Музика «бідного генія» на батьківщині Ріхтера

Це місто прямо пов’язане з великим Святославом Ріхтером. Адже саме в Житомирі народився славетний піаніст. Можливо, менш відомий інший геніальний музикант, теж виходець із цього краю… Це - Олександр Стецюк. Композитор, викладач. Ім’я Стецюка - «на чолі» Міжнародного фестивалю сучасної музики «Житомирська музична весна». Нещодавно відбувся вже четвертий форум.

Олександр Михайлович Стецюк народився в селі Білокоровичі, все життя прожив у Житомирі. У талановитому музиканті, в цьому «бідному генії», змолоду поєдналися кілька професій. Він завідував музичною частиною і був диригентом Житомирського музично-драматичного театру ім. І.Кочерги. Залишив велику композиторську спадщину: симфонічну, хорову, вокальну, камерну музику, твори для окремих інструментів, духового оркестру, театру. Добрі паростки дала і його викладацька діяльність в училищі, де він виплекав понад десяток відомих композиторів.

Із них найдіяльнішим учнем став головний організатор фестивалю «Житомирська музична весна» заслужений діяч мистецтв Росії Сергій Жуков - випускник Московської консерваторії. Йому належить ідея проводити щовесни музичний форум пам’яті вчителя. Жукову допомагає команда кафедри музики Житомирського університету ім. І.Франка (на чолі з проректором з науки Наталею Сейко та завідувачем кафедри Оксаною Плотницькою). У них не було грошей, меценатів, спонсорів. Але за підтримки обласної Спілки поляків України (голова Вікторія Лясковська-Щур) та Асоціації об’єднаних мистецтв (президент Маргарита Мойсеєва) фестиваль відбувся. До його початку університет навіть видав збірник статей із проблем сучасної музики.

Програму продумали з урахуванням міжнародного статусу фестивалю: кожного дня звучала музика певної країни.

Перший день - «Відкриття» і « Композитори-виконавці. Росія». Другий - «Слов’янські народи на культурній карті Європи (Україна, Польща, Сербія)». Третій - «Класики і сучасники»: семінар молодих музикознавців, потім концерт київських музикантів, скрипаля Ореста Смовжа та флейтиста Ігоря Єрмака. З ними виступив піаніст Арсен Яковенко. Усі троє - студенти НМАУ ім. П.Чайковського. Відбувся й вечір пам’яті О.Стецюка (авторський проект його сина Дмитра, у виконанні місцевих музикантів). В американський день композитор зі США Річард Камерон-Вулф розповів про стан сучасної американської музики. Він, його колега Крістофер Берг та еквадорський барабанщик Крістіан Орозко (магістрант Одеської музичної академії) порадували слухачів новинками власних творчих портфелів.

Квартет гітаристів Харківського університету мистецтв ім. І.Котляревського представив американський «сегмент» інтернаціонального проекту «Лабіринт». (Німеччина, Франція та Швейцарія).

На фестиваль приїхала делегація Латвії. Молодий хореограф Санта Грінфелде провела майстер-клас сучасної танцювальної пластики в коледжі культури. Голова правління Спілки композиторів Латвії 35-річна Гундега Шміте познайомила з досягненнями латишів у сфері нових композиторських і виконавських технік. Звучали хорові партитури, записані колективом Ризького радіо.

У концерті «Тандем» брала участь молодь. Хореографічний номер на музику флейтового концерту О.Стецюка у виконанні Майї Клавіні та піаністки Евії Беліцької показали артистки ризького «Театру руху» Ансіса Рутенталса. Їхня виразна пластика, помножена на музику українця та відеооформлення латиської художниці Катріни Саушкіної, неабияк вразила публіку. Незабутнім епізодом стали два опуси композитора Єкабса Німаніса. У них поєднувалися прийоми електронної та конкретної музики, сонористики, відеоінсталяції (це було цікавим, але вже не зовсім новим). Хоча постать композитора, вбраного в лабораторний білий халат (щоб краще виділятися в темряві), що маніпулює на тлі екрана комп’ютером із записами звуків заводських машин-діроколів і своїм кларнетом, - явище цікаве.

На фестивалі лунала критика на адресу чиновників Житомира. Зокрема й від спантеличеного очільника латиської делегації директора ризького Центру сучасного мистецтва Каспарса Лієлгалвіса. Він розповів про невиконані обіцянки надати в розпорядження фестивалю зал філармонії та забезпечити проживання в готелі (всі демократично жили в гуртожитку університету).

А в німецькій кірсі, де на початку минулого століття грали дід і батько Святослава Ріхтера, відбувся концерт духовної музики. Грали московська органістка Марія Макаренко, харківський квартет гітаристів і співали вокалісти - контртенор Рустам Яваєв (Москва) і сопрано Віра Кальбергенова. Хороша школа обох співаків і чудова акустика. На завершення пролунала Meссa brevis Володимира Златоустова (Москва) для жіночого хору, органа та контртенора.

Фінал фестивалю виявився вищим за будь-які похвали. У проекті «Учитель - учень» виступило фортепіанне тріо в складі Юлії Ігоніної (солістка Московської філармонії, скрипка), Рустама Комачкова (віолончель) і піаністки Елеонори Теплухіної. Вони розпочали з Тріо №2 Д.Шостаковича пам’яті Івана Соллертинського. Глибоку музику, яка багато в чому спирається на інтонації єврейського мелосу, сприйняли в єдиному пориві - артисти й слухачі. Трагічні роздуми змінювалися хвацьким, іронічним танцем-гротеском, скорботні діалоги скрипки й віолончелі - мало не побутовою полькою, що переходила в запитання «над ким смієтеся?».

Контрастом звучала музика Г.Свиридова. Популярний «Романс» із фільму «Заметіль» тішив знайомими мелодіями, поетичними образами, ніжними тембрами й ідеальним ансамблем. Після антракту виникла друга «паралель»: музиканти зіграли тріо Стецюка, залишивши враження опуклої образності, великих емоційних контрастів і впливу Д.Шостаковича. На зміну прийшла музика його учня С.Жукова. У супроводі тріо Віра Кальбергенова виконала вокальний триптих «Луна». Гротескові алюзії виникли в гостро-дисонансній музиці на пушкінський текст (згадаймо дует «Слыхали ль вы?» з «Євгенія Онєгіна» і рахманіновський романс «Не пой, красавица, при мне»). Оправлені в модерністську тканину, вони підкреслили талановиту різноликість автора. Завершила фестиваль жартівливо-іронічна сюїта на музику до п’єси-пантоміми А.Шніцлера «Вінчальна фата П’єретти». Персонажів традиційного європейського театру епохи пізнього Відродження - любовний трикутник, неминучість вибору - композитор передав у трьох музичних образах. Гротеск Пантоміми й салонно перебільшена сентиментальність Вальсу облямували яскравий центр триптиха - Танго.