Національна опера: планів громаддя знає лише директор

На цьому тижні традиційним «Тарасом Бульбою» відкрився черговий сезон у Національній опері України. Поки що рано говорити про його перспективи. Та й немає у нас звичаю рекламувати майбутню прем’єру ледь не за півтора року, як це роблять на Заході.

У цьому сезоні знову буде предосить підстав для скептицизму в розмірковуваннях про репертуарні перспективи. Ми побачимо й почуємо багато того, що давно стало звичним, передбачуваним і вже десятиліттями представлене в афішах. Однак театральне життя «зсередини» не настільки консервативне й застигле...

Нинішнього року вже першого ж робочого дня солістів приголомшила новина: ще до відкриття сезону мають відбутися оркестрові репетиції «Джоконди» Понк’єллі. Тієї самої «Джоконди», яка торік стала найбільш вдалою за останні роки прем’єрою і водночас — «непроспіваною піснею» стількох солістів. Цей останній вислів можна вжити і в прямому, і в переносному значенні. Оскільки два склади, задіяних у виставі, не встигли достатньою мірою відчути цей твір на живій сцені. Величезна і складна опера, що нечасто з’являється на сценах театрів світу, в Києві виконувалася ледь не двічі. І відтоді більш як протягом року не з’являлася у репертуарі. Її не встигли послухати навіть кияни, не кажучи про заїжджих меломанів. Маестро Володимир Кожухар уже відновив оркестрові репетиції. Партію Джоконди цього разу, напевне, виконає народна артистка України Лідія Забіляста, що стане приємним і довгоочікуваним сюрпризом для слухача.

Трупі лише повідомили про намір творчого керівництва включити до репертуару оперу Євгена Станковича «Мойсей», якій недавно випав успіх у Львові. Це дозволило б трохи оживити безнадійно занедбану частину репертуару Національної опери — українську. Плани з недалекого минулого — поставити нову оперу Віталія Кирейка «Бояриня» за мотивами п’єси Лесі Українки, схоже, остаточно канули в Лету. Хоча оперу майже вивчили і в попередньому вигляді показали худраді. Таким чином, у репертуарі найбільш українського оперного театру у світі роками залишаються лише три власне національні опери — «Наталка Полтавка» і «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, а також вічний «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського. Хоча заради справедливості варто згадати ще одну назву — монооперу Віталія Губаренка «Ніжність», яка донедавна з’являлася на сцені.

Як оновиться список назв світового репертуару, представленого в афіші? Відповіді поки що теж немає. Говорили про оперу Умберто Джордано «Андре Шеньє». Цей твір мав з’явитися у репертуарі з ініціативи італійського режисера Маріо Корраді.

В афіші вересня привертають до себе увагу два покази «Фауста» Шарля Гуно, випущеного під завісу попереднього сезону. Можна й не говорити про інтерес, який викликав «Фауст» в умах і серцях київського глядача. Він уперше на українській сцені узаконив право на постмодернізм в оперній режисурі. І хоч, у світовому масштабі, багато режисерських знахідок відгонили вчорашнім днем, для киян це було виключно подихом дня завтрашнього: такий режисерський почерк поки що не прижився на оперних сценах України.