ICTV: за «фабричною» заставою - Культура - dt.ua

ICTV: за «фабричною» заставою

1 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №33, 1 вересня-8 вересня

НЕОБХІДНІ АКЦЕНТИ. «Свобода слова» — помітне надбання каналу в минулому телесезоні. РЕЙТИНГОВІ СТАВКИ...

НЕОБХІДНІ АКЦЕНТИ. «Свобода слова» — помітне надбання каналу в минулому телесезоні. РЕЙТИНГОВІ СТАВКИ. «Фабрика краси» — вже по-українському. «Блокбастерний» кінопоказ. «Леся і Рома» (новий сезон).

Генеральний директор ICTV Олександр Богуцький переконаний: саме на «Свободі слова» розкрилися «таланти» багатьох українських політиків, а Жириновського під час одного з прямих ефірів взагалі варто було б вивести зі студії.

— Що заважає каналові ICTV «рвонути» на третє, бронзове місце і потрапити в трійку вітчизняних телелідерів? У вас четверта позиція. І до виграшного тріумвірату не вистачає якихось крихітних відсотків?

— Дієслово «рвонути», на мій погляд, не точно відображає специфіку телевізійного життя. Оскільки телебачення — річ доволі інертна.

— Невже? А хіба надзвичайний успіх, скажімо, московського СТС — не приклад того, що «рвонули» й перемогли?

— Там де в чому інша ситуація. СТС — приклад нової бізнес-стратегії на пострадянському просторі. Стабільна країна, участь банку, інвестиції та кадрові зміни з тим, щоб із маленького бізнесу зробити великий, розмістити акції на біржі й отримати порівняно швидкий добрий прибуток. Під це була запропонована і реалізована певна стратегія — швидке зростання може забезпечити тільки унікальна пропозиція, якою може бути лише власне виробництво. Достатньо навіть декількох успішних проектів, втім, вони відомі — «Прекрасна няня», «Не родись вродливою», «Бідна Настя». Щоб забезпечити зростання вже ICTV, треба інвестувати саме у власне виробництво. Це, звичайно, доволі ризиковано. Придбати успішний продукт іноземного виробництва — простіший, більш зрозумілий і економічно, «сьогодні-на сьогодні», вигідний шлях. Тим паче в Росії — бум виробництва, викликаний підтримкою галузі державою через пільгове оподаткування. Більше того: російська мова й реалії — всім зрозумілі, продукт навіть п’ятирічної давності — конкурентоспроможний. Знову ж таки, американські серіали з бюджетами мільйони доларів за серію можна купити за 5 000 і навіть дешевше. Набагато складніше реалізувати інший шлях — власне виробництво у своїй країні. По-перше, дорого. По-друге, це інвестиції. І інвестору важливо зрозуміти, що ніхто не постукає в його двері за місяць і не скаже: «А для чого тобі цей канал? Віддай його мені». Це миле слово «віддай» унеможливлює довгострокові інвестиції. Врешті, скоро можна буде й не починати... Але останні події свідчать на користь стабільності. За таких умов ми рекомендуватимемо акціонерам інвестувати у виробництво.

—«Свобода слова» на вашому каналі стала доволі помітною телеподією минулого телесезону.

— У чомусь це феноменальна передача. Навіть після другої ночі частка аудиторії «Свободи слова» становила майже 50%! Ми загалом орієнтуємося не на рейтинги, а саме на частку глядачів, які вибирають наш канал серед інших. Отож, «Свобода слова» розпочиналася з 7—8%. Потім політики розговорилися, люди розплющили очі, програму помітили. Звичайно, дискусіям додали гостроти вибори. Почали приходити відомі політики — виборча кампанія була досить чесною, і вона потребувала розуміння та яскравих ораторів. Деякі з них і розкрилися в рамках «Свободи слова»…

— …наприклад, Добкін, Вітренко, Голуб.

