Із глибин сьогоднішнього світу. Чи вціліють найдавніші свідчення християнства в Україні?

Поділитися
Кілька місяців тому археологи національного заповідника «Херсонес Таврійський» знайшли ранньохристиянські склепи, датовані другою половиною IV століття нашої ери...

Кілька місяців тому археологи національного заповідника «Херсонес Таврійський» знайшли ранньохристиянські склепи, датовані другою половиною IV століття нашої ери. Це відкриття документально підтверджує древність появи християнства на території Криму. І свідчить про силу й значення для стародавнього світу християнської проповіді, яка за триста років дійшла до самих околиць тодішньої імперії.

Старий некрополь Херсонеса. Рання година, але сонце світить уже на повну силу, не по-осінньому яскраво. Я стою й дивлюся на квадратний проріз склепу, у який без труднощів влізе хіба що дитина. Я розумію: щоб туди потрапити, мені доведеться практично повзти. Вночі був дощ, тому, швидше за все, я добряче забруднюся. Напевно, бути археологом не так уже й легко. Люди, які займаються цією справою за 500 гривень на місяць, мусять бути фанатиками або неформалами. Втім, починаєш їх розуміти, коли, подолавши сумніви, опиняєшся всередині й очі, звикнувши до темряви, поступово починають розрізняти написи та малюнки на стінах. По суті, відкриваючи нову гробницю, склеп, храм, археолог відкриває інший світ, іншу культуру, інший вимір. Втім, у даному разі слово «інший» треба було б чимось замінити. Адже йдеться про перших християн. А це люди, які сформували наш сьогоднішній світ.

Пам’ятки, відкриті в Херсонесі, унікальні. І річ не лише в тому, що це найдавніші гробниці з християнською символікою, виявлені на території СНД. Ідеться про той унікальний випадок, коли духовне можна побачити на власні очі. Адже ці склепи побудували, коли християнство було дуже молодим, — усього через кілька поколінь після початку апостольської проповіді. І багато в чому вони відбивають світогляд перших християн: їхнє ставлення до життя після смерті і до навколишнього світу.

Нагадаємо, що найдавніші склепи Криму, зараховані археологами до християнських, були відкриті ще в 1903—1912 роках і датувалися початком V століття. На стінах і стелі цих склепів виявили надзвичайно гарні розписи — виноградні грона (пам’ятаєте, «Я єсмь лоза, а ви гілки»?), павичі (ранньохристиянський символ безсмертя), монограми Христа, різноманітні орнаментальні гірлянди та візерунки, зображення птахів, рослин, чотирипелюсткових квітів. Були на них зображення людей і складніші композиції. Наприклад, вид фортеці-міста (Єрусалима або Херсонеса).

Перший із виявлених кілька місяців тому склепів — поховання поважного члена ранньохристиянської громади Херсонеса. Стелю та стіни похоронної ніші прикрашають фрески — квіти з чотирма пелюстками (у Болгарії їх називають «константинівки»). Ними прикрашали склепи тільки в період життя імператора Константина Великого, того самого, який Міланським едиктом 313 року дозволив вільно сповідувати християнство. У центрі ніші епітафія — посмертний присвятний напис. Археологи переклали його як «Арістоне, будь незабутній, і душа твоя з праведними». Немає сумнівів, що тут був похований християнин. Язичництво не знало самого терміна «праведність». На стелі — коло, в якому перехрещені літери Х і Р. Це так званий «хрест Константина» — знак, із яким імператор переміг свого суперника Максенція в битві біля Мільвійського мосту. «Датувати склеп IV століттям дозволили монети цього періоду, знайдені у склепі та біля входу в нього, а також фрагменти посуду, глиняні лампи-світильники, що їх клали разом із померлим», — розповідає науковий співробітник заповідника «Херсонес Таврійський» Андрій Філіпенко.

Другий склеп, який учені також без жодних сумнівів зараховують до християнських, датується ще більш раннім часом. На стелі й на стінах цієї гробниці нанесено графіті — надряпані малюнки та написи. На стелі і в кожному кутку гробниці зображено кораблі. На стіні — епітафія «Радій!». «Для перших, як і для нинішніх християн, смерть була зустріччю з Богом, а отже, радістю. Що стосується корабля — це ранньохристиянський символ, що означав церкву і спасіння в церкві», — пояснює завідувач кафедри основного богослов’я й апологетики Київської духовної академії та семінарії протоієрей Володимир (Савельєв).

Безумовно, відкриття, зроблені археологами в Херсонесі, неоціненні з погляду світової науки. Аналогічні пам’ятки є на території нинішньої Італії, Греції, Туреччини, Болгарії, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту та Йорданії. Усього в світі відкрито близько 15 схожих ранньохристиянських гробниць, датованих III—IV ст. нашої ери. Але жодного разу їх не знаходили так далеко від основних центрів поширення християнства давнього світу — Єрусалима, Антіохії, Рима, Александрії, а з IV століття — Константинополя. Це ще раз підтверджує силу християнської проповіді, яка через 200 років після того, як її розпочали апостоли, дійшла до кордонів імперії і завоювала душі сотень тисяч юдеїв, еллінів, римлян і варварів.

Писемні джерела зараховують проповідь християнства у Криму вже до І століття нашої ери. Про те, що святий апостол Андрій проповідував у Скіфії, писали церковний історик III століття Іполит Римський, IV століття — Євсевій Кесарійський, історик V століття — Євхерій Ліонський і, нарешті, візантійський чернець Єпіфаній, який жив у VIII столітті. Останній відвідав Крим і зібрав перекази місцевих християн про проповідь апостола.

У «Мученицьких актах святого Климента», що з’явилися не раніше як у IV столітті, йдеться також про проповідь священномученика Климента, папу римського, в районі нинішнього Херсонеса. Пізніше, в VII столітті, ці ж самі відомості з’явилися в англійського ченця і письменника Беди Високоповажного. Серед святих могил у районі храму Влахернської Божої Матері був похований святий Мартін.

Утім, відкриття кримських археологів поки що не можуть довести, що християнство в Криму проповідувалося перед IV століттям. «Сказати, яка пам’ятка раннього християнства в Криму найдавніша, я не беруся, оскільки на цей час датування таких пам’яток розроблене ще дуже погано, та й підходи вчених до них різні. Судячи з усього, в Херсонесі поки що виявлено найдавніші пам’ятки ранньохристиянської скульптури, яка, можливо, датується самим початком IV століття нашої ери. Хоча є й інші точки зору, — каже провідний науковий співробітник відділу античної археології Інституту археології НАН України Віталій Зубар. — А найдавніші культові споруди, базиліки, відкрито в Тірітаці (Боспорське царство. — Авт.) і в Херсонесі. Їх датують часом, не давнішим, як VI століття нашої ери».

Зазначимо, що тепер до згаданої паном Зубарем знаменитої ранньохристиянської скульптури (йдеться про так званий трансферет «Чудовисько, що поглинає рибу») можна додати і два відкриті кримськими археологами склепи.

Ще про дві археологічні пам’ятки слід згадати окремо. Насамперед це виявлена на Головній вулиці Херсонеса підземна церква. На думку археологів, храм був побудований як підземна церква у дворі звичайного житлового будинку саме в період гонінь на християн. У такого роду храмі могла таємно проводити служіння християнська громада зі 100—120 осіб. Якщо це так, то церква має бути датована періодом, давнішим за IV століття, оскільки на той час гоніння на християн уже припинилися, і потреба в таємних зібраннях зникла.

Ще одна дивна знахідка — виявлений під «базилікою 1935 року» фрагмент штукатурки, на якому виведено графіті давньоєврейською і давньогрецькою мовами старозавітного й християнського змісту. У цьому ж шарі було знайдено камінь, на якому зображено семисвічник, шофар (ріг) і пальмову гілку. Можна припустити, що йдеться про рештки стародавньої синагоги, парафіяни якої прийняли християнство. Якщо це справді так, то пам’ятку цілком можна датувати II—III ст. Археологи поки що вагаються дати однозначну оцінку цим знахідкам, називаючи їх «історичним християнсько-юдейським детективом».

Відкриті на кримському некрополі гробниці — це, безумовно, справжнє культурне й історичне надбання як нашої країни, так і всього світу. І тим більш прикро від того, в якому жахливому стані перебувають неоціненні ранньохристиянські пам’ятки.

Опинившись у вже згаданому склепі 1905 року, автор переконався, що більшість малюнків зруйновано. Тривалий час тут жив бездомний, який навіть примудрився прикрутити люстру до стелі (недавно її зрізали археологи). Пізніше жителі сусідніх будинків почали кидати у склеп сміття.

«Якщо десь в Україні і варто шукати сліди раннього християнства, то насамперед на території херсонеського некрополя, — розповідає Андрій Філіпенко. — І саме ця територія піддається варварській руйнації». Досить згадати кілька фактів. Через територію некрополя без узгодження з археологами проведено каналізаційну трубу. А на місці ділянки некрополя і середньовічного монастиря на Дівочій горі повним ходом іде приватна забудова. Серед пайовиків новоспеченого кооперативу — депутати Севастопольської міськради і власник великої мережі магазинів побутової техніки. З іншого боку бухти частину колишнього херсонеського некрополя займає російська база торпедних катерів, точніше — те, що від неї залишилося. Тоді як і там біля адмінспоруд частини було в 1907 році розкопано ранньохристиянський склеп із фресками.

На думку фахівців, єдиний спосіб зберегти херсонеський некрополь — це створити на його базі меморіальний парк-музей. «Некрополь розміщується на заповідній території, і Херсонеський заповідник, за законом, має потурбуватися про його охорону та музеєфікацію. Але, очевидно, є щось у нашому законодавстві або менталітеті, що не дозволяє цим зайнятися», — вважає Віталій Зубар. На жаль, депутатський корпус Севастополя уже протягом багатьох років не може затвердити землевідведення заповідних зон і виключити їх із землекористування та міжсобойного поділу.

Нагадаємо, що в тому ж таки Ізраїлі є приклади створення на базі аналогічних некрополів музеїв (Бет-Шеарім і Бет-Гуврін). Музеї на місці ранньохристиянських пам’яток створюють і в Йорданії (базиліки в Мадабі й на горі Небо). Треба сказати, що Ізраїль і Йорданія піклуються про християнські святині значно більше, ніж Україна.

Втім, цьому є пояснення. «За часів радянської влади розкопувати раннє християнство вважалося справою невдячною, оскільки офіційна ідеологія стверджувала, що Бога немає, а Ісус Христос — це містифікація», — каже пан Філіпенко. Що ж, очевидно, відтоді нічого не змінилося. Принаймні у підходах нашої влади до фактично свідчень існування християнства на території України вже в найперших століттях нашої ери.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі