На холмах Грузії… - Культура - dt.ua

На холмах Грузії…

5 червня, 2009, 14:03 Роздрукувати Випуск №20, 5 червня-12 червня

Виставка грузинського художника Владимира Лекішвілі розгорнулася не де-небудь, а в нас — у редакції «Дзеркала тижня»...

Виставка грузинського художника Владимира Лекішвілі розгорнулася не де-небудь, а в нас — у редакції «Дзеркала тижня». Редакційні коридори миттєво перетворилися на колоритний грузинський квартал. Це перша виставка художника в Україні. Окремо представлено його графіку. На цій самій виставці, до речі, і відбувся дебют Лекішвілі як графіка.

Той, хто не відвідував цю країну, той не усвідомить її таємничим островом, оповитим таємницями і загадками. Грузія, країна з давньою історією і самобутньою унікальною культурою, з добрими й чуйними людьми, квітами й піснями, знаменитими храмами, кінематографічними горами і якимось по-особливому блакитним небом над цією державою.

Можливо, тому картини грузинських художників завжди й відрізнялися від робіт майстрів інших національностей. Навіть не будучи особливим фахівцем у цій сфері, завжди можна вловити почерк грузинського художника. Існує думка, що живопис грузинів більш емоційний, декоративний. Тому що Грузія — це країна, де кожну п’ядь землі захищали і оберігали ціною власного життя. Грузини, закинуті долею на чужину, зберігали навіть загорнуту в хустинку жменю рідної землі, молячись на неї як на ікону. Усі ці мотиви присутні і в роботах майстра.

Художник нині живе в Білій Церкві Київської області. Але народився він у Тбілісі. Працював начальником навчальної лабораторії в Державній академії мистецтв міста Тбілісі.

Вдивляючись у його роботи, мимоволі думаєш: а може, кожній творчій людині потрібно хоча б ненадовго залишити батьківщину, щоб ниткою пройшла через кожний твір тема туги за рідним краєм? От його «Ностальгія» — дівчина нудьгує за рідним домом, перебуваючи у Парижі. Вона заплющує очі, і її уява малює рідні серцю кавказькі гори. У картині «Авлабар» (однойменна назва вірменського району в Тбілісі) немає ніякого політичного підтексту. Тільки колорит Сходу. І ще «Дві хвилини — два століття», популярна тема «дівчини біля телефона».

З живописних робіт Лекішвілі не можна не виділити «Небо, небо — яке ти високе», «Золота рибка», «Місячна доріжка», «Панахида». Художник Лекішвілі не просто зображує
якісь обличчя і ситуації, пропускаючи крізь призму свого художнього бачення, — у кожну картину він вкладає ту саму родзинку емоційності грузинської душі. Та й творчий процес у нього завжди спонтанний. Посеред ночі може прокинутися і зробити ключові ескізи до чергового задуму. Творчість завжди непередбачувана.

Цікава й графіка Лекішвілі. Тут теж простежується щось щемливе в кожному погляді художнього героя. Привертає увагу «Смерть Піросмані», присвячена культовому художникові, — комірчина, сходи і тоненька постать невизнаного за життя генія. Багато хто пригадає: «жил-был художник один, много он бед перенес»... Але є й розповіді справжніх очевидців: «Цього ранку Піросмані не пам’ятав, як, утім, і багатьох попередніх. Коли Арчіл, сусід-чоботар, відчинив двері в комірчину, він побачив Ніко, котрий лежав на лахмітті під самісінькими сходами, і запитав: «Ти що робиш, Ніко? Підводься, дорогий! Свято на вулиці!» Піросмані ледь підняв повіки, не людину побачив — пляму. Сказав: «Помираю...» Просто сказав і помер».

З інших графічних робіт не менш цікаві «Підземка», «Біля криниці», «День народження», «Давай одружимося», «Не будіть мене», «Щасливе нещастя».

Художник Лекішвілі — багатогранна натура. Займається він не тільки живописом, графікою, а ще й різьбленням по дереву. Навіть рамки до всіх його картин зроблені руками самого художника. Причому в дуже незвичній манері — давнього кавказького різьблення. Завдяки такому обрамленню роботи сприймаються об’ємніше, багатше.

Багато художників сьогодні скаржаться, мовляв, не можна заробити на хліб лише творчістю. Але хліб Владимира Івановича — це живопис і різьблення по дереву. Рідні майстра кажуть, що хоча художник живе в заміському будинку, але навіть там він об’єднує навколо себе багатьох людей. Колорит його грузинської натури вабить до себе. Отже, є в цій душі щось таке...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво