Короткий курс реальності для просунутих

Поділитися
Вийшла-от минулого року така собі книжка «Пісьма братана» такого собі Жені Галяса, і, загалом, провалилася...

Вийшла-от минулого року така собі книжка «Пісьма братана» такого собі Жені Галяса, і, загалом, провалилася. Хоч мала бути сенсацією і переворотом у літературі, а на обкладинці гордо значилося «вже 1 000 000 копій». Тільки яку літературу вона мала перевернути — українську, російську чи якусь середню — незрозуміло. Чи мала спочатку витворити, а потім уже перевертати свою, окрему літературу, яка б писалася гопниківським базаром в українському трансліті? Ну, перебазарили й годі. Бо книжка насправді нудна і не дуже добре стилізована, а про мову, здається, там якраз насамперед і йшлося. Це український варіант розвитку подій.

Але є ще й інший, польський сюжет, за яким 19-річна провінційна дівчина, переможниця воєводської олімпіади з польської мови і літератури, замість того, щоб готуватися до випускних іспитів у школі, пише роман з життя гопників рідного Поморського краю і наступного дня після виходу книжки прокидається літературною зіркою. Вмикає телевізор, а там високочолі критики сперечаються про її витвір. Закордонні видавництва добиваються прав на переклад, а журналісти не дають спокою навіть на вихідних і канікулах. Сюжет правдивий, дівчину звати Дорота Масловська, а роман має назву «Польсько-російська війна під біло-червоним прапором». Галас довкола книжки, з усього видно, виник не на порожньому місці, бо її наклад у Польщі справді вже перевалив за сто тисяч, а якщо додати закордонні переклади, то зашкалить «нє па-дєцкі». Недавно польсько-російський фронт дійшов до наших територій, і харківське «Фоліо» видало роман Масловської українською.

«Польсько-російська війна…» — це три дні з пропащого життя Анджея Хробаківського на прізвисько Сильний, двадцятилітнього мачо районного масштабу і, як з усього випливає, дилера амфетаміну. Протягом
трьох днів він підчіпляє трьох дівчат, одну з яких позбавляє цноти, двох інших виганяє, при цьому його безперестанку «глючить» від порошку, і він постійно кляне росіян, вірніше, ruskich, як у Польщі класу «Б», країні базарів, вокзалів і пивбарів, називають усіх, хто приїхав із-за східного кордону, з українцями включно. З-поміж інших знаменних подій — крадіжка «вокі-токі» у касирки з Макдональд­са і фінальна сцена в комісаріаті поліції. Цікаво? В тому-то й річ, що, якби йшлося передусім про «сюжетну канву», «анімалізацію персонажа», «образ героя на тлі його життєвого шляху» та решту «трахомудства», з якого єхидно насміхається у власному тексті Масловська, то справи були б набагато гірші, ніж у Жені Галяса.

Але йдеться у «Війні…» про дещо інше. Сильний, чий монолог і становить роман, — це конструкт, метафора, лінгвістичне опудало, набите телерекламою, політичними слоганами і побутовою ксенофобією, а зі спини таємно підключене сотнями кабелів до літератури. Його можна вимкнути, як екранну голову, що розмовляє — так, власне, і робить авторка, — але це єдине, що можна зробити, бо перепрограмувати, підкласти інший текст, змінити словник — неможливо. Масловська це знає, Масловська свідомо вирощує свого гомункулуса. «Його глибина дорівнює довжині його стравоходу, він знає дослівно два слова: «так» і «нє», зате в різних відмінках, та ще й у різних, бл(…), правописах». Персонажа нема, є витолочене місце; резервуар, куди злито всі хвороби польського суспільства; рухомий білборд із вицвілою політичною агітацією і клаптями облич героїв ток-шоу. Таким є Сильний, який, лежачи в стані коми, «каже» до Масловської, яка його створила і поступово ліквідувала: «Може, те, що валяється тут на ліжку, це тільки мій представник у Польщі, може, це тільки така моя демоверсія? (…) Під моєю спиною тягнеться в глиб землі багатокілометрова підсобка, клуби дротів і транзисторів, не дивися, бо втонеш, не торкайся, бо втратиш руку». Тому що Сильний — це колективне фото, на якому обличчя злилися в одне, це «я, кожен із нас».

