Лев'яче Серце - Культура - dt.ua

Лев'яче Серце

4 вересня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №32, 4 вересня-11 вересня

На 72-му Венеційському міжнародному кінофестивалі перемогу віщують фільмові Олександра Сокурова "Франкофонія". Якими б абсурдними не видавалися передчасні прогнози, які випускають із уваги той факт, що сокуровський "Фауст" тільки чотири роки тому вже отримував головний приз фестивалю, слід визнати: "Франкофонія" з промовисто уточнюючим заголовком "Лувр під німецькою окупацією" — найяскравіший і найпотужніший конкурсант із-поміж 21 претендента на Золотого Лева.

 

На 72-му Венеційському міжнародному кінофестивалі перемогу віщують фільмові Олександра Сокурова "Франкофонія". 

Якими б абсурдними не видавалися передчасні прогнози, які випускають із уваги той факт, що сокуровський "Фауст" тільки чотири роки тому вже отримував головний приз фестивалю, слід визнати: "Франкофонія" з промовисто уточнюючим заголовком "Лувр під німецькою окупацією" — найяскравіший і найпотужніший конкурсант із-поміж 21 претендента на Золотого Лева. Так би мовити, інша вагова категорія, що залишає примарну передфестивальну надію очікування дива з нізвідки.

Дива трапляються вельми рідко, та все ж. У 2000-му році тут, у Венеції, міжнародна асоціація кінокритиків ФІПРЕССІ вручила свій приз фільмові "Бути Джоном Малковичем", сценаристом якого і був такий собі чорт із табакерки — Чарлі Кауфман.

На 72-й конкурс у Венеції режисера запрошено з його другою роботою — повнометражною ляльковою анімацією "Аномаліза". За синопсисом, історія про пропащого заклинателя успіху, врятованого новою музою (зіграною, до речі, голосом Дженніфер Джейсон Лі), схожа на класичну драму про повернення до себе. А ось у якому напрямі рухається сам Кауфман — "від" чи "вглиб" абсурдизму, що став його брендом, дізнаємося на прем'єрі.

Успіх п'ятирічної давності у Венеції фільму Єжи Сколімовського "Необхідне вбивство" — ще одне свідчення фестивального дива з розряду "друге дихання класика". Тоді Сколімовський у 72 роки переживав, і цілком заслужено, черговий кар'єрний злет, і своєю картиною, настільки ж суперечливою, як і досконалою, поділив фестиваль на противників і прихильників нагороди акторові Вінсенту Галло, що тягнув на собі увесь фільм, за роль вбивці в бігах.

У новому трилері "11 хвилин" озаглавлений час відводиться на історію життя одного з персонажів, і, з урахуванням хронометражу, нас чекають такі собі 7 з половиною.

Франкофония
"Франкофонія"

Остання картина нового президента знаменитої Болонської сінематеки Марко Беллоккьо "Кров моєї крові" теж іде слідами торішніх венеційських нагород: 2012-й презентував доволі провальну "Сплячу красуню", але в роздачу слонів втрутилася італійська гордість, і фільму видали двійко незначних призів.

Так чи інакше, участь "Крові ..." нинішнього року — швидше, данина національній квоті Венеційського конкурсу: з чотирьох італійських номінантів на Золотого Лева Беллоккьо — найіменитіший.

Славу канадському кіно приніс етнічний вірменин, залюблений у кінематографічність снігових рівнин, Атом Егоян. Після багаторічного безуспішного полювання на Каннську гілку режисер вирішив змінити локацію і сьогодні представляє у Венеції драму про пошуки нацистської злочинниці "Пам'ятай".

З незмінною місією роздивитися під кінолупою Ізраїль та його історію в конкурсі — Амос Гітай і його версія вбивства Іцхака Рабіна "Рабін. Останній день".

Але якщо чимсь і здивували відбірники цьогорічного фестивалю, і, можливо, цей подив буде з приємних, — то це участю арт-легенди, піонера експериментальної електронної музики, перфомансистки й композитора, багатолітньої супутниці, а останніми роками — і офіційної дружини Лу Ріда — Лорі Андерсон. Десь у другу й третю чергу вона — і художник, і скульптор, і драматург, і, виявляється, — режисер. Дебют названий по-булгаковськи — "Собаче серце", але йдеться в ньому, швидше, про серце власне, яке відкривається глядачеві в калейдоскопі образів та рефлексій Андерсон, серед яких особлива роль належить улюбленій собаці Лолабель.

Удруге після позаторішньої "Гравітації" (а її варто згадати хоча б тому, що головує в журі її автор Альфонсо Куарон) Венеційський кінофестиваль відкриється фільмом у 3D. "Еверест" Балтазара Кормакура схожий на реінкарнацію жанру "гірського фільму" — в нових об'ємних технологіях боротьба людини з природою обіцяє якщо не більшу драматичність, то, безперечно, нову видовищність. Традиційно оголошені лауреати почесних нагород. Золотого Лева за кар'єру отримує француз Бертран Таверньє, а премія на славу мистецтва кінорежисури Jaeger-LeCoultre цьогоріч випадає Браяну Де Пальмі, для якого Венеція — насамперед рідні береги незмінного композитора пальмівських фільмів Піно Донаджіо.

Режисер удостоєний і документального есе про життя-творчість у позаконкурсній програмі, яка, своєю чергою, наполовину складається з документалістики. Тут і новий фільм своєрідного кіносоціолога інтелектуала Фредеріка Уайза про чорні квартали Нью-Йорка, і модна для останньої п'ятилітки великих фестивалів музична документалістика — цього разу портрет Дженіс Джоплін.

Тут і два фільми, пов'язаних з Україною. Один — номінально, оскільки його автор Сергій Лозниця, але, взагалі-то, теж про "Подію" (назва картини) з нашої історії — "путч" 1991 р. Інша, що вторить торішньому "Майдану" Лозниці, — "Зима у вогні: Українська боротьба за свободу", знята ізраїльтянином Євгеном Афінеєвським за підтримки онлайн-платформи Netflix. Цей американський сервіс із величезною аудиторією в 60 млн передплатників, який дає доступ до кіно та серіалів, обіцяє через місяць після фестивальної прем'єри викласти фільм у мережу.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво