«КАРМЕН» ЗНОВУ НАРОДИЛАСЯ НА СЦЕНІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОПЕРИ - Культура - dt.ua

«КАРМЕН» ЗНОВУ НАРОДИЛАСЯ НА СЦЕНІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОПЕРИ

1 серпня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №29, 1 серпня-8 серпня

Прекрасну оперу Жоржа Бізе «Кармен» неодноразово ставили на сцені Львівського оперного театру протягом його столітньої історії...

Прекрасну оперу Жоржа Бізе «Кармен» неодноразово ставили на сцені Львівського оперного театру протягом його столітньої історії. Нещодавно, наприкінці нинішнього театрального сезону, її прем’єра відбулася знову. І з великим успіхом. Глядачі гідно оцінили насамперед нову режисерську роботу італійського постановника Стефано Патаріно, майстерність провідних оперних співаків театру, натхненне виконання прекрасної музики великого французького композитора симфонічним оркестром Львівської опери, а також оновлені декорації (як завжди, високого рівня) Т.Риндзака, костюми та інші атрибути великого оперного полотна. Створював все ансамбль творчих людей, захоплених однією ідеєю. І глядач відразу це відчув.

В опері, поставленій за новелою П.Меріме (лібрето А.Мельяка і Л.Галеві), — чотири дії. У спектаклі зайнято велику частину трупи — солісти, балет, хор, міманс. Яскравий твір вимагає яскравого виконання, інакше першооснова руйнується, задум авторів залишається невтіленим. На щастя, в оновленій постановці на львівській сцені опера зазвучала й заграла всіма своїми барвами. Виявився на місці й новий для Львова італійський режисер Патаріно. З перших же репетицій він знайшов спільну мову з виконавцями, запропонувавши їм не просто виконувати його волю та слідувати ідеям, а, маючи чудовий сюжетний матеріал, самим «ліпити» образи. Спочатку було складно, адже частіше артисти звикли лише йти за командами: вийдіть із правих лаштунків, зайдіть у ліві, нахиліться, притуліться тощо. Хоча що ремствувати на акторів, за останні кілька років (а все розпочалося з італійського режисера Вішилії, який поставив на львівській сцені «Набукко», «Мойсея», «Аїду») вони навчилися справді вживатися в образ, вільно пересуватися сценою, грати, як драматичні актори... Раніше цього практично не було. Патаріно пішов далі, запропонувавши акторам ще більшу можливість перевтілення в образ, внутрішнє прочитання якого диктувало б їм дії на сцені. І герої виглядали настільки переконливими, що публіка з великим ентузіазмом сприйняла все, що відбувалося в спектаклі. Щоправда, особливо вимогливим глядачам хотілося б більше отримати задоволення від південних емоцій, іспанського колориту, особливо це стосується виконавців зрілого віку. Антураж, декорації, костюми справді були чудовими, не кажучи вже про музику Бізе. Оживив і «темперував» дію молодий балет Львівської опери, який натхненно виконував іспанські танці.

Про свою роботу режисер-постановник Стефано Патаріно відгукнувся так: «Ставлячи «Кармен» на львівській сцені, я хотів досягти правдивості, радості, вихору руху в тому, що відбувалося на сцені, і якоюсь мірою веселощів — тобто всього того, що мріяв побачити у своїй опері композитор. У розумінні характеру головної героїні, її стосунків із Хосе та Ескамільо я виходив із слів самої Кармен: «Кохання — це дитя циган, які ніколи не знали законів». Складні стосунки ми намагалися подати образно, зрозуміло, й будемо щасливі, якщо глядачі знову захочуть побачитися з нашою «Кармен».

А ось думка диригента-постановника Андрія Юркевича: «У партитурі «Кармен» звучить реально театральний, повнозвучний світ контрастів і почуттів людської натури. Бізе з’єднує, здавалося б, непоєднувані емоції, які, власне, і формують усю складну, суперечливу й водночас яскраву канву стосунків головних дійових осіб. Ми сподіваємося, що в постановці Львівської опери це відчують і глядачі».

Вже у вересні театр із цією постановкою запрошений до Туреччини, в Анкару, на великий фестиваль оперного мистецтва.

За перше півріччя нинішнього року Львівська опера порадувала своїх шанувальників ще однією прем’єрою — балетним триптихом, що мав також великий успіх. Це «Кармен-сюїта» Родіона Щедріна, «Вальпургієва ніч» Гуно і «Франческа да Ріміні» Чайковського. Режисери-постановники — головний балетмейстер театру Петро Малхасянц і молодий львівський балетмейстер Сергій Наєнко. Сьогодні балетну трупу театру значно оновлено. Майже половина її — молодь не старша двадцяти. І на львівський балет уже є професіональний попит. Нинішнього літа втретє він виїде з гастролями до Іспанії, після канікул візьметься за серйозні цікаві постановки. Український композитор Алла Сіренко, яка живе у Великобританії, написала для балетної трупи новий триптих за творами А.Сент-Екзюпері (її балет «Золотий пінгвін» з успіхом йде на сцені театру, із ним трупа виїжджала й на гастролі до Лондона). Новий балет — сучасний, ставити його буде Сергій Наєнко. Наступна постановка (режисер-постановник — головний балетмейстер П.Малхасянц) — балет Мирослава Скорика «Повернення Батерфляй» — про життя Соломії Крушельницької.

Якщо говорити про інші плани, то в листопаді, під час проведення у Львові днів Вроцлава, на сцені Львівської опери покажуть спільну українсько-польську постановку опери Монюшка «Страшний двір». А закінчить 2003 рік колектив театру великим міжнародним конкурсом оперних виконавців, присвяченим також Соломії Крушельницькій, який став уже традиційним. У недалеких планах — постановка великої та складної опери Верді «Бал-маскарад», яку так мріяв побачити на сцені свого театру його недавній художній керівник, народний артист України та Республіки Татарстан Ігор Лацанич. Постановку буде присвячено його світлій пам’яті, хоча здійснити її досить складно. На це потрібні чималі кошти. А на сьогоднішній день оперні театри України (крім Національної опери) не мають цільового фінансування нових постановок. Та якщо театр не буде творити нове, він стане нецікавим для глядачів, туди перестануть ходити. Тому доводиться шукати й знаходити кошти.

Останнім часом в усіх львівських театрах на виставах справжні аншлаги не лише у дні прем’єри, а й у звичайні, хоча назвати звичайними зустрічі із мистецтвом, напевно, буде неправильно. На щастя, люди намагаються хоч трохи відійти від проблем і сірості реального життя нехай в ілюзорний, але такий прекрасний і світлий світ театру. Це радує, напевно, не лише колектив Львівської опери. Тому він не розслаблюється навіть у літній «штиль».У серпні трупа відправляється на великий фестиваль, присвячений Яну Кіпурі, у Криницу, де буде сім спектаклів — з операми «Тоска», «Аїда», балетом «Лебедине озеро», концертами симфонічного оркестру. До речі, львівський театр закривав нинішній театральний сезон у Варшавській національній опері, причому українським твором — оперою Мирослава Скорика «Мойсей». П’ять разів піднімалися лаштунки на «біс», публіка стоячи вітала наших артистів. Звичайно, таке визнання високо поціновується...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво