На рожевому мосту призначимо зустріч

Поділитися
Київський академічний театр на Лівому березі Дніпра днями презентував громаді свій новий проект — «Рожевий міст»...

Київський академічний театр на Лівому березі Дніпра днями презентував громаді свій новий проект — «Рожевий міст». Особливість постановки — у двох складових. По-перше, це першопрочитання на вітчизняній сцені роману Роберта Джеймса Уоллера «Мости округу Медісон» (у знаменитій голлівудській екранізації грала сама Меріл Стріп). По-друге, в український репертуарний театр у зв’язку з «Рожевим мостом» (через Лівий берег Дніпра) повернулася-таки «сама» Ада Роговцева.

«Рожевий міст» — режисерський дебют дочки акторки, Катерини Степанкової. Нещодавно вона закінчила вищі режисерські курси в Москві в Петра Юхимовича Тодоровського. Катерина сама працювала над інсценуванням, без оглядки на однойменний фільм із Меріл Стріп: його молода режисер свідомо не дивилася, доки відбувалися репетиції.

Дія охоплює різні часові відтинки, і глядач бачить головну героїню Франческу в 40 років (Світлана Орличенко) і в 60 (Ада Роговцева).

Художній керівник театру Едуард Митницький вважає цю прем’єру не несподіванкою, а очевидною закономірністю:

— Це просто повернення великої акторки в репертуарний театр, — каже Едуард Маркович. — Адже десятилітня відсутність Роговцевої на стаціонарній українській сцені — самообкрадання національної культури. Про це багато говорять, але, на жаль, ніхто нічого кон­кретного не робить. Останній репертуарний спектакль з участю Роговцевої в Києві йшов ще десять років тому на сцені нашого театру — це «Обманута» Томаса Манна в постановці Дмитра Богомазова. Може, і тепер вдасться відновити ту постановку. В кожному разі, ця тема обговорюється. Знаєте, коли я зустрів Катерину Степанкову на ґанку нашого театру, то запитав її: «Доки ти терпітимеш метання своєї мами по антрепризах? Адже це не рівень першої акторки України!»

Моє слово, мабуть, і стало першим кроком втілення проекту. Причому досить масштабного (з технічного боку) як для «лівобережної» сцени. Добре, що проект підтримав Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» і персонально Катерина Ющенко. Над «Рожевим мостом» також працювали Тарас Ткаченко (сценографія) та Ірина Горшкова (художник із костюмів), хореограф Ольга Семешкіна. Музичне вирішення — Віталій Мельник. Акторські сили — «лівобережні» (Світлана Орличенко, Анатолій Ященко, Микола Боклан, Дмитро Суржиков, Антон Вахліовський, Анастасія Баша, Ольга Лук’яненко). Плюс із Російської драми до них приєднався Володимир Задніпровський.

Сама Ада Миколаївна досить двозначно каже про талановиту акторську братію: «Всі ми однакові й одним миром мазані...» Хоча на сцені, звичайно, виявляється надзвичайно широкий індивідуальний діапазон акторської майстерності саме Роговцевої. І навіть через кілька днів після прем’єри згадуєш її надзвичайний тембр та емоційні інтонації: «Так, діти мої, я любила вашого батька...» На сцені Ада Миколаївна розмовляє не дуже голосно — але зал слухає її буквально зачаївши подих.

— Знаєте, коли за спиною вже стільки років і стільки всього зіграно, то розумієш: є якась межа людських сил, — ділиться своїми відчуттями Ада Миколаївна. — Це в режисерів «немає віку». А ось у нас, акторів, ліміт енергії, й інколи вона вичерпується. Емоційність із віком все ж таки пригасає. Я завжди згадую Алісу Фрейндліх, яка щоразу перед спектаклем каже: «Нашкребеш цього разу чи не нашкребеш?» Але доводиться все всередині активізовувати й «нашкрібати» для сцени ті резерви емоцій, які залишилися у твоєму серці. В цьому спектаклі я граю справжню любов жінки до чоловіка. Саме ту любов, яка ніколи не згасає... Я ніби говорю про любов до Стуса, Миколайчука, Параджанова... Адже в кожної жінки є імена, які не передбачали близьких зустрічей, а ось любов — була... Чи буду я після прем’єри «Рожевого мосту» менше грати в антрепризах? Знаєте, для мене це можливість перебувати у творчому тонусі. Адже там я працюю на одній сцені з асами — це Олексій Гуськов, Ольга Волкова, Олена Сафонова. І це аж ніяк не халтура. Бо щоразу ставиш перед собою визначені цілі. Виходжу на сцену п’ять-шість разів на місяць. А це у моєму віці немало. До того ж у мене завжди була якась залежність від подорожей. Якщо тиждень кудись не їду, то всередині зароджуються сум’яття й паніка.

До речі, вже у передпрем’єрному стані ще один київський спектакль з участю Ади Роговцевої — «Якість зірки» за п’єсою Ноеля Кауарда. Це окремий ювілейний проект — на сцені Національного театру імені Івана Франка. Але режисер — «лівобережний», Олексій Лісовець.

— У «Якості зірки» йдеться про літню акторку, яка втомилася від театру, але все одно не може не грати, — ділиться своїми відчуттями Ада Миколаївна. — Це спектакль про театр, який виявляє все, що є всередині нас самих, — і гірше, і прекрасне. Я граю примадонну — скалічену сценою істоту... Я також усвідомлюю, що аж ніяк не вільна, а дуже залежна від театральної сцени.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі