32 підприємства, що забезпечують у повному обсязі мовлення телерадіопрограм по всій Україні.

Замовниками КРРТ є Національна телекомпанія України, Національне радіо, обласні державні телерадіокомпанії, студія «1+1», «Інтер», ICTV, «Новий канал», СТБ і регіональні телекомпанії. Основний замовник і користувач державних каналів мовлення — НТКУ — головний боржник концерну РРТ. За останні п’ять років борг за послуги концерну склав 55 488 882 гривні 38 копійок. А за 2000 рік сума складає 13 473 422 гривні 83 копійки.

На фінансові претензії КРРТ основний боржник не реагує, певне, почуваючись цілком безкарним під крилом Кабінету міністрів. Але такий стан справ не тільки позбавляє концерн можливості розвиватися відповідно до сучасних технічних вимог, а й підтримувати наявне, давно застаріле морально, устаткування в нормальному робочому режимі, розраховуватися за електроенергію та здійснювати інші обов’язкові платежі по бюджету. Часткова оплата їх проводиться лише за рахунок платежів комерційних замовників.

Такий стан справ може призвести концерн РРТ до банкрутства. Тому, намагаючись захистити свою подальшу діяльність, КРРТ, керуючись статтею 14 закону України «Про зв’язок» і статтею 22 закону «Про телебачення та радіомовлення», видав наказ №58 від 22.09.2000 року. В ньому йдеться про припинення трансляцій програм НТКУ (УТ-2) із 2 жовтня 2000 року, а у випадку продовження порушення умов договору з 12 жовтня 2000 року КРРТ припиняє трансляцію УТ-1 до повної ліквідації заборгованості.

Прекрасно розуміючи, що умовний рубильник навряд чи буде виключено і сам наказ схожий на «голос волаючого в пустелі», на запитання кореспондента «ДТ» відповідає глава КРРТ Валерій ЮРЧЕНКО.

— Валерію Володимировичу, наскільки я зрозуміла, ці борги тягнуться вже не один рік. Чому саме зараз ви вирішили звернутися в арбітражний суд і обнародувати цей конфлікт перед представниками ЗМІ?

— До уряду прийшли люди, котрі хочуть у цьому розібратися, а не напрацьовувати нові борги. Якщо раніше нам казали — працюйте, виконуйте накази, то зараз прийшла пора розібратися в боргах нашого концерну. Є відповідне доручення Кабміну — ситуація, звісно, загострилася в зв’язку з розглядом Закону про фінансовий стан концерну. Нам поставили запитання — доки ви будете допускати роботу боржників, де ваші дії, чому не звертаєтеся в арбітраж. Тому ми і зайняли таку жорстку позицію.

— Це обговорювалося у ВР?

— Це було і під час обговорення закону, і на засіданнях комітету Зінченка й Альошина. Однією з умов було — жорсткі дії стосовно боржників.

— Були прийняті якісь офіційні рішення чи все це відноситься до «усної народної творчості» і ви просто пішли ва-банк?

— Документальних даних немає. Ми одержали підтримку голови Комітету інформаційної політики Івана Драча. Нам було сказано, що ми маємо право карати боржників, це відповідає букві закону «Про зв’язок».

— Ви не думаєте, що знайдуться ті, хто ваші дії трактуватиме як політичний крок, адже ви збираєтеся перекрити для широкого глядача подачу державної інформації?

— Не виключаючи такого трактування, підкреслю, що це захід економічний.

— Але на вашій прес-конференції ніхто не був присутнім із Кабінету міністрів, із комітетів ВР, що вас підтримували. Їх запрошували?

— По-перше, Олександр Зінченко напередодні полетів до Москви, він хотів бути присутнім і в телефонній розмові підтвердив, що підтримує нас. Кабмін у цілому теж підтримує нас.

— Всі ми дорослі люди і прекрасно розуміємо, що можновладці не допустять «мовчання» державного телеканалу. Які ж цілі ви переслідуєте, виносячи конфлікт на загальний осуд?

