Кожен читач сам собі режисер - Культура - dt.ua

Кожен читач сам собі режисер

23 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №50, 23 грудня-30 грудня

Фільм Володимира Бортка, звісно, дивлюся... Розумію, що рано давати якісь оцінки. Але й не претендую на оцінність...

Фільм Володимира Бортка, звісно, дивлюся... Розумію, що рано давати якісь оцінки. Але й не претендую на оцінність. А те, що буде сказано нижче, радше, розмірковування з приводу... По-перше, по-друге і по-третє, треба пам’ятати, що будь-яка екранізація — річ майже неможлива... На вербальному, на лексичному рівні зовсім інше сприйняття образу. І повністю ці образи, взагалі-то, ніколи не можуть бути адекватно перекладені екранною мовою. Простий приклад: у Булгакова в «Майстрі і Маргариті» реальна Москва 1930-х років — це фантасмагоричне місто, це похмурий карнавал. А ось Єршалаїм, вигадане місто, має навіть певні реальні риси. У фільмі Бортка навпаки: Москва намальована з певною скрупульозністю, а Єршалаїм — абсолютно умовне місто. Зрозуміло, перевести зі сторінок на екран такий текст без залишку, без втрат взагалі неможливо... Але іноді саме залишки й можуть бути найголовнішими єднальними і сюжетоутворюючими ланками... Дуже часто бажання йти суто за текстом заводить у глухий кут. І найкращі приклади найбільш вдалих екранізацій — саме ті, в яких режисер трохи дистанціювався від твору, — «Тіні забутих предків» Параджанова за Коцюбинським або «Чапаєв» братів Васильєвих за Фурмановим... Тому, говорячи про екранне втілення «Майстра та Маргарити», потрібно не про першоджерело думати, а відповісти на запитання — чи хороший фільм. Володимир Бортко свого часу вийшов переможцем у «Собачому серці». Причому текст там відтворено з максимальною акуратністю і повагою до автора. І в «Майстрі» він дуже делікатний, сповнений такої ж поваги до літератури. Гадаю, що успіх фільму, який можна прогнозувати, — це не тільки заслуга Булгакова, його знаменитого роману, а й заслуга режисера. У Бортка не найгірший варіант, якщо судити з переглянутих п’яти серій. Звісно, мене можуть засмучувати чи спантеличувати якісь незначні художні проколи... Особливо помітні погрішності проти російської мови — в епізодах, пов’язаних із Єршалаїмом. Але більше спантеличив вибір акторів. Бентежить, що майже на всі головні ролі запрошено серіальних зірок. Адже ці актори приходять у «Майстра і Маргариту» з уже сформованим ореолом старих серіальних іміджів, і ці іміджі живуть у масовій свідомості, нашаровуючись на булгаковські образи, — поєднання не з найкращих. Інколи важко побачити власне персонажа — інколи видно лише серіальні іміджі. Але не можна не відзначити, що Олег Басилашвілі чудово впорався з роллю. У його Воланді відчувається інфернальна велич.

«Цей роман ще принесе вам сюрпризи», — сказано у Булгакова. Гадаю, і надалі, після Бортка, будуть сюрпризи у зв’язку з наступними екранізаціями «Майстра». Адже поляки вже неодноразово зверталися до цього роману. А те, що фільм Бортка цікавить аудиторію і його рейтинги дуже високі, найчастіше навіть вищі, ніж у деяких резонансних політичних програм... Що тут сказати? Я був би щасливий жити в країні, в якій рейтинги художніх фільмів назавжди випередили рейтинги політичних дебатів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво