Le printemps іде! Весні дорогу!

Улюблена пісня Люби — «Життя в рожевому кольорі» з репертуару Едіт Піаф. Вона чудово виконує французькі пісні 60-х — 80-х і оперні арії. Під час навчання на романо-германському факультеті Київського університету майбутній директор офіційного представництва компанії Clos d’Aguzon в Україні (імпорт і ексклюзивне право на дистрибуцію ароматизованої продукції декору) серйозно займалася вокалом і навіть подумувала вступати до консерваторії. Тепер Люба співає нечасто, переважно для друзів, але її чистий і прозорий, немов дзюрчання струмочка, голос звучить досить упевнено. А особисту історію українки Люби з французьким прізвищем Рош теж можна вважати сторінкою в історії французько-української дружби: французьке подружжя Рош прийняло її у свою сім’ю, допомогло здобути освіту й роботу.

Любі підспівували члени асоціації «Україна—Франція» та їхні гості. Ще трохи співали італійською, і не випадково. Тому що l’amour і amore, зрештою, відобразили саме любов до французької культури і мови, тому що члени асоціації зустрічалися в ресторані в італійському стилі «Колумбус» саме напередодні Міжнародного дня франкофонії. А його господиня — випускниця Київського інституту іноземних мов Вероніка Кузніченко, працюючи над дисертацією, підготувала франкофілам черговий подарунок — у видавництві «Фоліо» незабаром вийде друком книжка Ліан Гійом «Вежа Іванова» в її перекладі.

Коли після розвалу Союзу Товариство дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами припинило своє існування, на його уламках почали виникати різноманітні громадські організації. Завдяки зусиллям небайдужих шанувальників французької мови, культури, історії і їхнім знайомствам у французькому культурному середовищі виникла й асоціація «Україна—Франція». Тут не видають членських квитків, не вимагають внесків. Проте всім охочим відомо, що можна звертатися в Інститут філософії, до його директора Мирослава Поповича — президента асоціації «Україна—Франція». Стати її членом може будь-яка фізична особа, підприємство або організація, котрі сприятимуть тому, щоб у Франції якнайбільше дізналися про нашу країну.

— Під час помаранчевої революції у мене жив син мого французького друга Андре Глюксмана, активного учасника студентської революції у Франції 1968 року. Разом із товаришем юнак знімав фільм про події на Майдані, — розповідає Мирослав Володимирович. — Завдяки дружньому, неформальному спілкуванню з представниками французької сторони, ми намагаємося надати якнайбільше інформації про Україну. У разі ж офіційних контактів між нашими країнами ми виступаємо як представники громадськості. Оскільки старі форми дружби своє віджили, намагаємося всіма заходами, які проводяться, й широкими особистими контактами сприяти культурним та особистісним зв’язкам між нашими країнами. І в цьому — величезна заслуга теперішнього посла Франції в Україні Філіпа де Сюремена та колишнього — Домініка Шассара, колишнього посла України у Франції Юрія Кочубея, які повсякчас допомагають нашій організації і беруть особисту участь у її діяльності. Асоціація «Україна—Франція» — відкрита організація, ми співпрацюємо з іншими асоціаціями, які об’єднують франкофілів.

— Одна з наших найоригінальніших акцій — пленери в Коктебелі, на які виїздять українські та французькі художники. Як вразили французьких учасників високий рівень наших художників, шикарна кримська природа й українська гостинність! Своїми найприємнішими враженнями вони поділилися на батьківщині. Це найнадійніший і найоб’єктивніший промоушен України у Франції, — наголосив віце-президент асоціації Павло Ротар. — Власне, з цією метою проводяться всі наші акції. До речі, після виборів члени нашої асоціації Павло Жебрівський і Василь Цушко стали губернаторами, відповідно, Житомирської й Одеської областей. Обидві ці області дуже цікавлять французьку сторону в плані культурної спадщини. Величезну допомогу в організації наших поїздок надала «Укрзалізниця».

Спільні відвідини будинку-музею у Верхівні, де стіни досі зберігають пам’ять про велике кохання творця «Людської комедії» і Евеліни Ганської; поїздки до Бердичева, де вінчалися в костьолі мсьє Оноре де Бальзак і його кохана, стали вже традиційними. Нині ведуться переговори про встановлення у дворі костелу пам’ятника, макет якого вже готовий: над ним працювали керівник проекту Валерій Шевцов, завідувач кафедри скульптури Національної академії мистецтв і архітектури, та студент Борис Данилюк.

Серед членів асоціації — керівники кафедр французької мови київських вузів, туристична фірма «Руада» (саме її генеральний директор Леокадія Герасименко надихнула Мирослава Поповича на створення асоціації), українсько-французьке СП «Солсіф-основа», одеський Інститут ім. Мечникова, завод марочних вин і коньяків «Коктебель» (його директор Олександр Гаран знову запросив гостей приїхати у вересні на черговий українсько-французький пленер), Печерська райадміністрація і багато інших. Між іншим, Печерська райадміністрація має у Франції своє місто-побратим, як і Дарницька. Це при тому, що офіційний побратим Києва — Тулуза. 24 французьких міста братаються з українськими містами (і районами) — Одесою, Косовом, Мелітополем, Харковом, Торезом, Новою Каховкою, Черніговом, Вишгородом, Броварами...

Дипломатичні відносини між країнами не набудуть належного резонансу без контактів на рівні міжособистісних стосунків, що можливо завдяки народній дипломатії — діяльності громадських організацій і товариств дружби, таких як асоціація «Україна—Франція», — зазначив посол Франції в Україні Філіп де Сюремен.

Цієї неділі до нас удруге прийде «Французька весна в Україні». Як повідомив радник Посольства Франції з питань культури Патрік Донабедян, розпочнеться вона відкриттям виставки відомого французького графіка Філіпа Апелуага в Музеї російського мистецтва, яку вшанують своєю увагою мер Тулузи Жан-Люк Муденк, що спеціально прибуде до Києва, та столичний голова Олександр Омельченко (між іншим, незабаром побратимським зв’язкам Тулузи і Києва має виповнитися 30 років), презентацією в Українському домі та дуже незвичним видовищем — вогняним концертом на Майдані Незалежності. Його влаштує тулузька група Commandos Percu, що славиться умінням створювати світлові ефекти з використанням вогню у супроводі музики.

Le printemps (весна по-французьки) триватиме весь квітень. Вона не обмежиться столицею, а зазирне з концертами, виставами, демонстрацією фільмів і виставками до Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Львова, причому задум такий: зробити головний акцент на регіонах. Переважно представлено буде некомерційне мистецтво — модерн і авангард. І, звісно ж, члени асоціації «Україна—Франція» візьмуть у заходах найактивнішу участь.

Весна означає пробудження і рух до нового життя. Спільними зусиллями різноманітні асоціації франкофілів, що існують в Україні, — Франкофонна асоціація України, Асоціація викладачів французької мови України та інші, серед яких і «Україна—Франція», готують підгрунтя для вступу нашої країни до Міжнародної організації франкофонії (МОФ), яка об’єднує 63 країни. Цей потужний рух має на меті єднання франкомовної культурної спільноти з метою взаємного збагачення своєрідністю історичних, економічних і політичних особливостей та розширення сфер застосування французької мови.

— Ми звернулися з цього питання з листом до Президента України Віктора Ющенка. Настав вирішальний момент, коли нашій ініціативі потрібна підтримка на державному рівні, — на низовому робимо все можливе: проводимо численні франкофонні заходи, готуємо документи, — розповідає завідувач кафедри французької філології Інституту філології КНУ, президент Франкофонної асоціації України Георгій Крючков. — Про Україну довідалися у світі, міжнародна суспільна думка налаштована доброзичливо, шанси на вступ є. І це означатиме визнання нормального ділового настрою країни, державної підтримки лінгвістичного та культурного розмаїття, свідчитиме про підтримку європейських і світових ініціатив.