Колись тут ріс садок вишневий...

Вишні з якого саду так вразили Тараса Шевченка, щоб потім, 1847 року, коли поет перебував під слідством, з’явилися знамениті рядки «Садок вишневий коло хати...»? Група ентузіастів із села Лемешівка Яготинського району на Київщині, провівши дослідження, стверджує, що це — славний свого часу на всю округу вишневий сад у маєтку Віктора Закревського, де гостював Тарас Григорович...

…Не в одного жителя Ле­мешівки щеміло серце від вигляду дивом уцілілого, проте занепалого особняка Віктора Закревського, де бував Шевченко. Але зітхати про долю історичної пам’ятки було найлегше. Петро Гаркуша, вчитель історії місцевої школи, почав крупинка до крупинки збирати відомості про історію Лемешівки, зв’язки між Закревськими й Шевченком. У поміщика Олексія Закревського було п’ятеро дітей: Платон, Віктор, Софія, Марія та Михайло. Після його смерті маєток у селі Березова Рудка дістався старшому — Платонові, а Вікторові — найвідомішому з Закревських — відійшли землі в Лемешівці, де для нього звели будинок. Одноповерховий, із двома літніми верандами, він постав поруч зі ставком. Поблизу ставка — каштанова алея. 1830 року коло будинку посадили вишневий сад. У саду й на березі ставка встановили альтанки.

Сюди, в цей мальовничий маєток, приїжджало багато відомих людей, цвіт української інтелігенції. Відвідав Лемешівку і Тарас Шевченко, котрий пережив романтичне захоплення красунею Ганною Закревською — дружиною Платона.

Будинок уцілів, але із часом усе занедбалося, зруйнувалися веранди. Немає й колись розкішного вишневого саду. Лише кілька вікових дубів і каштанова алея стійко пережили все. Робота над краєзнавчою книжкою «Історія с. Лемешівки» переконала Петра Гаркушу, що треба рятувати бодай те, що ще залишилося. Об’єднавши однодумців, він звернувся до сільради з пропозицією впорядкувати, реставрувати історичні пам’ятки села — будинок Закревських, ставок і сад, створити краєзнавчий музей. У депутатів сільради були сумніви, чи варто братися за клопітну справу небагатому селу. Та переконливі аргументи краєзнавця, ідея, підтримана головою Яготинської райради Павлом Ковботою, узяли гору: ухвалили рішення про створення на базі садиби Закревських краєзнавчого музею.

І ще була ідея про щорічне свято Шевченкової поезії. Минулої весни, до 160-річчя написання безсмертних рядків, його провели в Лемешівці вперше, так і назвавши — «Садок вишневий коло хати». Учні місцевої школи читали вірші поета, самодіяльні артисти з фольклорного гурту «Рідні наспіви» виконували пісні на слова Кобзаря на місці того самого саду біля вцілілого будинку Віктора Закревського. Нинішнього року, 24 травня, очікують дорогих гостей — нащадків Закревських з Люк­сембургу.

Ідея проекту не обмежилася організацією щорічного поетичного свята. Один з ініціаторів дослідник бджільництва в Україні Олег Шаромигов відкрив ще одну захопливу сторінку історії Лемешівки. Віктор Закревський немов магніт притягував до себе цікавих людей. У лемешівському маєтку гостювали не тільки письменники й художники. Наприклад, є підстави стверджувати, що засновник знаменитої школи бджільництва, автор першого рамкового вулика Петро Прокопович запропонував Вікторові Закревському й у Лемешівці поставити рамкові вулики, і місце під пасіку знайшлося. Це ще одна цікава сторінка майбутнього музею. А Олег Шаромигов, як член ініціативної групи, посприяє тому, щоб у селі відкрилася школа пасічників і кожен житель Лемешівки мав би у своєму господарстві бодай кілька бджолиних вуликів.

У свою чергу доктор сільськогосподарських наук, професор Інституту землеробства УААН Едуард Дегодюк запропонував об’єднати історико-культурологічний проект із природозахисною діяльністю. Наприклад, для початку відтворити висохлий ставок. І, звісно ж, посадити новий вишневий сад — на старому місці...

Лемешівка знову, як і в ХІХ столітті при Вікторі За­кревському, починає збирати навколо себе цікавих людей. А якби б ідея не виникла й не почала матеріалізуватися з ініціативи знизу? Тут, напевно, той випадок, коли реальні справи сільських краєзнавців заслуговують на те, щоб підставити плече й до мізерних місцевих надходжень додати кошти з «вищих» бюджетів із цілковитою впевненістю в тому, що їх використають із добрим наміром. І тоді сільське свято, як мріють його організатори, набере масштабів усеукраїнського, а то й — чому б і ні? — міжнародного...