Кіра Муратова до Венеції не долетіла, а російське кіно залишилося без нагород

Завершив свою роботу один із найпрестижніших кінофорумів світу — 61-й Венеціанський кінофестиваль, який, на думку одних критиків, остаточно втратив своє обличчя, а на думку інших — набирає обертів, змінюючись на краще. Його новому директорові Марко Мюллеру, який раніше очолював артхаузний фестиваль у Локарно, докоряють за провінціалізм та хаотичний конкурсний відбір, хоча явно простежується взятий ним курс на Голлівуд. Окрім цього, були постійні організаційні перебої — всі покази розпочиналися із запізненням, щонайменше, на годину, вийшла плутанина з квитками. До цього всього слід додати й погану оснащеність технікою, модернізувати яку дирекції забракнуло часу. А італійські журналісти оголосили Венеціанському кінобієнале вендету, оскільки жоден із трьох представлених у конкурсній програмі італійських фільмів не удостоївся уваги журі. За винятком призу кращим молодим акторам, який здобули Марко Луїзі та Томмазо Раменті за стрічку «Працювати з холодком».

«Голлівудський слід» відбився на відкритті та закритті, де відповідно були показані фільм Стівена Спілберга «Термінал» та анімаційна стрічка студії «Dream Works» «Акуляча історія» із самим Робертом Де Ніро, голос якого лунав за кадром. До речі, для показу «Акулячої історії» площу Сан-Марко вперше було перетворено на кінотеатр. Це викликало незадоволення палких захисників міста, що гине. Однак венеціанці та численні гості фестивалю, а головне — журналісти уважно спостерігали за зоряним голлівудським десантом, який запросто прогулювався чудовим містом. У його числі були вже згаданий Роберт Де Ніро та Вілл Сміт, Анжеліна Джолі й Том Круз, Аль Пачіно та Джон Траволта.

Нову роботу українського режисера Кіри Муратової «Настроювач» було продемонстровано публіці виключно під російським прапором, а сама Кіра Георгіївна, втомившись від візових «негараздів», виявлених австрійськими прикордонниками, розвернулася й полетіла назад до Одеси.

У конкурсному ж показі було представлено єдину російську картину «Віддалений доступ» Світлани Проскуріної, яка нагород не отримала. І фільм не найсильніший, і російська стрічка «Повернення» Андрія Звягінцева минулого року зібрала цілу колекцію «Левів».

Показаний у програмі «Авторські дні» фільм дебютанта Іллі Хржановського за сценарієм Володимира Сорокіна має назву «4». Так, саме так, просто цифра! Це був потужний викид негативу з гострим присмаком бруду, який змусив навіть бувалих мандрівників здригнутися від згадки про Росію.

Переможці не пройшли «зоряною доріжкою», на яку, за слухами, витрачено один із шести мільйонів євро фестивального бюджету. Нагородження відбулося у театрі «Ла Феніче». Вручала нагороди «мама італійського кіно», як завжди неперевершена Софі Лорен, а вели церемонію молоді актори Клаудія Джеріні та Рауль Бова.

«Золотого лева» за внесок у світовий кінематограф одержали Стенлі Доннен, який навіть станцював за приз під відомий мотив «Пісень під дощем» на прохання Софі Лорен, та Мануель де Одівьєра.

Головний приз фестивалю «Золотий лев» повіз додому британець Майкл Лі за фільм «Віра Дрейк». Він подякував Каннам, які не взяли фільм на свій конкурс, хоча своєю славою Лі завдячує саме їм. Режисер здобув там свого часу «Золоту пальмову гілку» за картину «Секрети та брехня» і приз за режисуру за «Оголених». «Віра Дрейк» — психологічна соціальна драма, жанр, у якому Майкл Лі — майстер. Це історія акушерки, яка безплатно допомагає жінкам позбутися небажаних дітей. У фільмі чудово зіграла одна з провідних англійських акторок Імельда Стоутон. Вона стала володаркою призу за кращу жіночу роль.

Гран-прі журі фестивалю «Срібний лев» заслужено одержав іспанець Алехандро Аменабара за картину «Море всередині». Пронизлива історія багаторічної боротьби за смерть моряка-інваліда. Виконавець цієї ролі Хав’єр Бардем здобув приз за кращу чоловічу роль. Це не перша його нагорода у Венеції — кілька років тому він отримав такий самий приз за роботу в картині «Поки не настане ніч».

Справжньою несподіванкою став не оголошений заздалегідь фільм-сюрприз знаменитого корейця Кім Кі Дука, роботи якого знають і цінують у кіносвіті. Досить згадати його «Острів». Культовий режисер створив черговий культовий фільм «Ключка номер три» (або «Порожній дім»), у якому немає жодного слова, але публіка аплодувала йому понад півгодини. Ця «сіра конячка» по праву одержала другого «Срібного лева» — за кращу режисуру.