«Польсько-російська війна…» викликала в Польщі бурхливі дискусії, причому академічні університетські літературознавці часто виявляли більше толерантності до тексту, ніж нібито андеграундні критики й апологети літературного «варварства», як-от Ярослав Клейноцький, який у рецензії на роман несподівано втілився в шкільного «пана від польської» і почав закидати авторці різні речі на зразок «пізнавальної мілкості» і «браку ідеї», що в його уявленнях існує собі цілком окремо від форми. Більше того: «чи мистецький портрет гопниківської ментальності нам справді потрібний? Адже коли вже хтось так хоче, то може познайомитися з представниками цієї субкультури в першому-ліпшому пияцькому барі за рогом». Ніби Галяса начитався, їй-бо.

Бо, хоч до «Війни…» міцно прилипнув ярлик «першого польського гопниківського роману», Масловська навіть і не збиралася малювати портрет субкультури. Сильний та інші герої, власне, не належать до жодної з них, їхній сленг і ідеологія — синтетичні і парадоксальні. Задекларований лівак-анархіст, Сильний водночас уболіває за очищення споконвічно польських земель від зайшлого кацапства, яке винне в усьому — від поганої погоди до смерті його пса. Всі баби — то замасковані кацапи, кацапи насилають вітер, щоб усе нафіг позривало, кацапи хочуть заснувати в Польщі кацапську державу, щоб шмуглювати палений кацапський «LM» і стрижні для автоматичних олівців. Але Масловська сама вводить в роман ключ інтерпретації, випереджаючи на іронічних півкроку переважно недолугу критику: «Як еволюціонує колективна галюцинація з погляду боїв із уявним ворогом — накресли графік відповідної функції». Це тобі завдання, якщо хочеш скласти іспит з реальності, не думай, що випускний. Адже ворог завжди знайдеться, якщо не все гаразд у власній голові. Цілковиту рацію, здається, все-таки має критик Марек Залеський, коли пише, що та польсько-російська війна — то насправді споконвічна внутрішньопольська «куряча бійка», війна на кораблі дурнів, який дрейфує між химерами соціалістичного минулого і дикістю ранньокапіталістичного тут-і-тепер. Звідки нам це знайоме? — хочеться на свій лад повторити одну з улюблених примовок поляків.

На цьому можна було б поставити логічну крапку і передати слово Сильному, який за базар відповість краще за нас, якби не потреба в коротенькій рубричці під назвою «труднощі перекладу».

«Польсько-російська війна…» — пекельно важке завдання для перекладача, і нічого з цим не поробиш. Насамперед через одну парадоксальну властивість мови, якою написаний роман: попри вже підкреслену її сконструйованість, синтетичність, вона звучить несподівано природно. Так справді міг би говорити хлопець зі спального району провінційного польського міста ранніх двотисячних, якщо б до його незатьмареної гопницької свідомості підмішати ще трохи обов’язкової шкільної лектури і природжену схильність до несподіваних асоціацій, форсовану кількома доріжками амфетаміну. Але він навряд чи вживав би слова на зразок українських «радше», «як стій», «отож-бо» й «достоту», яких у перекладі «хоч греблю гати». І, описуючи появу авторки Масловської в його, героя, свідомості, заледве чи сказав би, що вона «вигулькує межи простирадел». Я майже певен, що не сказав би, навіть «по приколу». Наприклад, тому, що так говорить Аля, сухоребра панночка з доброго дому і студентка економіки, яку він відверто зневажає. І куди подівся чарівний неправильний синтаксис, не останньою чергою завдяки якому Масловську підносять у Польщі мало не до рівня Селіна, гвалтівника «закостенілої французької»? У всьому цьому не допомагає навіть сленґ, який перекладачка — треба віддати їй належне — незле опанувала, аж настільки, що вводить його навіть там, де в оригіналі цілком літературний вислів. Словом, від сконструйованої, але природної і плинної мови оригіналу лишилася сама тільки сконструйованість. І не дуже хотілося б почути тут вічний контраргумент про «нерозробленість» тих чи інших шарів української лексики, бо той, хто «вигулькує», завжди може просто «виринути» чи «з’явитися», і текст від цього стане не менш літературним.

Наскільки природно звучить віршик про героїв Крут із вуст героя «першого польського гопницького роману», певно, варто залишити на розсуд читачів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі