Кіно в Україні: історія повториться?

Поділитися
У 1870—80 рр. одеський фізик Краузе сконструював апарат для проекції діапозитивів, із допомогою якого на екрані демонструвалося зображення руху людських постатей і екіпажів...

У 1870—80 рр. одеський фізик Краузе сконструював апарат для проекції діапозитивів, із допомогою якого на екрані демонструвалося зображення руху людських постатей і екіпажів. 20 вересня 1888 р. Краузе дав жителям Харкова «оптико-фізичну виставу рухомих художніх «туманних картин», показавши краєвиди Харкова, Криму, Кавказу. 13 травня 1889 р. відбулася вистава «художньо-світлових картин» Краузе в Казані. «У трьох відділеннях програми глядачів зачаровували видові картини, гумор, фантастика. У грудні 1890 р. у міському театрі Владикавказа Краузе показував «туманні картини» про кавказьку виставку в Тифлісі, про дива й таємниці океану, гумористичні й фантастичні сцени з «рухами та переміщеннями».

9 січня 1894 року син кріпака Йосип Тимченко, колишній учень майстерні Імператорського Харківського університету, що працював на суднобудівному заводі в Одесі й був обраний механіком Імператорського Новоросійського університету, представив свій апарат із механізмом переривчастого руху стрічки з проекцією на екран. Презентація відбувалася на з’їзді російських природодослідників і лікарів у Москві. На екрані демонструвалися сцени «Скачка кавалеристів» і «Метальники списа»...

Неважко помітити, що обидва українських винахідники показали світу свої рухомі картинки значно раніше від легендарного сеансу братів Люм’єрів. Та історія розпорядилася так, що саме люм’єрівський поїзд, яким брати налякали публіку в паризькому «Гранд-кафе» 28 грудня 1895 року, ознаменував народження нового мистецтва.

Утім, історію творимо ми самі. І самі відповідаємо за зроблене. Або незроблене. Наприклад, за те, що українці так і не зуміли відстояти свою першість у царині кіновинаходів. Як не зуміли вберегти своє кіно, повноцінне життя якого зародилося в останній чверті XIX століття. Першим кінооператором у Російській імперії (!) був харківський фотограф-художник Альфред Федецький. Газета «Южный край» від 30 вересня 1896 р. повідомляє: Федецький «заснял на кинематографическую пленку перенесение иконы Озерянской Божьей Матери по ул. Екатеринославской на протяжении 1,5 минуты». Це були перші кінозйомки на території Росії, зроблені вітчизняним оператором.

Ці та безліч інших фактів викладені в книзі кінознавця Володимира Міславського «Кіно в Україні 1896—1921 років», що вийшла недавно в харківському видавництві «Торсинг». Тираж – 500 (!?) екземплярів. Чи попиту не має таке видання?.. Книга Міславського унікальна за кількістю зібраних у ній архівних даних, багато з яких, так само як і низка фотографій, друкуються уперше. Робота харківського кінознавця, що має довідково-інформаційний характер, містить дуже цінні матеріали із найменш дослідженої галузі вітчизняного кінознавства — ранньої кіноісторії України. У книзі розглядаються процеси розвитку кінохроніки, просвітнього й ігрового кінематографа, викладається історія вітчизняного кіно періодів Першої світової і громадянської воєн, Лютневої і Жовтневої революцій, зародження державного кінематографа за часів УНР і Гетьманства, розповідається про долі кіноеміграції. Уперше досліджено процеси формування кіноаудиторії, еволюції кінотеатрального бізнесу та кіноосвіти.

Матеріали з теми «Кіно в Україні 1896—1921 років» Володимир Міславський, випускник ВДІКу, почав збирати від середини 1980-х. А ідея написання книги, як зізнається автор, народилася наприкінці 1990-х, «коли інтерес до національної історичної спадщини став очевидним». У результаті його праця вмістила 187 біографічних статей про митців, 362 анотовані статті про ігрові фільми, 769 анотованих статей про документальні фільми. Читач зможе довідатися, які твори української літератури найчастіше екранізувалися на російських кіностудіях, які фільми випускалися на знову ж-таки російських студіях в Україні в період Громадянської війни, як проходили кіносеанси в ті далекі часи, як висвітлювала життя «синеми» тодішня кінопреса. Довідатися про те, що сприятливі умови для розвитку українського кінематографа вперше виникли відразу після утворення Центральної Ради — у березні 1917-го. Саме в період Гетьманства в Україні спробували створити вітчизняну кінематографію на державному рівні. Було організовано Кінематографічну секцію, «яка планувала використовувати кінематограф у просвітницьких і пропагандистських цілях: робити наукові фільми, знімати місцеву хроніку, відкривати кінотеатри для показу наукових та ігрових фільмів із титрами українською мовою».

Оскільки історія розвивається за спіраллю, сподіваємося, доживемо до витка, на якому наші нинішні правителі зрозуміють те, що передусім усвідомив для себе уряд Української Народної Республіки. Якщо зовсім уже скрупульозно дотримуватись історичної хронології, чекати залишилося дев’ять років. Оскільки нинішнє кіновиробництво точно вийшло на показники 1908 року, коли в Україні було зроблено цілих дві «фільми».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі