КИТАЙСЬКИЙ ПАРАДОКС - Культура - dt.ua

КИТАЙСЬКИЙ ПАРАДОКС

10 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 10 листопада-17 листопада

Десятиліттями жили китайці без усяких там Нобелівських премій і горя не знали. До того ж, більшість із них загалом не цікавило, кому й за що ці премії вручають...

Десятиліттями жили китайці без усяких там Нобелівських премій і горя не знали. До того ж, більшість із них загалом не цікавило, кому й за що ці премії вручають.

«Патріотично» налаштовані китайці, та ще й маючи владу й доступ до ЗМІ, принципово ігнорували щорічний осінній ажіотаж, який охоплював увесь західний світ. Мовляв, Заходу просто не дано оцінити все багатство й самобутність інтелектуальних і культурних досягнень китайського народу. А «космополіти», чи принаймні ті, хто себе такими вважав, зазвичай наголошували на провінціалізмі й певному історичному анахронізмі тієї продукції, яка ще не стала черговим китайським ширвжитком. Але присудження цього року Нобелівської премії в галузі літератури китайському письменникові Гао Сіньжаню викликало в країні цілком неадекватну реакцію.

Загальнонаціональні ЗМІ за звичкою спочатку загалом ніяк не відреагували на відповідні повідомлення міжнародних інформаційних агентств. Проте через Інтернет і супутникове телемовлення ця новина протягом дня стала надбанням широкої спільноти. І лише після цього міністерство закордонних справ Китаю зробило офіційне повідомлення, у якому присудження цієї премії пояснювали чисто політичними мотивами й розцінювали як мало не політичну провокацію. Секретар китайської Асоціації письменників підтримав цю заяву, заявивши, що, хоча країна збагатила весь світ справді видатними літературними творами та подарувала світові справжніх велетнів літератури, цю премію присуджено письменникові, котрий за роки членства в асоціації встиг прославитися «дуже й дуже середніми творами».

Правда, у затятих китайських театралів наприкінці 80-х постановки за п’єсами пана Гао викликали неабиякий інтерес. Його театр абсурду та провокуюча парадоксальність здавалися абсолютно несумісними з написаними в дусі соціалістичного реалізму творами, що панують на китайських полицях, і письменник ще 13 років тому як виїхав до Франції, так там і залишився. А після публікації п’єси, присвяченої розстрілу 1989 року протестуючих студентів на площі Тьянанмень, шлях на батьківщину для нього остаточно закрився, а його твори, навіть не читані місцевими цензорами, відразу ж опинялись у списку заборонених.

У результаті, сучасним китайцям практично нічого не відомо про творчість пана Гао, тоді як на Заході його твори вельми популярні. Загалом, історія для тоталітарних держав цілком пересічна. Проте є в ній один нюанс. Зазвичай світове визнання колись вигнаного з ідеологічних міркувань діяча культури викликає в його колишніх співгромадян непідробний інтерес і бажання познайомитися з його творами, нехай навіть і не зовсім легально. Проте шквал обурених послань, які наводнили китайський Інтернет, продемонстрував, що про таку цікавість і згадки немає. Є тільки бажання довести, що людина, котра стільки років живе у Франції, є французом. Хоч і з китайським прізвищем.

Утім, один із китайських часописів, Avant-Garde Today, таки надрукував про новоспеченого нобелівського лауреата велике есе. А на книжковому ярмарку в Нанжині відбулося неофіційне святкування з приводу вручення панові Гао цієї престижної премії. Як розповідають очевидці, у відвідувачів виставки виникав інтерес навіть до самих літературних творів лауреата. Правда, переконавшись у неможливості його задовольнити, китайці не вельми побивалися.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво