Люди і звірі - Культура - dt.ua

Люди і звірі

15 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №35, 15 вересня-22 вересня

Днями Національний цирк України відкрив черговий сезон прем’єрною програмою «Екстрим-арена». Екстремальності нашому цирку вистачає як на арені, так і поза нею...

Людмила Шевченко
Людмила Шевченко

Днями Національний цирк України відкрив черговий сезон прем’єрною програмою «Екстрим-арена». Екстремальності нашому цирку вистачає як на арені, так і поза нею. Недавно Міністерство культури і туризму утворило експертну раду з питань захисту тварин при Державній цирковій компанії України. До цього кроку чиновників спонукали деякі гучні скандали, пов’язані з програмами, де задіяні тварини. Натомість відомий дресирувальник і художній керівник нашого цирку Володимир Шевченко вважає, що обвинувачення «експертів» багато в чому безпідставні.

Атракціон «Зверье мое». Отже, що ж збирається досліджувати новоутворена експертна рада? І кого вона збирається «приручати»? Найближчим часом передбачається переглянути відеозаписи двох десятків різних циркових номерів. І вже після перегляду, після наради, певне, народиться рішення, якому цирковому номеру «почити в бозі» — оскільки він завдає каліцтв братам нашим меншим. Як відомо, природоохоронне товариство «SOS» виступає за закриття популярного циркового шоу «Літаючі фокстер’єри» під керівництвом заслуженого артиста України Павла Шатковського. У цьому номері (для тих, хто не знає) собаки стрибають із парашутом з-під купола і, за експертними оцінками, «участь у такому шоу є згубною для тварин».

— Цей номер — в Укрдержцирку, а в нас академічний цирк, — прояснює ситуацію Володимир Шевченко. — І ми визначаємо на нашому манежі розвиток циркового мистецтва в Україні взагалі, ставши своєрідною візитною карткою, лакмусовим папірцем.

— Це дурість, у нас завжди перегини, люди не знають і не розуміють, що взагалі відбувається у світі, — включається в розмову дружина і колега Володимира Дмитровича, народна артистка України Людмила Шевченко. — У тій-таки Європі не знайдеш бродячих собак, а якщо вони з’являються, то їх знищують і не вважають це жорстоким поводженням. А цирки там дуже підтримують. У Швейцарії, Німеччині, Англії є цілі династії циркачів. І нам іноді складно виїхати туди на гастролі, оскільки там самі місцеві артисти захищають свою робочу силу і не пускають до себе дресированих тварин з інших країн. Я поки не знаю, як ця постанова Мінкульту зачепить безпосередньо нас, але чула, наприклад, що можуть заборонити номер «Літаючі фокстер’єри». Хоч я як дресирувальниця не думаю, що із собаками, які стрибають із парашутом, може щось статися. Так, у Європі таких номерів не люблять. Коли ми працювали у Франції, вони дуже просили, щоб ми своїх тварин не наряджали — ні собак, ні мавп, бо це не дуже природно. Але навіть за такої циркової «толерантності» кота там запросто за якусь «провинність» можуть «засудити» до страти. Тож і в них не все просто.

— Така постанова Мінкульту передусім має стосуватися приватних цирків, наприклад «Кобзова», — продовжує Володимир Шевченко. — У них якщо і є тварини, то вони, як правило, перебувають у досить складних умовах. Я виховувався за радянських часів і працюю на манежі з 14 років. У мене в роду ціла плеяда артистів — дід, батько. І ми все життя доводили, що циркове мистецтво — це саме мистецтво. А якось я послухав виступ одного з представників приватного цирку, коли він казав, що «ми відроджуємо циркове мистецтво, бо воно споконвіку було майданним, балаганним...» Але ж ми протягом десятиліть намагалися відійти від цього «балагана». Тому запрошували і балетмейстерів, і драматургів, щоб вони допомагали нам із постановкою номерів. Так, згоден, пересувні цирки мають право на існування, але вони повинні працювати тільки в глибинці.

Атракціон «Фінанси». Національний цирк України, як відомо, перебуває на дотації в держави й у відомчому підпорядкуванні Міністерства культури і туризму (при цьому входить до складу Укрдержцирку). Конфігурація досить складна. Якщо артист цирку працює за контрактом і веде активну гастрольну діяльність, то у циркових службовців лише бюджетні зарплати. Наприклад, ставка водія тут усього лише 400 гривень (причому водій працює із сьомої ранку). При цирку є готель тривалого проживання — Будинок артистів цирку. Адже артисти з інших міст приїжджають працювати на цілий сезон, часто з дітьми і навіть із домашніми тваринами. Колись Володимир Ілліч Ленін сказав, що з усіх мистецтв найважливішими є кіно і цирк... Володимир Ілліч Халіф (заступник гендиректора нашого цирку) у свою чергу запевняє: «Усі рвуться до Києва, бо такого комфортного проживання артистам не забезпечить жоден цирк. Наш гендиректор Заєць Борис Михайлович уже 47 років на керівній посаді в Національному цирку. І він завжди бореться за своїх людей. Загалом увесь колектив цирку працює на артиста, бо якщо в програмі класні номери, то йде глядач і тоді у нас аншлаг».

— Головна проблема в нас одна — щоб не заважали, — уточнює в свою чергу Володимир Шевченко. — Адже часто нами займаються люди, які тільки крутяться біля мистецтва, їм потрібна лише посада. Знаєте, я не пам’ятаю, щоб цирк відвідав хоч один представник Комітету з культури та духовності. Зате від них нескінченно надходять якісь папери, і начебто там, у цих паперах, усе правильно. Але ж кожен факт можна повернути і так, і сяк, одна кома — і зміст фрази змінюється. Вони, наприклад, заявляють, що в нас 80% капіталу перебуває в тіні. Але яким це чином? Нас же перевіряє і КРУ, і СБУ, а квитки продаються тільки через касу. До того ж зоопарки не продають тварин приватним шляхом. Це держава купує в держави. І якщо Національний цирк переказав Київському зоопарку 5 тис. доларів, то ці гроші проходять тільки через банк.

Якщо ж вести мову про гастролі, то в Україні взагалі немає закону про гастрольну діяльність цирків. Наприклад, за кордоном сезон триває десять місяців, а в нас дозволено виїзд за кордон не більш як на 60 днів.

— І ось що виходить, — продовжує тему Володимир Шевченко. — У мене шість фур із тваринами, а дорога недешева. Тільки одна машина — 2 тис. доларів. Ми приїжджаємо — в одному місті гастролей немає, в іншому є, усе залежить від імпресаріо, від того, хто нас «купує». Але яка йому вигода, щоб я перетнув кордон тільки на цей час, а потім одразу ж повертався назад? І ми стикаємося з тим, що гарні артисти звільняються і їдуть самі, незважаючи на те, що при цьому вони втрачають пенсію.

Атракціон «Подвижники». За колишніх часів рейтинг радянських цирків вибудовувався таким чином: 1) московський, 2) ленінградський, 3) київський, 4) сочинський, 5) мінський. Після розпаду СРСР артисти різних республік в основному роз’їхалися по своїх країнах. Тепер художній керівник Київського цирку часто запрошує на роботу артистів з інших держав. Тих профі, яких бракує для відповідних програм. Так, у цьогорічній прем’єрній програмі «Екстрим-арена» є номер московського канатохідця, на який, на думку Людмили Шевченко, «без корвалолу дивитися неможливо».

— Глядачі цього не розуміють, а ми ж знаємо зсередини, як усе складно, — каже дресирувальниця. — На жаль, мало залишилося таких подвижників. Усі хочуть зробити номер якомога легший. Усе перейшло в естрадно-видовищне дійство, коли арена вже ні до чого, і артисти можуть працювати й у шинках, і в кімнаті. У нашій програмі є номер братів Ільченків — це богатирі з команди Вірастюка, ми їх до прем’єри спеціально з Польщі очікували. Вони жонглюють машинними колесами, а потім по одному з них проїжджає машина... Екстремальний номер також у Шадріна, який кидає ножі у свою дружину. Глядачі переживають шок, часто кажуть: «Яка ж це має бути гарна дружина!».

Сьогодні в штаті київського цирку 60 артистів-подвижників. А в кабінеті у художнього керівника Шевченка цілий стос відеокасет із записами номерів тих, хто хоче потрапити до Національного цирку.

— Я багато бракую, — каже художній керівник і дресирувальник. — Часто відмовляю: «Не годиться, зроби щось пристойне, тоді інша річ...» Але що виходить? Вони пишуть папери в міністерство, мовляв, протягом 18 років не можу потрапити на манеж Київського цирку, хоча сам киянин, а він, бачте, запрошує російських артистів... А на якій підставі я мушу його брати, якщо він не відповідає іміджу нашого українського цирку? Адже потрібно зробити так, щоб артист був затребуваний, і мені байдуже, якої він національності. Чиновник, який ніколи не був у цирку, читає таку кляузу і думає: «Що ж там у них відбувається?». Але особисто мені нема коли ходити по кабінетах і щось роз’яснювати. Я щодня з восьмої години ранку на роботі. Мені треба програму ставити, номери з тваринами репетирувати, готувати наступну програму, яка буде в січні. До того ж у цирку не заведено себе хвалити. У нас зазвичай кажуть: «Манеж усе покаже!».

У найближчому майбутньому Національний цирк планує поставити дитячий спектакль за мотивами «Трьох товстунів» Юрія Олеші... «Зараз настільки все заполітизовано, що краще вже казку зробити, — підсумовує Шевченко. — Зовсім недавно, коли були ці «розбірки» в парламенті, я щоранку під час репетицій із тиграми ставив на манеж телевізор — дивився «Парламентський вісник». Це ще той цирк...»

У світі тварин

Ё Як розповідає подружжя Шевченків, у Європі й Америці, виявляється, в усіх циркових хижаків видаляють пазурі й ікла. У нашому ж цирку хижакам ніяких «спецоперацій» не роблять.

Ё У Національному цирку «працює» левиця, котрій уже 19 років. На волі ж цар звірів живе, як правило, не більше 11 років. Ветлікарів нашого цирку часто запрошують для консультацій за кордон.

Ё У кожного виду тварин у цирку свій раціон. Тиграм, наприклад, обов’язково потрібно по 3,5 кг м’яса на день, воно має відповідати певній категорії, щоб у ньому неодмінно були кістки. Так само і з сіном для копитних. А якщо захворіє мавпа, то її відпоюють гарячим... кагором.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво