Мелодії під гнітом форматів. Вітчизняний шоу-бізнес хоче прорубати вікно в ефір

На київському пішохідному мосту, що з’єднує Набережну й Труханів острів, одного разу зібралися «неформатні» музиканти на свою мистецьку «руханку» під назвою «Перший ключ». Акція відбулася в межах анонсування «Українського музичного ярмарку» та першого загальнонаціонального фестивалю «ДніПРО», що проходить 11 — 14 вересня в комплексі «Експоцентр України». Головна мета — донести до української громадськості меседж про єдність і цілісність національного музичного простору.

Питання «неформатів» і «форматів» української музики, її ротації в теле- та радіоефірах, «пупсні» та «шароварщини» за останніх кілька років набули особливої актуальності як серед людей професійних (музикантів, виконавців, продюсерів, лейблів тощо), так і серед простих глядачів і слухачів. Дедалі частіше музиканти висловлюються проти «форматного» ставлення до продукту їхньої творчості, проте більшість тих, хто заробляє на шоу-бізі, — а це ті ж продюсери, рекординги, організатори різноманітних заходів, — грають за прийнятими правилами. Щодо аудиторії слухачів, то дедалі частіше можна почути незадоволення «форматами» музичних телеканалів та FMівських хвиль. Однак ситуація практично ніяк не змінюється на краще…

Учасники гуртів «Божичі», «Гуртоправці», «Гуляйгород», «Сіновал», Етно-рок фундації «ТаРУТА», сімферопольської
команди Verlibenа, представники єдиного українського лейбла електронної музики CTS наживо презентували флешмоб-концерт. І перед кожним музичним подарунком звучали слова-звернення до обох берегів Дніпра. Наприклад, Ілля Фетисов, лідер гурту «Божичі», звернувся до присутніх із гострим риторичним запитанням: «Якщо українська музика, зокрема автентична, є неформатною, то значить і українська нація сьогодні також є неформатом?».

Цей вихід музикантів на міст, звісно, не позбавлений громадської риторики. Адже, на думку організаторів прес-конференції, він символізує об’єднання всіх учасників творчого процесу. Зокрема музикантів, виконавців, які прагнуть сьогодні працювати за творчими стандартами й виробляти якісний музичний продукт, компаній професійного звукового або світлового обладнання, що нині працюють на українському музичному ринку, українські музичні медіа, які формують музичні смаки української публіки, і, звісно, українського слухача, який є співучасником реалізації усіх цих складових. Якщо перекласти цю концепцію на конкретний захід, то варто відзначити, що таке об’єднання відбулося: громадська ініціатива підкріплена участю «неформатних» гуртів, безкоштовну технічну допомогу надала одна з найбільш знаних компаній на українському ринку — «Комора», медійне висвітлення мало вигляд прямих включень з мосту в ефір кількох радіостанцій, а ось слухачами виступали прості перехожі.

«ДТ» по коментарі щодо проблематики прес-конференції звернулося до вже цитованого нами учасника — Іллі Фетисова, який і розповів, наскільки форматною сьогодні є українська нація:

— Акція, в якій наш гурт «Божичі» взяв участь, — безперечно, важлива. Однак я так само розумію, що наше об’єднання більше має вияв позиції, а не дії. Мені пригадалася картина з одного фільму, коли до власника банку прийшов натовп обурених і збанкрутілих вкладників, які вимагали повернення своїх вкладів. Натомість реакція власника проста — не реагувати.

Схожа ситуація і з музикантами, адже сьогодні весь медіапростір — приватний, і Українська держава практично не має жодних важелів впливу на власника телеканалів чи радіостанцій. А що говорити про можливість державного «примусу» стосовно власника каналів використовувати українську музику, якою він може заробити свій капітал, проте не хоче. Чому? Якісний музичний продукт спрямований на розвиток особистості. А музика низького інтелектуального рівня задовольняє лише мінімальні людські біологічні потреби і значно обмежує внутрішні потреби слухача. Звісно, легше маніпулювати людьми з найменшими потребами, керувати просто біологічною масою. Якщо раптом у нашому медійному просторі з’явиться український фольклор, інтелектуальний рок, джаз, сучасна академічна музика, то можна легко уявити, наскільки якісно зміняться життєві стандарти українського суспільства. Дуже хочеться, аби все ж таки наші громадські акції мали резонанс, проте я розумію, що вирішення цих питань трохи розтягнуте в часі.