Музичний сад пана Пендерецького

Україну відвідав усесвітньо відомий польський композитор і диригент Кшиштоф Пендерецький. 16 червня він виступив у Національній філармонії України, де поряд із Чайковським прозвучали два його твори — «Чакона» і Симфонія
№ 8 для солістів, хору й оркестру («Пісні швидкоплинності»).

Пан Пендерецький, попри поважний вік, дає до 70 концертів на рік, а його гастрольний графік розписано на кілька років уперед. Музиканта вважають родоначальником польського авангарду. У його творчому доробку вісім симфоній, чотири опери, сила-силенна хорових, вокально-симфонічних, камерних творів. Критики називають Кшиштофа Пендерецького «останнім із могікан», тому що він, попри нові віяння в мистецтві, досі створює твори великої форми — симфонії. Пендерецький написав свою першу симфонію в 1970-ті. У планах же у нього всі дев’ять (стільки їх і у Бетховена). Пендерецький зізнавався в Києві: «Тільки серйозна музика може відчинити двері до розуміння світу, розуміння історії».

Минуле маестро пов’язане з професіональною грою на скрипці. Тому, якщо він пише твори для скрипки, то відчуває пасаж власними пальцями, а не награє мелодійні ходи, сидячи за роялем. Велику популярність принесли йому «Плач за жертвами Хіросіми», «Польський реквієм», «Страсті за Лукою», «Люденські демони», «Втрачений рай», «Псалми Давида», «Переломлення», «Кредо». Все це твори трагічного звучання. Музиканту цікава і традиція православного співу, саме тому він написав свій вокальний опус «Заутреня».

Після перемоги в Польщі «Солідарності» Пендерецькому не дуже довіряли. Маестро довелося довго чекати, доки радянські власті дали йому офіційний дозвіл відвідати Загорськ і Лавру.

У київському концерті в першому відділенні виконувалася «Чакона» (диригент — Микола Дядюра). В другій частині — Симфонія № 8. За пультом сам маестро Пендерецький. Солісти: Івона Хосса (сопрано), Агнешка Рехліс (мецо-сопрано), Томас Бауер (баритон). У концерті також бере участь національна академічна капела України «Думка». Головний хормейстер — Євген Савчук. Музику пана Пендерецького виконує симфонічний оркестр Національної філармонії України.

Цей перший україно-польський проект став спільним дітищем філармонії та хору «Думка». Твір для струнного оркестру «Чакона» присвячений пам’яті Іоанна Павла II. Це своєрідне доповнення до «Польського реквієму», його ніби символічне завершення. Це не тільки плач скорботи, а й утвердження вічних духовних істин.

У польського музиканта є ще одна пристрасть — дендрологія. У його парку на тридцяти гектарах ростуть півтори тисячі дерев. У Києві Пендерецький розповів про Симфонію № 8 («Пісні швидкоплинності»):

— Я завжди замислювався про екологічні проблеми, дуже цікавлюся ботанікою і тому основна тут тема — дерева, природа, яку я добре розумію і поруч із якою проводжу багато часу. Я шукав вірші про природу в різних текстах. Найбільша їхня кількість у німецькій літературі, тому і звернувся до творчості Гете, Рільке, Ейхендорфа, Гессе, Крауса й Арніма... Знайшов багато текстів, але з них лише 12 вдалося огранити в музику. Хотілося б дописати до цієї Симфонії ще кілька частин, щоб її звучання тривало десь із годину. З одного боку, поетичні рядки тут наповнені замилуванням красою природи, але інший їхній зріз — смуток від усвідомлення нетривкості і швидкоплинності людського життя. Цей твір раніше було виконано в Парижі, Варшаві, Іспанії. Це перший мій твір, який має світський характер. Доти ж я, як правило, писав релігійну музику...