— Той-таки Добкін, на мій погляд, робив це чесно — він представляв Партію регіонів досить емоційними виступами. А, наприклад, те, що на передачу не приходив Володимир Литвин, я вважаю його помилкою. І Володимир Кличко в одному з шоу, на мій погляд, не зміг себе повністю розкрити, хоча, може, й очікування, пов’язані з ним як гордістю нації, були завищені. Мені видається це однією з помилок результатів усієї кампанії — країні, на моє переконання, не потрібні яскраві політики, нам потрібні чесні люди, які говорять простою мовою... Кличко, можливо, говорив занадто чесно — без ярликів — і не посоромився чи не побоявся сказати, що вірить президентові у питаннях РосУкрЕнерго... Юлія Тимошенко в найскладніший період кампанії теж була на «Свободі слова», але коли б ви знали, які складні були переговори з приводу її участі… Взагалі, одна з головних проблем участі політиків у «Свободі слова» — це можливість бути переконливим. Це здатність не просто висловитись, а апелювати аргументом.

— Ви багатьох назвали. А Віктора Ющенка менеджмент каналу не запрошував на «Свободу слова»?

— Віктор Андрійович — президент країни. Він «над»… Він свої дискусії завершив тоді, коли завершувались вибори і за нього проголосувала більшість виборців.

— Хотілось би повернутися саме до історії створення «Свободи слова»…

— У принципі, історія доволі відома. Ми давно обговорювали ідею такої програми для каналу. Шукали кандидатуру ведучого. Потім склалося так, що Савік Шустер прийшов до Бориса Нємцова. Нємцов зателефонував Віктору Пінчуку, він сказав про це Олені Франчук… Відбулася зустріч. І якось усе збіглося з очікуваннями акціонерів та програмними потребами каналу, який ми хотіли зробити центром дискусій у країні.

— Вам не було прикро, коли у прямому ефірі тієї ж таки «Свободи...» відбувалися просто хамські демарші деяких політиків?

— За що прикро? Жириновського треба було взагалі вивести зі студії…

— А як, наприклад, могло трапитися, що серйозну тему становлення українського кіно у статусі експерта чомусь почав обговорювати один із лідерів ЛДПР Митрофанов? Із таким самим успіхом міг обговорювати російські кінопроблеми й наш політик Тягнибок.

— То була помилка редакторів програми. І ми розбирали саме ці моменти безпосередньо в компанії. Сам Савік довго вивчав історію України, наші нинішні реалії. Хоча, можливо, він і не так досконало знає політичні аспекти, як деякі політичні оглядачі, але ситуацію відчуває.

— Питання очевидне: сітка ICTV, вчора і завтра?

— По-перше, ми єдиний канал, який показав у праймі не російські, а серіали зі стовідсотково українською мовою, правда, світові хіти — «Відчайдушні домогосподарки», «Загублені». В новому сезоні покажемо продовження цих історій. У ніч виборів ICTV виявилося лідером інформаційного мовлення — найбільша довіра була саме до нашого каналу. Один із рейтингових піків минулого сезону — чемпіонат світу з футболу, який приніс суперпоказники частки аудиторії. Істотно покращили кінопоказ. У новому сезоні триватиме тележиття «Фабрики краси». Але пластичні хірурги вже змінюватимуть українців.

— «Операції», очевидно, не з дешевих?

— Так. Ми придбали ліцензію в Ліснею, і все буде як в Америці з лікарями-зірками, дорогим одягом, лімузинами. Герої програми певною мірою нагадуватимуть персонажів «Попелюшки» — історію про прекрасне перетворення, коли у фіналі нові можливості, захоплення рідних та друзів.

— У вас на каналі в минулому сезоні з’явилася одна з телевізійних «попелюшок» — Анастасія Заворотнюк. Наскільки, на ваш погляд, вона сьогодні сприймається як обличчя саме ICTV, адже постійно тривають повтори на «1+1» «Прекрасної няні»?

— Вона яскрава ведуча, ми задоволені. «Няню» справді повторюють по двадцять п’ять разів одну й ту ж серію, але свої 20% аудиторії вона завжди має. В актриси, до речі, жодних симптомів зоряної хвороби, на майданчику вона працює із захопленням. Як я вже зауважив, телебачення — доволі інертна річ, і люди хочуть бачити те обличчя, яке одразу полюбили.

