Місце зустрічі змінити можна - Культура - dt.ua

Місце зустрічі змінити можна

29 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №51, 29 грудня-13 січня

До Нового року Одеська кіностудія отримала спеціальний подарунок... У вигляді нового керманича «кінообозу»...

До Нового року Одеська кіностудія отримала спеціальний подарунок... У вигляді нового керманича «кінообозу». Днями відомого тележурналіста і екс-начальника «Нового каналу» Олександра Ткаченка призначено головою правління ЗАТ «Одеська кіностудія». Це означає, що командуватиме кінопарадом... він.

Не секрет, що процес стагнації на Одеській кіностудії, як, утім, і на інших кіностудіях країни, став чимось таким звичним, що будь-яка добра звістка про запущений новий проект сприймається як фантасмагорична вигадка Дена Брауна... Важко повірити, що колись продукція Одеської кіностудії стрясала підмурки радянського прокату. Наприклад, кінохіт «Небезпечні гастролі», а також нині напівзабута стрічка «Загін особливого призначення» колись збирали по 36 мільйонів глядачів. Що вже й казати про «Десятьох негренят» і «Вертикаль» Говорухіна! А як порахувати «мільярди» глядачів, котрі щороку вкотре переглядають «Пригоди Електроніка», «В’язня замка Іф», «Д’Артаньяна і трьох мушкетерів» і, звичайно, головний телешлягер усіх часів і народів «Місце зустрічі змінити не можна» Говорухіна, Висоцького і Конкіна...

Останнім часом про Одеську кіностудію частіше говорили лише у зв’язку з двома приводами: хто і що орендує в її павільйонах; що знімає Кіра Муратова — головна зірка не тільки цієї студії, але й... Про якісь зміни на Одеській студії говорилося давно. Адже є у всіх геополітичних значеннях вигідна територія — отут тобі море (і за три моря не треба їхати в пошуках потрібної натури), а тут тобі неповторний колорит — будь-яка кінозірка вважає за честь приїхати в нашу південну Пальміру, не кажучи вже про те, що навіть корені предків Сталлоне «проросли» на цьому березі... Але будь-які зрушення — болюча річ. Он на довженківській студії стільки сміття з хати винесли, а все ж таки, здається, чистіше не стало... І на ялтинську студію, котру прибрали до рук спритні сусіди, нічого кивати, раз прогавили... Одеські кінематографісти, безсумнівно, нервуються, хвилюються, гадаючи, чого їм варто очікувати в найближчому майбутньому в зв’язку з акціонуванням. Вони, напевно, уже напам’ять вивчили і статут акціонерного товариства, уздовж і впоперек простудіювали документацію і реєстрацію... Проблема також у тому, що на самій студії не дуже багато конкурентоспроможних творців, котрі саме сьогодні в непростих реаліях створюваного помалу кіноринку могли б своєю екранною творчістю дати гідну відповідь російським (не кажучи вже про голлівудські) мелодрамам, бойовикам, психологічним драмам... Якби мене попросили скласти умовний і суб’єктивний чарт найпотужніших нині одеських кіновиробників, то на п’ять хвилин розгубився б, п’ять хвилин подумав би... А потім би видав: Кіра Муратова... і, мабуть, Вілен Новак (майстер касових жанрових історій)... «Иных уж нет, а те далече». Багато хто давно ретирувався у Москву — де шматок більш ласий і кіновиробництво нагадує броунівський рух. Говорухін, Павловський, Юнгвальд-Хилькевич... Наївно було б сподіватися, що ці затребувані кінорежисери сиділи б склавши руки на березі моря і чекали на червоне вітрило надії, на якому б з’явився дядько-продюсер із мішком грошей.

Дядько, утім, з’явився. Про мішок не стверджуватиму... Але про якісь вливання у студію заради реанімації її життєдіяльності йдеться. Ексклюзивно для «ДТ» Олександр Ткаченко прояснив деякі нюанси своєї майбутньої роботи на посаді керманича ЗАТ:

— Ідея реорганізації Одеської студії в акціонерне товариство виникла не сьогодні і не зараз, — каже Ткаченко. — Це було передбачено у 2000 році... Сьогодні в держави залишилося 50% плюс одна акція — це контрольний пакет. У приватних власників акцій — 50% мінус одна акція. Уточнюю: ЗАТ створено з участю винятково вітчизняних інвесторів. Приватні інвестори на першому етапі внесків уже перерахували на студію 16 млн. грн. Усього передбачається перерахувати близько 32 млн. грн. Підкреслюю: усі ці гроші йдуть виключно на реконструкцію студії. Тому що потрібно знати і бачити, у якому вона сьогодні стані... Стверджувати, що в цих павільйонах, у цих жахливих умовах можна знімати кіно — нонсенс. Люди, які знають про кіновиробництво не з чуток, розкажуть вам, що в сусідній Румунії на студії функціонує п’ять сучасних павільйонів. Тому «дело нужно делать, господа», як сказав якось класик... На території Одеської студії має бути і буде кіно, а не територія для будівництва елітного житла, як комусь мріялося б. Я, до речі, спілкувався з багатьма політиками на цю тему. Повірте, багатьох цікавлять питання забудов... Але цього не буде. Головні завдання — реконструкція і переобладнання павільйонів, відновлення студійних комунікацій... Протягом найближчих двох років є надія зробити кілька фільмів із загальним бюджетом у 100 млн. грн.. Уточню, що тематика тільки вітчизняна. Жанри — мелодрама, трилер, комедія. Щоб відбувся український кіноринок, потрібні як місцеві ініціативи, так і загальнодержавний підхід... Ми вже почали переговори з одеситами, котрі сьогодні дуже комфортно почуваються у Москві. Сподіваємося, що вони повернуться, залучаться до процесу... Сьогодні йде робота над стрічкою «Біля річки» молодого режисера Єви Нейман. Це її дебют. За жанром — мелодрама, історія про двох бабусь, котрі ніби наново відкривають для себе незвичайний світ нових реалій (їх грають чудові актриси Ніна Русланова і Марія Поліцеймако). Хочеться, щоб кінематографісти перейшли, нарешті, від «розмовного жанру» до якогось творчого процесу... Потрібно зрозуміти: Європа, на яку ми орієнтуємося, зовсім не чекає «ренесансу», коли б лише держава проливала на кіностудію золотий дощ. У Польщі тільки один відсоток держпідтримки кіногалузі, решта — від приватних інвесторів. У Чехії — тільки 6% коштів дає держава, інше — приватний капітал. У Великобританії на частку держави припадає тільки 4% вливань, в Іспанії — 8%... У Франції цифри інші: за державою 41% «опіки», але треба враховувати, що там на рік виходить дві сотні фільмів...

Датою заснування Одеської кіностудії вважають 23 травня 1919 року, коли був підписаний декрет про націоналізацію кінофабрики, хоча перша Одеська кінофабрика «Мирограф» почала працювати ще 1912 року. На Одеській кіностудії працювали видатні режисери й актори — Віра Холодна, Олександр Довженко, Сергій Ейзенштейн, Марлен Хуциєв, Фелікс Миронер, Василь Шукшин, Петро Тодоровський, Володимир Висоцький, Станіслав Говорухін... І сьогодні на студії успішно працює Кіра Муратова, чия остання робота («Настроювач») — викликала міжнародний кінорезонанс. Якийсь час Одеська кіностудія була навіть на другому місці після «Мосфільму» за виробництвом власних фільмів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво