Кам’яна душа. В Українському домі — «Великий скульптурний салон-2009» - Культура - dt.ua

Кам’яна душа. В Українському домі — «Великий скульптурний салон-2009»

6 березня, 2009, 14:16 Роздрукувати Випуск №8, 6 березня-13 березня

Це вже третій такий салон. Близько 40 півторатонних експонатів прибули в Український дім із трьох відомих історичних та краєзнавчих музеїв Дніпропетровська, Донецька, Києва...

Це вже третій такий салон.

Близько 40 півторатонних експонатів прибули в Український дім із трьох відомих історичних та краєзнавчих музеїв Дніпропетровська, Донецька, Києва. Другий поверх віддано «Шедеврам історичного авангарду» (колекціонер Ігор Воронов), спецпроектам і роботам сучасних скульпторів. Великий майстер Зураб Церетелі приїхати не зміг — за станом здоров’я.

Фото: Василь АРТЮШЕНКО
Фото: Василь АРТЮШЕНКО
Беззмінний керівник проекту — директор Українського дому Наталя Заболотна — каже про скульптуру як про «важку арт-тилерію»:

— Так, нас можуть звинуватити в тому, що влаштовуємо «бенкет під час чуми». Адже в Німеччині аналогічні виставки проходять раз на десять років. Але ми ж нетерпляча нація! Виставка відбулася, і це найкраще свято. Це як світло наприкінці тунелю. Експозицію монтували добу. Багато робітників навіть відмовлялися працювати. Як і раніше, українське законодавство щодо творів мистецтва є недосконалим. Але найбільша прикрість — те, що Зураб Костянтинович не зміг до нас приїхати, різко погіршилося здоров’я. Художникові в січні виповнилося вже 85 років, а він іще самостійно відкриває свої виставки.

Цікаво, що багато хто з присутніх на заході переймався запитаннями: а як же змінилася скульптура із часом? які пластичні вираження затребувані сьогодні? Адже смисл сучасної скульптури зовсім не той, який вкладає в неї міська влада...

Голова представництва аукціону Sotheby’s в Россії Михайло Каменський був вражений тим, що Український дім наважився провести настільки масштабну скульптурну ретроспективу. Він зазначив, що в Європі не завжди можна побачити стільки якісних скульптур в одному місці. Адже за великим рахунком такі скульптурні салони проводяться в країнах зі стабільною економікою. Особливо пана Каменського вразили скіфська баба і... скіфські «мужики».

…Саме в половецьких племенах виникли існуючі й нині назви фігур — «баби», «боввани» (від іранського «палван» — богатир, атлет), «баббали» (балбал — камінь із написом). І справді, ці найдавніші кам’яні фігури є жіночі й чоловічі: на жіночих видно капелюхи, намиста, підвіски, на чоловічих — каптани.

Більшість цих стародавніх кам’яних фігур прибули до Києва з Дніпропетровського історичного музею ім. Д.Явор­ницького. Ця степова монументальна скульптура представляє культуру народів, які жили в районах великого пояса степів Євразії від енеоліту (IV—III тис. до н.е.) до середньовіччя (XII — перша половина XIII ст. н. е.) і належали до давньоарійських, ірано- (скіфи, сармати), тюрко- та монголомовних племен. Причому в курганних народів і кочових племен виникла й розвинулася традиція створення монументальних кам’яних статуй предків як охоронців існування роду, родючості, добробуту. Найдавніша скульптура — антропоморф­на стела «Керносівський ідол». Її знайдено в 1973 році в селі Керносівка Дніпропетровської області. Фахівці назвали цю статую «перлиною колекції». До речі, зображення ідола вміщено в найбільших у світі каталогах кам’яної скульптури, які експонувалися на всесвітніх виставках у Мюнхені (Німеччина) та Аосте (південна Італія).

Фото: Василь АРТЮШЕНКО
Фото: Василь АРТЮШЕНКО
— Я спостерігала, як до однієї з таких статуй підійшла жінка, помолилася за християнським обрядом, а перед бабою поклала дарунки — харчі, — розповідає «ДТ» директор Дніпропетровського історичного музею Надія Капустіна. — І, уявіть, до цієї самої статуї вона прикладала свою дитину. Відомо, що навколо половецьких кам’яних фігур позитивне енергетичне поле. У нашому музеї навіть кажуть: «Якщо в тебе болить голова, піди обійми бабу — і все мине...»

Насправді назву «баба» вживають тільки до половецьких фігур, а скіфські скульптури — статуї. Шкода, звичайно, що ці скульптури не вважають мистецтвом. І якщо вони стоять на відкритому просторі, то часто можна побачити їх зваленими, зруйнованими, розмальованими. Взагалі, агресія, спрямована на скульптуру — це язичництво, адже ти відчуваєш її плоть. Але половецьку бабу не так легко зрушити...

Справді, скульптура — можливо, єдине з мистецтв, до якого можна доторкнутися (у буквальному значенні цього слова). Але якщо баббали стояли в Українському домі без скла, то більшість скульптур експозиції «Шедеври історичного авангарду» опинилися «під» ним.

Фото: Василь АРТЮШЕНКО
Фото: Василь АРТЮШЕНКО
Світовий авангард на салоні цього разу представлено витворами Альберто Джакометті, Жана (Ганса) Арпа, Генрі Мура. Ці скульптури з приватного зібрання колекціонера Ігоря Воронова, для якого нинішня криза має як позитивні, так і негативні сторони.

— Так, грошей зараз менше, тому складніше придбати ту чи іншу роботу, — каже пан Воронов. — Але чимало шедеврів продають задешево, аби залатати фінансові діри. І навіть шедеври можна купити оптом. Якщо є готівка, її можна вкласти в мистецтво. І це не найгірші інвестиції...

Неможливо переоцінити новаторство швейцарського скульптора Альберто Джакометті (1901—1966), одного з найвідоміших майстрів ХХ ст. Його твори не полишають першу п’ятірку рейтингу найдорожчих лотів на світових аукціонах. Тому серед усіх робіт, представлених в Українському домі, найдорожча — саме Джакометті, називається «Фігура». Скільки коштує цей твір, невідомо. Але, наприклад, роботу цього майстра «Велика стояча жінка II» торік на аукціоні Christie’s було продано за більш ніж 27 млн. доларів.

— А що із цього історичного авангарду для вас найдорожче, але не в плані грошей? — запитую Ігоря Воронова.

— Дуже подобається скульптура Дієго Джакометті «Кіт». Причому «Кота» я не бачив на жодному аукціоні. Всі інші роботи виставлялися на продаж, а от «Кота» не було.

А роботи одного з основоположників абстрактної скульптури Жана (Ганса) Арпа — «Торс лицаря», «Торс», «Базова конфігурація» — вирізняються м’якими, простими формами, дуже наближеними до природних.

Ще один геній скульптури ХХ ст. — Генрі Мур. Йому притаманна «відкритість форми». У своїх роботах «Лежача фігура», «Крісло-качалка», «Король і королева» він намагається передати взаємодію пластичної маси і простору.

Цікавий проект Олександра Сухоліта «Моя архаїка». Фігури цього скульптора немовби пролежали багато століть під землею. Просто дивовижно, що вони створені сучасником.

— Так, у мистецтві є класика, є модерн, а є архаїка, — каже «ДТ» Олександр Сухоліт. — Це мистецтво, яке існувало ще на «світанку» цивілізацій. Скажу, що архаїка присутня в кожного скульптора. Це мистецтво дитяче, наївне, первісне. У нього є чимало просто шанувальників, а є і колекціонери архаїки.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво