КРАЄВИД «ЖИВОПИСНОГО ЗАПОВІДНИКА» - Культура - dt.ua

КРАЄВИД «ЖИВОПИСНОГО ЗАПОВІДНИКА»

18 жовтня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №40, 18 жовтня-25 жовтня

«Живописний заповідник» як угрупування на творчій мапі українського мистецтва виник у 1992 році, в час кардинального зламу свідомості нашого суспільства та донедавна безальтернативної системи соцреалізму...

Учасники групи «Живописний заповідник» (зліва направо): Микола Кривенко, Марко Гейко, Олександр Животков, Анатолій Криволап, Тіберій Сільваші
Учасники групи «Живописний заповідник» (зліва направо): Микола Кривенко, Марко Гейко, Олександр Животков, Анатолій Криволап, Тіберій Сільваші

«Живописний заповідник» як угрупування на творчій мапі українського мистецтва виник у 1992 році, в час кардинального зламу свідомості нашого суспільства та донедавна безальтернативної системи соцреалізму. Протуберанці творчої свободи в молодіжному середовищі спалахнули на виставках 1987—1990 рр.

Нове покоління ще до так званої перебудови вирвалося з-під ідеологічної опіки держави. Тіберій Сільваші — фундатор «живописного заповідника» — ще в 70-х роках у власній творчості звільнився від штампів соцреалізму, а у 80-х, розмірковуючи над законами живописного бачення та творчої свободи — індивідуалізму, експериментуючи з чистим кольором, зорганізував роботу двох молодіжних пленерів «Седнів-І» та «Седнів-ІІ». З різних куточків України з’їхалися для вільної творчої праці в м.Седнів, що під Черніговом, учорашні студенти, щоб після півстолітньої художньої примусовості постати поколінням нонконформістів. Їхня творчість бентежила розкутістю, несподіванками, неусталеним поглядом на світ. Ідея майбутнього «Живописного заповідника» визрівала саме тоді.

Завдяки прогресивній політиці Михайла Романишина — тоді директора Національного художнього музею України, в так званих фараонівських залах відбулися виставки молодих експериментаторів.

Експозиції «Седнів-І» та «Сед-
нів-ІІ» викликали шок у середовищі донедавна недоторканних авторитетів офіціозу, та головне — виставки унаочнили необмежені можливості молоді, яка увійшла в мистецтво вільною, розкутою, яскравою. Їхнім лідером був Т.Сільваші. Природна жага пізнання донедавна закритого західного модернізму спонукала молодь до відчайдушного експериментаторства. Постмодерністська деструктивність затьмарила в першу чергу свідомість тих, хто надто швидко злетів. Кесонною хворобою в мистецтві, запереченням будь-яких естетичних цінностей перехворіли ті, хто вітав епатажну естетику потворного. Щодо Сільваші, то, ввівши в назву угруповання слово «заповідник», автор декларував повагу до заповітів красного малярства та відповідність фаховим законам.

Позитивні цінності в 1992 р. були і залишаються домінуючими у творчості групи, яка сьогодні на виставці «Ландшафт «Живописного заповідника», що розгорнута у залах НХМУ, святкує 10-ліття плідної роботи. Ці роки зробили імена О.Бабака, М.Гейка, О.Животкова, М.Кривенка, А.Криволапа та Т.Сільваші знаними не лише в Україні, а й у престижних галереях, музеях, приватних колекціях Європи та всього світу. Від групи через життєві обставини відійшли П.Керестей — нині мешкає в Німеччині та С.Сімерін — працює у США. Решта — могутні за темпераментом, з не схожими індивідуальностями — 10 років тримаються одного берега. Чому? В час, коли творча свобода знаджує покуштувати й чогось іншого. Відповідь знайдемо в експозиції.

Перший зал виставки і відповідний розділ ретельно скомпонованого каталогу має назву «Крає-Вид». Дефіс тут не зайвина чи примха. Пейзажні роботи кожного з учасників групи є зізнанням у любові до землі, дітьми якої вони є. Етнічне ототожнення з Україною фіксовано буквально в полотнах О.Бабака, писаних замість фарб глинами. Ліричні пейзажі з копицями Т.Сільваші — своєрідний перегук з мотивами навчителя Т.Яблонської, уклін їй. Досить несподівані для М.Гейка — майстра суворої палітри — ліричні композиції з квітами. Глибинний зв’язок з колористикою народу України прочитується в кольороначинених горизонтальних структурах А.Криволапа, у писаних ним в 2002 р. заходах та сходах сонця над водою тихої ріки. Складними перехрестями людських шляхів промовляють до глядача енергійні композиції О.Животкова.

Зал «Крає-Вид» є кардіограмою витоків, доусмисленого, того, що формує індивідуальність кожного змалечку і назавжди.

Патетиці «Крає-Видів» контрастує атмосфера гри — нею просякнуто простір другого залу. Тут царює вигадливий геній творчого перевтілення. У просторових об’єктах, створених кожним з учасників експозиції, відчутна перейнятість постмодерністськими діалогами з простором — часом. Метафоричні об’єкти, ніби якісь «повітряні замки» (такі з нічого будують діти), створено вигадливими художниками, яким Бог дав привілей не старіти, вічно грати, додаючи чарівної ефемерності до надто раціоналізованого світу. Він для митця несправжній. Усе несправжнє, крім мистецтва, гри, перевтілень. У цьому «театрі живописних речей», в його особливому просторі є змога увійти до середохрестя рухомого часу. Гра як одна з поважних тенденцій у мистецтві ХХ ст. від «Дада», Пікассо, Борхеса, Гессе та Параджанова в об’єктах експозиції являє образ рухомо-неусталеної нашої доби.

Живопис третьої зали, де зосереджено нефігуратив (абстрактний живопис) є, за висловом А.Криволапа, «нервовими клітинами, які народжують почуття». Тут царює величність «колір». Простір зали пронизали протуберанці могутніх кольорових хвиль. Здається, що піднялася веселка.

Ще в 1912 році засновник нефігуративного живопису Василь Кандинський надав кольору значення самостійної субстанції «промовляючої форми». Сьогодні Тіберій Сільваші як митець, що має талант рефлексії, стверджує: «Картина — річ, предмет дотику двох світів. Перетин цих меж — явище мови — кольору. Колір — реальність, що належить царині «феноменального». Мій живопис не відображає нічого, крім самого живопису. Це ніби істина живопису, його самопредставлення, де митець — лише провідник. Ненаративність — не відбиток реальності, а сама реальність». У словах митця є сила усвідомлення магістрального руху, осі, навколо якої обертається творче життя таких різних індивідуальностей: зануреного в етнографічні глибини О.Бабака, дещо сумнуватого, принципового конструктивіста М.Гейка, вибухового А.Криволапа, відстороненого «дзен-буддиста» М.Кривенка, О.Животкова, який втілює духовність, сховану у старих дошках, в камінні, та трасценденталіста Т.Сільваші.

Олександр Бабак. «Почанський канон І»

Для однодумців «справжнє буття», та щаслива реалізація часу, який Бог дав людині, полягає в «кольорописі». Кольору, як єдино можливій умові існування, підпорядковане життя «Живописного заповідника». Залежність від кольору, служіння йому не обтяжливі, саме в цьому кожен з авторів бачить власну автентичність. У стані занурення в живописну матерію фіксується мить психологічного переходу з реального у надреальний простір. З фізичного акту накладання фарби, з часу як процесу письма та з контакту із кольоровими збудниками народжується твір — йому немає аналогів у світі фізичних сутностей. Це особлива сфера кольорових річищ, потоків, «ландшафтів». В акті творчості митець вільний від будь-якої залежності: летимо, пишемо, створюючи нову реальність і занурюючись у неї, здивовано її переживаємо.

На думку В.Кандинського, а сьогодні — Т.Сільваші та його колег по «ЖЗ», «кольоропис» має сакральний сенс, бо звернення до нього очищує профанний час усякого буття. Якщо він миттєво не в змозі «порятувати» світ, то вказує шлях до гармонізації людської душі, бо кожному вкладено відчуття кольору. Живопис — дорога, яка веде до Храму; його кожен потребує, особливо в часи деструкції та невизначеності. Як же увійти в контакт із чистим живописом?

Пояснення саме по собі не в змозі наблизити людину до твору, — писав В.Кандинський. — Твір є засобом з допомогою «промовляючої» форми знайти форму для одкровення та духу, що запліднює… Проникнення можливе не інакше, як у злуці пристрасного бажання «промовити» з таким самим просвітленим любов’ю та довірою бажанням «почути твір».

Виставка «Живописного заповідника» надає такий шанс кожному.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво