ЛАБІРИНТ МУЗИЧНОГО ТЕКСТУ

Чи можливо з’єднати думки практика й теоретика? Мабуть, споживачеві художніх цінностей не обов’язково вникати в усі аналітичні тонкощі, які продукують теоретики мистецтва, але тим, хто наділений даром творчості — чи то автор, чи то виконавець, — не зайве прислухатися до зрозумілої теоретичної думки.

У музиці, де є певна творча ієрархія, мається на увазі саме існування твору, що йде від композитора — через виконавця — до слухача, ці питання набувають свого індивідуального й гострого звучання. Музичний твір, актуальний лише у своїх звучних формах, піддається багатьом ви- пробуванням перш ніж дійти до широкої аудиторії або вузького кола поціновувачів. В цьому бере участь, щонайменше, ціла група людей: композитор, який написав твір, нотовидавець, котрий віддрукував його в друкарні (щоправда, без нього можна обійтися — є ж набагато цінніші рукописи, які у воді не тонуть і у вогні не горять), виконавець чи група виконавців (приміром, симфонічний оркестр на чолі з диригентом, який пропонує своє бачення музики, що інколи навіть надто відрізняється від авторського задуму), і, нарешті, організатори концертів, адміністратори залів, без яких не можна вирішити проблему комунікації між виконавцем і слухачем. Чи не занадто багато дійових осіб на один музичний твір? А тут ще й теоретики зі своїми системами та концепціями. Тому стає зрозуміло, звідки йде відома конфронтація між теорією і практикою в музиці та мистецтві взагалі. І часто стріли кривди обрушуються з боку практиків на голови теоретиків, які лише мріють про процвітання мистецтва. Тому вирішення цих проблем є далеко не вторинним завданням.

В ім’я цього Національна музична академія України зібрала у своїх стінах представників теоретичної думки, композиторів і практиків-виконавців на всеукраїнській конференції «Музичний текст. Практика і теорія», ідейним натхненником, організатором і керівником якої виступив професор кафедри теорії музики НМАУ В.Москаленко, учений, що давно працює над питаннями музичного тексту. Він та інші організатори конференції — Н.Ковалінас, А.Жарков, І.Тукова на чолі з ректором НМАУ О.Тимошенком — здійснили серйозний проект, аналогів якому ще не було.

Ця конференція була не просто можливістю зібратися музикантам українських консерваторій, а й втіленням ідей, що витали в нас протягом багатьох років, а також багаторічної роботи в цьому напрямі кафедри теорії. Отже, це стало, певною мірою, знаменною подією. По-перше, порушена проблематика привела музичну науку в збуджений стан і розкрила всі інтегративні процеси, які відбуваються не лише всередині гуманітарних наук, а й у всій науковій думці. По-друге, ця конференція об’єднала теоретиків, композиторів і виконавців, які протягом трьох днів жили одними і тими ж проблемами й завданнями, отже, знайшли дорогу назустріч один одному. По-третє, це виявилося настільки захоплюючим, що розсунулися звичні рамки, і це змусило по-новому глянути на, здавалося б, уже давно відомі речі.

Музичний текст. Така постановка питання відразу ж спровокувала безліч підходів до розуміння, що є музичний текст і що є текст узагалі. Відомо, що структура тексту нині прочитується у всіх надбаннях культури, створеної людиною, а також і у світі природи. Головний показник тут — наявність комунікативної системи, яка й у світі природи відіграє не останню роль. Завдяки вченим, що розкрили закономірності цих проявів, — М.Бахтіну, Ю.Лотману, Р.Барту і багатьом іншим, — відкрилося не просто величезне поле для ученої діяльності, а й нові можливості в розумінні людиною своєї практичної і будь-якої іншої життєвої діяльності, у її ставленні до створеного нею світу культури і світу природи, що живе за своїми законами.

На конференції піднімалися питання і суто теоретичні, філософські, і пов’язані з безпосереднім виконанням тексту твору музикантом, і ті, що торкаються проблем педагога й студента на уроці, які супроводжуються різноманітними музичними «ілюстраціями». Словом, таке розмаїття думки і виконання вже давно не було в одному проекті, об’єднаному однією ідеєю. Ідеєю проникнути в лабіринт музичного тексту і відшукати сутність творчого процесу.