«Людський розмір» має значення. Картина художника Олега Мінгальова про політичні смисли напророкувала кризу?

Поділитися
У столичному Будинку вчених завершилася виставка «Українське мистецтво ХХ—XXI століть». Поруч із ...

У столичному Будинку вчених завершилася виставка «Українське мистецтво ХХ—XXI століть». Поруч із шедеврами Марії Приймаченко, Миколи Глущенка, Олексія Грищенка, Сергія Шишка є і роботи «новочасних класиків» — Леся Подерв’янського, Бориса Єгіазаряна, Віктора Трубчанинова, Олега Мінгальова. Сенсація виставки — «Портрет дівчинки», автором якого, за деякими припущеннями, є Казимир Малевич. Організатор проекту — галерея «Тадзіо» (куратор Олена Ягодовська).

Проекти «Тадзіо» завжди вирізняються вишуканістю. Усі 37 представлених лотів — із сімейних зібрань і зібрань авторів.

Виставку позиціонували як передаукціонну (в майбутнього заходу вже є своя фішка — «перший аукціон від мистецтвознавця»).

«Тадзіо» постійно співпрацює з молодими художниками. На цьому етапі це — І.Зайцев, Л.Клюшкіна, О.Мінгальов, Р.Мінін, Ю.Сивирин та ін. Проте вже очевидно, що в «Тадзіо» виникла потреба розширити коло своїх авторів.

— Для цього ми мали спілкуватися з родинами вже покійних художників, — розповідає «ДТ» Олена Ягодовська. — Ми хотіли знайти цікаві роботи, які свідчили б про наступність, про контекст сучасності в українському мистецтві. У цьому проекті зібрано роботи, різні за манерою, школою, походженням. Але немає жодного прохідного твору. Роботи вирізняються інтимним поглядом на природу і якимось «людським розміром».

За словами пані Ягодовської, важливо, коли є цей «людський розмір — під час нинішнього загального божевілля». Адже мистецтво аж ніяк не пов’язане з розвитком суспільства. Тому художники, представлені на виставці, не реагують, як барабани, на цей протяжний звук тривоги в соціумі. Вони радше — творці й цілителі душ.

Такими цілителями, наприклад, є представниця наївного мистецтва велика Марія Приймаченко («Водяний бик», 1980 р.); видатний живописець Микола Глущенко («Кримська весна», 1958 р.), який, до речі, в рейтингу підробок на першому місці в Україні; майстер пейзажу і натюрморту Сергій Шишко («Валя», 1976 р., «Дніпровський пейзаж», 1963 р.); майстер натюрморту, портрета, ню Сергій Подерв’янський («Купальниця»)... Є також картини Олексія Грищенка, Антона Кашшая, Матвія Когана-Шаца, Віктора Зарецького, Зиновія Толкачова та ін.

Особливий інтерес становить велика колекція творів видатного російського майстра Михайла Шемякіна («Балети Дягілєва», «Ігуана», «Тінь із дзеркалом», «Танці з фруктами»).

Що ж до «Портрета дівчинки», то є припущення, що її автором є засновник супрематизму в мистецтві Казимир Малевич. «Як вдалося розшукати це полотно?» — запитання Олені Ягодовській.

— У 2006 році картину знайшла в Конотопі мистецтвознавець Ніна Велигоцька. Там у 1894—1895 рр. жила сім’я Малевичів. Одному з найдорожчих нині художників на той період було 16 років, він багато працював. Це містична історія... Сама Ніна родом з Конотопа. Здобувши освіту в Москві, вона приїхала на батьківщину. Припускають, що на цій картині зображено молодшу сестру Малевича Северину (1884 р.н.). Гіпотетично авторство визначається на основі схожості з пізніми портретами Малевича та зображеннями на фотографіях сім’ї художника, а також оцінок експертів. Але я не сумніваюся, що цю роботу створив геніальний художник, поєднавши яскраві кольори — червоний і синій. Ми про неї кажемо: «Це наша красуня!». Вдивляючись в очі цієї дівчинки, відчуваєш глибокий підтекст.

Одне із найдивовижніших полотен — у рамках проекту — «Жіночий портрет» Юліана Зайця, написаний 1932 року. Цей видатний український діяч був радником митрополита Андрея Шептицького. (Роботи Зайця зберігаються в музеї Ватикана і рідко зустрічаються в приватних колекціях.)

***

«Мистерия политических смыслов»
Цікава також робота Олега Мінгальова (його ім’я внесено до британської енциклопедії мистецтв) «Містерія політичних смислів». Здається, що на цьому масштабному полотні (167х104) зустрілася вся наша політеліта. Автор говорить, що ідея «Містерії...» виникла як реакція впливу телебачення на масову свідомість українців. Ця робота була готова ще в жовтні минулого року (виставлялася навіть у Верховній Раді), і в якомусь сенсі «напророкувала» навіть нинішні події. Сегмент російської політики — у вигляді труби, яка з’їжджає у старий примус дохлої економіки.

— Приїхавши з Велико­британії, я побачив українців неймовірно політизованими, — каже пан Мінгальов. — Вони — заручники «ящика». Тому перший мій рецепт — негайно вимкнути телевізор! Адже ТБ просто «пасе» український народ, втягуючи в безглуздий конфлікт у дусі дадаїстського театру. Ці лицемірні й підступні промовляючі голови — безперечно, з акторськими даними. Чорнуху політжиття я спробував сублімувати. Важливо дивитися на цю роботу не через призму «Хто правий?» чи «Хто винуватий?» — насамперед це потішний ряд. На рівень «потіхи заради» і скотилася українська політика. Тут немає позитивних чи негативних персонажів. Це драматургія, а істина — між чорним і білим. Адже наша країна неймовірно ресурсна, тут третина світових запасів чорнозему. І як можна примудритися опустити цей народ на рівень животіння?…

За словами пана О.Мін­гальова, його витвір є «магічним захисним поясом, через який виходить назовні лицемірство й підступництво». У даному випадку це полотно — якась алегорія. Образ майбутнього — сонце, що сходить. Президент Медведєв у вигляді плюшевого ведмедика. Примус — образ української економіки, що не може впоратися з наростаючими потребами. Персонажі вгорі — феєрично подані українські олігархи. А найвпливовішу жінку в українській політиці зображено як міфологічну істоту — кентавра. Художник вважає, що в Юлії Володимирівни є задатки білої богині.

Коментар

— Стиль роботи Олега Мінгальова можна було б позначити як метафізичний постреалізм, — припускає гість виставки Андрій ОКАРА. — Це аж ніяк не карикатура, а радше образ України, якій бракує чоловічого начала, де деякі політмужі є політичними і метафізичними імпотентами. Феномен України тут чітко відображено — чоловічу роль на цій території змушені взяти на себе жінки. Можливо, це вплив сучасної культури амазонок або тюркської культури? А можливо, козацького способу життя, коли козак був відірваний від сімейного побуту? З одного боку, це жах для України, що чоловік є якоюсь недолюдиною. З іншого — «надлюдинами» в українських умовах змушені ставати жінки... На другому плані ледь помітна фігура — як на мене, це образ смерті. Криза, яка всіх уб’є. Ця картина виявилася в плані банального коментаторства просто пророчою. Написано її наприкінці 2008-го. А пригадайте, які газові пристрасті спалахнули після. Проблема набула екзистенціального характеру — бути чи не бути? Газ або смерть?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі