Івасюк: відлуння кроків. Інше обличчя легендарного композитора

Поділитися
Дві збірки «Володимир Івасюк. Я ще не все тобі сказав…» об’єднали композиції автора «Червоної рути», про які, можливо, мало хто знав...

Дві збірки «Володимир Івасюк. Я ще не все тобі сказав…» об’єднали композиції автора «Червоної рути», про які, можливо, мало хто знав. Після кількох років дослідження спадщини композитора видано його камерно-інструментальні та фортепіанні твори.

Його пісні «Червона рута», «Водограй», «Я — твоє крило», «Запроси мене у сни свої», «Пісня буде поміж нас», «Кораблі» та багато інших, попри те, що написані понад 30 років тому, є дуже популярними дотепер і відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Понад те, вони стали своєрідною візиткою України в світі. А загалом композитор, за різними джерелами, створив за своє надто коротке життя близько ста пісень та романсів.

Притім мало хто із загалу знає, що, навчаючись на композиторському факультеті Львівської консерваторії ім. Лисенка, Володимир Івасюк писав твори й інших, «поважних» жанрів (або, як кажуть фахівці, музику для слухання) і мав гарні амбіції стати серйозним композитором, який працює не тільки в легкому, пісенному жанрі.

У його творчому доробку камерно-інструментальні твори (для фортепіано, скрипки та віолончелі), квартет для струнних інструментів, поліфонічна сюїта для чотирьох дерев’яних інструментів і клавесина, варіації на тему буковинської народної пісні «Сухая верба» для фортепіано, музика для вистави «Прапороносці» за однойменним твором О.Гончара, сюїта-варіації для камерного оркестру, імпровізація-скерцандо для віолончелі та фортепіано, мелодія для естрадного оркестру та багато іншого. Зрештою, всього й не перелічити, бо поки що архіви Володимира Івасюка остаточно не приведені до ладу, хоча родина композитора і колеги по цеху, зокрема дослідник і популяризатор творчості композитора, доцент Дрогобицького педагогічного університету Лілія Кобільник, докладають до того дуже багато зусиль. «Ми не маємо морального права тримати у забутті все те, що припливло до нас на «білих кораблях» Володимира Івасюка», — каже Лілія Кобільник.

І це не просто слова — це реальна справа, що втілилася у виданні двох збірок «Володимир Івасюк. Я ще не все тобі сказав…», присвячених фортепіанним і камерно-інструментальним творам, зібраним і впорядкованим упродовж кількох років дослідження спадщини композитора.

«Доля його так нещасливо склалася, що він не встиг себе виявити саме в цьому сенсі, — зазначив під час презентації видань побратим Володимира Івасюка — доцент Львівської музичної академії ім.Лисенка Олександр Зелінський. — Ці твори прозвучали одинично під час його навчання, на пленумі композиторів, на Львівському телебаченні у програмі «Музика і життя» (у 1970-ті роки), але не стали широко відомими, навіть серед музикантів. Проте все, що стосується Володимира Івасюка, для нас має величезну цінність, бо його ім’я вписане золотими літерами в історію української культури — незважаючи на те, що він відійшов таким молодим і його творча біографія не є дуже великою».

А за кілька днів після презентації видань у Львівській філармонії відбувся концерт «Невідомий Івасюк», участь у якому взяли видатна піаністка Етелла Чуприк, муніципальний камерно-симфонічний оркестр «Леополіс» (художній керівник Ярослав Мигаль), Лілія Кобільник, київський чоловічий поп-секстет «АдЛібітум» і переможець проекту «Шанс» Павло Табаков. За словами співавтора проекту, директора мистецького об’єднання «Дударик — назавжди» Дмитра Кацала, саме завдяки цим обдарованим і кваліфікованим виконавцям твори Івасюка мають отримати друге життя (і взагалі, «рукам Етелли Чуприк і Ярослава Мигаля можна доручити прем’єру»).

Публіка зібралася дуже полярного віку — музику Івасюка прийшли послухати і старше, і середнє, і молоде покоління, і… (за ручку з мамами) 4—5-річні манюні. Серед гостей — сестра Івасюка Галина з чоловіком і сином, вдова поета Ростислава Братуня, подружжя Ігор та Ірина Калинці.

У концерті прозвучали варіації на тему народної пісні «Сухая верба», чотири фортепіанні мініатюри («Осіння картинка», п’єса №3, Marciale marcatissimo, «Маленька токата» (Етелла Чуприк), імпровізація-скерцандо для віолончелі та фортепіано, мелодія для естрадного оркестру, сюїта-варіації для камерного оркестру («Леополіс»), пісні «Кораблі» та (авторська) «Спомин» (Лілія Кобільник), «У долі своя весна», «Запроси мене у сни свої» (Павло Табаков), «Пісня буде поміж нас» («АдЛібітум»), «Роки вже відшуміли», «Знамено» («АдЛібітум», Павло Табаков) і, звісно, на коду — «Червона рута» (всі виконавці плюс зал).

Півторагодинний концерт, попри те, що не мав перерви між «серйозною» і «легкою» частинами і був присвячений пам’яті людини, котра рано і дуже трагічно пішла з життя, минув дуже швидко і в мажорі. Зауважила тільки, як під час виконання пісні на слова свого чоловіка («на пам’ять нашу, мов весняну ниву, лягає спогад, як прозора тінь...») змахнула непрошену сльозинку Неоніла Миколаївна Братунь.

А на загал, як і передбачав Дмитро Кацал, печалі в залі не було: «Я ще на репетиціях помітив: тільки-но зазвучить перша нота, Івасюк, на фотографії дуже серйозний, ніби починає усміхатися…»

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі