«Культура» летить у космос

На український телеканал «Культура» нібито чекають зміни. Планується, що це буде цілодобовий загальнонаціональний телеканал із якісним технологічним оснащенням і сучасним рівнем менеджменту. Персонально віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко обіцяє, що з бюджету 2007 року фінансування каналу зросте в кілька разів (а потім і рекламодавці потягнуться). Є і тривожні передчуття: під час розмови з генеральним директором ДТРК «Культура» Лесем Зоценком здалося, що деякі перспективи занадто райдужні, щоб виявитися реальністю (хоч би й не найближчим часом).

— Лесю Миколайовичу, навіть деякі російські сайти вже повідомили, що наша «Культура» перейшла на цілодобове мовлення. Уточніть: уже перейшла чи тільки збирається? Принаймні глядачі кабельних мереж ніяких змін не помітили: за рідкісними винятками, як і раніше, лише набір ретроматеріалів і міжпрограмні блоки.

— З квітня минулого року ми вийшли на російський супутник відразу з повним мовленням. Природно, проект був експериментальним. Але сьогодні «Культура» в ефірі вже 24 години на добу. Тобто фактично ведемо цілодобове мовлення.

— Чим у такому разі передбачається цілодобово заповнювати ефірну сітку? І чи не перетвориться «Культура» на такий собі «секонд-хенд» (без негативного відтінку), оскільки будуть представлені лише архівні записи? Адже для 24 годин безперервного мовлення потрібно чимало програм.

— В ефірі «Культури» поки тільки дві години на день йде власна продукція. Решту часу заповнюємо так званим міжпрограмним блоком: видові фільми, концерти, музика, кліпи. Загалом демонструємо все, що приносять... У перший рік існування каналу ми взагалі не мали своєї техніки. Тому витрачали величезні кошти лише на послуги сторонніх організацій, аби зробити хоч одну годину власного продукту. Розмови про нові програми, звичайно, ведемо. І на рівні Комітету з телебачення і радіомовлення, і на рівні Кабміну. Ми закупили багато фільмів у національній кінематеці...

— Чому «закупили»? Адже «Культура» державний, а не комерційний канал, а кінематека — національна. Чому вам не дають це безкоштовно або хоча б на якихось прийнятних умовах з урахуванням того, що канал у стадії становлення і великих фінансових можливостей не має?

— Річ у тім, що багато проектів наполовину комерційні... Але ми уклали також договір із Харківською телекомпанією, вони вже готують нам дитячі програми. Є ще телекомпанія «Золоті ворота», але їхня продукція (записи спектаклів) поки що не по кишені. Міністерство культури безплатно запропонувало 50 художніх фільмів, і права на їхній показ нині належать виключно «Культурі». Поки були в нормальних відносинах з «Укртелефільмом», то користувалися і їхньою продукцією...

— Ви хочете сказати, що «Укртелефільм», який кілька десятиліть знімав і просвітницькі, і художні проекти, може накласти табу на їхню демонстрацію на «Культурі»?

— Керівництво може вимагати гроші лише за програми, випущені разом із кимось... Той-таки серіал «Роксолана-2», як відомо, створювався спільними зусиллями. Микола Жулинський давно говорить, що має з’явитися указ президента стосовно нашого каналу. І «Культурі» повинні надати статус Національного каналу. Інше питання, коли це станеться. Адже поки наш канал начебто апріорі загальнонаціональний, а насправді програмний рівень — це в кращому разі лише обласна телекомпанія.

— Очевидно, що дорогий якісний продукт ви не можете собі дозволити. Приміром, записи опер Вагнера або Верді найбільших європейських театрів вам поки «не по кишені».

— На жаль, це так.

— А чи передбачається якась «процентна квота» щодо наповнюваності ефіру: тобто ви якось визначаєте сегмент зарубіжних, українських програм?

— Очевидно, що ніякої європейської продукції у нас на сьогоднішній день на каналі немає. А щодо російської... Теж дороге задоволення. Порівнювати український канал із російською «Культурою» ніяково. У них бюджет у 200 млн. дол. на один рік. І в штаті 300—350 осіб. «Просто так» стосовно надання нам своїх програм вони навіть не розмовлятимуть. Можливо, на рівні обміну вони б і погодилися нам щось запропонувати, але тоді наша продукція має бути для них адекватною й адаптованою російською мовою.

— У багатьох досі «Культура» асоціюється з нічним ефіром УТ-1. Адже сьогодні про ваш канал немає ніякої інформації.

— У листопаді 2004 року нарешті одержали ліцензію на супутникове мовлення через компанію «Укркосмос». Це Національне аерокосмічне агентство, яке займається супутниковим зв’язком. Доти справді «гостювали» у нічному ефірі УТ. До нас нещодавно прийшов навіть судовий позов з приводу того, що ми нібито показали вночі якусь пісню, не маючи на те авторських прав, хоча канал давно поза ефіром УТ-1. Адже ще з початку 2005 року «Культура» почала автономне мовлення. Тепер ми входимо у пакет компанії «Воля-кабель».

— «Культура» входить у соціальний пакет?

— Ні, цей соціальний пакет був цілком заповнений іншими телеканалами, із якими «Воля-кабель» має договірні зобов’язання. Ми ж ідемо у другому пакеті (після базового), більш розширеному.

— Якщо помріяти-пофантазувати, то який бюджет хоча б на початку потрібен каналу «Культура» для повноцінного старту?

— Нинішнього року нам на 45% збільшили бюджет. Але за щорічними запитами нам потрібно було б десь 16 млн. гривень. І цього року просили стільки ж.

— Скільки виділили на поточний рік?

— Близько 6 млн. Плюс окремо ще 1 млн. 700 тис. на сигнал супутника.

На студії у нас 31 людина у штаті, 18 співробітників оформлені за договорами. Підробляють колеги і з «Укртелефільму». На сьогодні формально здійснюємо мовлення на 82 країни світу. А в Україні у нас великі міста й обласні центри.

— Чи не можуть місцеві компанії в кабельних мережах якось блокувати ваші програми, замінюючи їх своїми?

— Навряд чи, адже у нас укладені договори. Щоправда, все проконтролювати важко. Нині уклали з представництвом американської телекомпанії спеціальний договір, і з 20 березня вони почали транслювати канал «Культура» на Канаду, США, Мексику. За попередніми даними, на український канал уже підписалося близько 10 тис. абонентів.

— Які у вас відносини з «УТР» («Українське телебачення і радіомовлення»), яке багато в чому нагадує ретротактику «Культури»?

— Вони виходять через той самий супутник, у них той самий сигнал. Це державний телеканал. Але вже є проект указу, відповідно до якого «УТР» приєднають до УТ-1.

— На який рейтинг ви могли б розраховувати у віддаленому майбутньому?

— Про рейтинг казати важко, оскільки немає налагодженої технології його визначення. Але до нас часто телефонують глядачі і висловлюють ті або інші побажання щодо наповнення каналу, зокрема, що не вистачає класичної музики, гарних концертів. Загалом говорити про рейтинг передчасно. Повірте, у мене на каналі жоден співробітник не одержав бодай найменшого гонорару. Тому немає навіть мови про те, щоб запросити сюди відомого ведучого, оскільки всі кошти доведеться вилучати з фонду зарплати наших співробітників.

— Чи є в планах, скажімо, підйом такого проекту, як «Новини культури»? Щось на зразок художнього щоденника?

— Проблема в тому, що мовимо ж не зі своєї «території». На тиждень уперед готуємо цілий блок програм, до якого вже в процесі виходу в ефір нічого не можна вставити. Цей диск заздалегідь відвозимо на «Укркосмос» (там наш сервер). Нині ведемо технічні переговори з «Воля-кабель» і, сподіваюся, запровадимо техніку, щоб мовити вже з нашої території. Інакше про якісь «Новини» не може бути й мови.

— Коли збираєтеся модернізувати «картинку» каналу, коли зміниться його допотопний дизайн і з’явиться щось сучасне — комп’ютерно-графічне?

— Торік нам зробили пристойну заставку. Але з усього технічного оснащення у нас лише чотири монтажні станції, три з яких працюють на складанні конкретних програм, а четверта займається створенням ефірного блоку.

— Чому б не повернути якісь блоки «Культури», скажімо, на УТ-1, який має величезне покриття? Хоча б у межах трьох годин... Навіть якщо ваш канал незабаром стане прекрасним, не всі це зможуть в Україні оцінити.

— Така комбінація неможлива на законодавчому рівні. Є правило — один канал, один мовник.

— Але ж «Ера» поки що чудово позиціонує себе на першій кнопці?

— З «Ерою» казус. Все одно це вирішиться.

— Російський канал «Культура», як відомо, цілком відмовився від реклами. Ви б підтримали таку стратегію?

— Я навіть не можу уявити, як між програмами нашої тематики розміщувати, наприклад, рекламу зубної пасти. Тут може бути лише соціальна або іміджева реклама.

— А як ви уявляєте попервах сітку мовлення? Чи є якась попередня структуризація?

— Так, у нас розписана сітка мовлення. Поки що ми не можемо набагато збільшити основний блок каналу з матеріальних міркувань. Тому рухаємося поступово. До кінця року плануємо вийти на шестигодинний блок. Хоча грошей недостатньо. У нас такий принцип: щодня о 19.30 стартує абсолютно новий блок, повтор якого о 07.30 і 13.30 наступного дня. Виходить, що тричі на добу виходить той самий блок програм.

— Кому сьогодні належать права на показ записів легендарних фільмів-спектаклів театрів імені Франка, імені Лесі Українки, імені Заньковецької, багатьох інших? Коли вони з’являться в ефірах «Культури»?

— Це все наше, державне. Але не хочеться просто так демонструвати спектаклі. Їх треба подавати з коментарями, обговореннями. Загалом адаптувати до сучасного глядача. Нещодавно домовилися з Михайлом Іллєнком про показ на нашому каналі студентських фільмів з фестивалю «Відкрита ніч». Ці роботи взагалі ніхто ніколи не бачив.

— Чи не намагалися ви як оператор попрацювати в серіалах? Чи не кличуть?

— Постійно запрошують. Коли були проблеми з каналом і я не знав, як усе повернеться, то, звичайно, було бажання і заробляти. Але починалися етапи становлення «Культури». Тепер треба технічний центр створювати... Не можу просто так повернутися і піти, адже я тут з перших днів. Має ж хтось лобіювати національну ідею. Лише через культуру ця ідея прочитується чітко і виразно. Комерційним каналам не до цього, тому що культосвітня тематика все одно ніколи не буде рейтинговою. І грошей на цьому не заробиш. Але наш канал теж не може бути цілком «безкоштовним», сюди треба залучати й акторів, і ведучих, і мистецтвознавців. І ще конче потрібна ПТС (пересувна телевізійна станція). Навіть для того, щоб ті самі спектаклі і концерти знімати. Поки це знімається трьома камерами...

— Дивно, що телекомпанія, яка має цілодобове мовлення, не має своєї ПТС...

— Ми досі перебуваємо в «системі», окремо нас ніхто не фінансує. Левову частку, звичайно, одержують Національна телекомпанія, радіокомпанія, решті — те, що залишиться. Більшість телекомпаній усе ж таки мають можливість самостійно заробляти за рахунок реклами. А в нас інша ситуація. Хоча, до речі, навіть тепер надходять пропозиції про спільне виробництво. Однак поки ні технічних потужностей, ні кадрів для цього, на жаль, не вистачає.

Особова справа

Лесь Зоценко — генеральний директор ДТРК «Культура». Фільми почав знімати ще в школі. З Олегом Біймою (нинішнім керівником «Укртелефільму») вони навчалися в одному класі і навіть сиділи за однією партою. Після служби в армії закінчив курси асистентів-операторів при студії імені О.Довженка, потім — інститут імені І.Карпенка-Карого, який закінчив із червоним дипломом. Як оператор Зосенко зняв понад 200 фільмів. Найвідоміші з них — картини за творами Івана Франка — «Пастка» і «Злочин з багатьма невідомими», а також «Гріх» і «Чорна пантера і Білий ведмідь» за п’єсами Володимира Винниченка. Ще в його фільмографії «Пристрасть» за Марком Вовчком, «Прощання з Каїром» за Яворівським... Паралельно працював у документальному кіно: фільм про Михайлівський собор готувався протягом шести років, у ньому відображена вся історія спорудження храму.