— Ми хочемо, щоб НТКУ припинила спекулювати своєю невразливістю і перестала працювати безплатно. Для цього ми звернулися в арбітражний суд. Не треба влаштовувати політичну спекуляцію зі своїх економічних недоробок. Мені приємно працювати з паном Долгановим як із журналістом, але як господарнику йому пора рахувати гроші. Відносини між НТКУ і нашим концерном суворо регламентовано договором, недотримання якого має каратися за законом. Не ми, а він мусить добиватися рішення уряду, якщо вважає, що державне телебачення має працювати безплатно. Сьогодні воно нічого не робить для погашення боргів. Немає звернень до уряду. НТКУ мовчки продовжує напрацьовувати борги. Тим самим завдаються збитки державі, руйнується економічна база концерну, та й усього телебачення — маються на увазі телекомпанії, які справно розраховуються з нами за послуги.

— Національна телерадіокомпанія — єдиний ваш боржник?

— Це дві різні господарчі одиниці — радіокомпанія та телекомпанія. На відміну від телекомпанії, радіокомпанія шукає продуктивні шляхи співробітництва з нами. Вони пішли на скорочення обсягів мовлення, було вжито й інших заходів, щоправда, це сталося після прийняття арбітражним судом рішення на нашу користь.

— Яким, на ваш погляд, може бути вирішення проблеми з НТКУ?

— Я вважаю, що обсяги мовлення треба регулювати. Національне ТБ має працювати на 16 млн. гривень, а працює на 26 млн. Гадаю, буде правильним, якщо канал УТ-2 припинить мовлення, а його час буде віддано тим замовникам, які у змозі профінансувати мовлення. І друге, керівники НТКУ самі повинні звернутися до уряду і доводити, що їм бюджет чогось недодав. Концерн за них це робити не зобов’язаний.

Вже після завершення нашої розмови прийшло два повідомлення. Перше — арбітражний суд м.Києва прийняв рішення на користь концерну. І друге — енергетики Хмельницького відключили за борги ретранслятор і тепер не тільки в Хмельницькому, а й, імовірно, у Івано-Франківську, Тернополі, Чернівцях, Луцьку та Рівному глядачів позбавлено можливості спілкуватися з державним телеканалом УТ-1.

Нехай не дивується читач, що в розмові жодного разу не згадувалася ТРК «Ера», котра веде мовлення на каналі УТ-1. Річ у тім, що у концерну немає жодних договірних відносин із цією компанією, зате вони напевно є між «Ерою» і НТКУ.

Без коментаря ситуація, що склалася, залишитися не може, однак усі спроби отримати його були марними, відгукнувся лише Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України. З його ініціативи, в п’ятницю відбулася прес-конференція, де чітко було висловлено позицію комітету стосовно виникнення конфлікту. Комітет констатує, що керівництво НТКУ на чолі з Вадимом Долгановим повною мірою потурало виникненню такої ситуації. Вищезгадане керівництво незмінно відмовлялося брати участь у процесі розв’язання проблеми розрахунків із КРРТ. Водночас Держкомінформполітики вчасно перерахував НТКУ всі належні бюджетні кошти, а виділені 1999 року бюджетні кошти, призначення яких — розрахунки з КРРТ, до концерну не дійшли.

Збільшення боргу КРРТ супроводжується зростанням цілого ланцюга інших проблем НТКУ. Повсякденна практика Вадима Долганова — повне ігнорування звернень комітету, хоча НТКУ є його структурним підрозділом. Зокрема, донині Держкомінформполітики не одержав відповіді на лист від 9 серпня нинішнього року, в якому просив пана Долганова пояснити, чому 7 серпня в програмі «Питання дня» озвучувалися необгрунтовані обвинувачення кабінету Віктора Ющенка. Одним із пунктів серйоз- ної розмови з представниками ЗМІ було питання про те, яким інтересам служить НТКУ під керів- ництвом В.Долганова, якщо враховувати при цьому невисокий рівень продукції, пропонованої глядачу. Головним акцентом сьогодні комітет вважає питання про серйозну переоцінку функціонування, у тому числі і кадрового Національної телекомпанії України.

Напередодні прес-конференції свій коментар подій, що відбулися на тижні, дав від імені комітету заступник голови Держкомінформполітики Віктор ПАВЛЮК.

— Гіпотетична можливість відключення державного телебачення для мене як заступника голови комітету — дуже страшна ситуація. Це свідчить про нестабільність фінансового становища системи взагалі. З одного боку, протягом багатьох років іде недофінансування — до бюджету закладаються заздалегідь низькі суми, з другого боку, на цьому тлі зростають апетити телекомпанії — держзамовлення, приміром, становить 10 годин мовлення, а НТКУ мовить 18—20 годин. В усьому світі державне телебачення живе на дотаціях держави, будучи її рупором, але при цьому там немає або майже немає реклами: американському Pablik Television лише кілька років тому дозволено прокручувати незначну кількість реклами.

Нашому ж ТБ п’ять чи сім років тому дозволили проводити комерційну діяльність, створювати спеціальний фонд, яким воно ж і розпоряджається. Я акцентую увагу на недостатньому або неправильному використанні цього фонду.

Ще одне питання — бюджет складається заздалегідь, керівник НТКУ має доступ до колегій, що готують цей бюджет, і, знаючи про якусь подію, можна заздалегідь передбачити цифру на неї у бюджеті. Ось приклад нинішнього року: сьогодні з 30 млн. гривень ми віддали НТКУ 21 млн. Левова частка цих грошей по праву належить КРРТ, але НТКУ віддає лише 2 млн. гривень. Річ у тім, що Вадим Панасович згадав, що в нас на носі Олімпіада. Хіба не можна було передбачити це торік? Крім того, у НТКУ протягом трьох років накопичилися борги членських внесків у Міжнародну телевізійну спілку. Ось і пішла левова частка отриманих НТКУ грошей на внесок у Спілку і на Олімпіаду.

— Яким сьогодні може бути вирішення питання?

— Я вважаю, що держава і ті ситуації, про які йшлося вище, створили цей борг. Кабмін і ВР повинні провести остаточну експертизу, і я вважаю, що ми опинимося в безвиході, якщо не спишемо сьогодні цей борг. Але на підставі цієї експертизи потрібно виробити чіткі правила для всіх, повинен бути жорсткий контроль формування і забезпечення держзамовлення, у жодному випадку не допускати нарощування нових боргів із нуля. І керівники мають відповідати за це повною мірою.

Буквально в останній момент, перед виходом цього номера, з редакцією «ДТ» зв’язався Олександр Зінченко, який очолює у ВР Комітет із питань свободи слова й інформації. Комітет і він особисто мають чітку позицію не лише з приводу вищезгаданого конфлікту між НТКУ і КРРТ, який дехто спекулятивно намагається перетворити на політичний, вперто залишаючи економіку за кадром, а й з приводу нинішнього стану телекомунікаційних систем у цілому.

Пан Зінченко підкреслив, що ще 8 лютого 2000 р. звернувся із запискою на ім’я прем’єр- міністра Віктора Ющенка, в якій докладно розглядалося питання нинішнього стану КРРТ.

Ненормально не тільки те, що концерн опинився на порозі банкрутства, тоді як в усьому світі комунікаційні технології — найприбутковіші. Технічний стан його парку не просто застарів — це вчорашній день, адже 2002 року весь світ відмовляється від аналогових систем, переходячи на цифрові. Назріло серйозне питання про зміни форм діяльності концерну. Залишаючись держпідприємством, РРТ міг би стати закритим акціонерним товариством. І немає жодних сумнівів, що неодмінно знайшовся б ефективний власник усередині країни.

В нас же все робиться для того, щоб концерн не став прибутковим. Звісно, НТКУ та його керівництво відіграють у цьому певну роль. Але драма в тому, що борги концерн повинен обслуговувати — держава стягує податки з непереказаних грошей.

Пан Зінченко вважає, що Кабмін насамперед зобов’язаний прийняти форму компенсацій держпідприємства держпідприємству. При цьому не можна забувати, що все господарювання будується на договірній основі. Держава має бути посередником, але не тільки технічним, а й творчим.

Іноді кризова ситуація — серйозний поштовх до того, щоб знайти спосіб розв’язання проблеми. І тоді у країни, зокрема у РРТ, з’являться нові сучасні технології, що не тільки підвищать якість переданого сигналу, а й різко знизять рівень споживання електроенергії та стимулюватимуть появу нових каналів. А український глядач, як увесь цивілізований світ, дивитиметься цифрове телебачення.

Світлана КОРОТКОВА