— Одне з таких облич канал втратив — Машу Єфросініну. Ви не поновили контракту? Чи не зійшлися в якихось суто творчих питаннях?

— Маша — чудова дівчина. І ми вже було почали говорити про оновлення її шоу «Лінія конфлікту». Але паралельно з’явилося запрошення в серіал «П’ять хвилин до метро». Потім виявилося, що Маша планує готувати нове ток-шоу на «Інтері».

— Нещодавно відбувся черговий «Телетріумф». Реакція на результати цієї телепремії доволі неоднозначна. Як ви до неї ставитеся?

— «Телетріумфу» вже четвертий рік. Він пройшов через декілька періодів. Перший період — становлення. Потім — більш ніж скромна й неоднозначна церемонія нагородження в Запоріжжі. Це той період, коли говорили про недоцільність премії взагалі у зв’язку з неоднозначною політичною ситуацією. Тепер, напевно, період становлення премії. Не можу сказати, що всі задоволені. Хотілося б, аби був відкритий список експертів, узгоджений з індустрією, хотілося б, аби анкети розповсюджувала певна аудиторська компанія, аби всі були впевнені у прозорості та об’єктивності результатів. Формально ідеться про те, щоб «Телетріумф» перестав бути премією нацради і став премією телеіндустрії.

— Про ваших «Лесю і Рому». Це чудо-творіння, відзначене «Телетріумфом», також матиме продовження в новому сезоні?

— Вже є тридцять епізодів. Уперше за 15 років ми зробили україномовний, комедійний молодіжний проект: мені здається, не похабний, а сучасний. Його показники досить пристойні: частка аудиторії до 15% — це вище, ніж частка, власне, каналу. В цьому проекті можна впізнати і наші реалії, і наші характери. З дозою доброго гумору, без особливих претензій. Герої — молоді українці, яким до 30…

— Актору Лалєнкову, який у головній ролі, вже точно під 40.

— Але ж він має вигляд 30-річного менеджера. Йому це вдається. Ми дуже довго «запрягали», підбираючи цей серіал, але, здається, не помилилися. Інша річ, що на цьому не слід зупинятися. Шукаємо подібні гумористичні серіали. Хочемо показати людей у їхньому повсякденному житті, а не олігархів у Венеції.

— Ви досить дивно контрпрограмували минулу новорічну ніч: дорогий московський проект «Пісня року» поставили, можливо, не в найкращий час — і на цьому втратили.

— Все нормально. І проект мав пристойний рейтинг. На телебаченні взагалі за глядацьку аудиторію тепер змагаються сотні телекомпаній. І це без відеомагнітофонів, супутникового телебачення та Інтернету. Із них 14 чи 15 — компанії, які вже є національними, які укомплектовані амбітними і професійними командами менеджерів і перед якими акціонери ставлять доволі амбітні завдання. Тому боротьба йде за кожну хвилину ефіру. А новорічна ніч — ніби «Оскар». Кажуть же: «Як новорічну ніч проведеш, так і буде в тебе все…» Хоча це міф — що людина, котра дивиться канал у новорічну ніч, збереже емоції від перегляду бодай на вечір наступного дня. Молоде покоління вже не таке, як було раніше. Вони живуть за принципом: я хочу дивитися там, де цікаво. І вони «мігрують» телеканалами завдяки пульту.

Наш рекламний телеринок, порівняно з російським, ми вважаємо дуже недооціненим. У сусідній Росії, де населення усього втричі більше, експерти називають розмір ринку майже вдесятеро більший за український, говорячи про цифру в три мільярди доларів. Але навіть там для виробництва залучають кредити — як нещодавно компанія НТВ: вони отримали від «Газпрому» 10 млн. доларів. Отже, успішна телекомпанія, яка достатньо заробляє, прямо залучає акціонерний капітал у вигляді кредиту через банк для того, щоб потім інвестувати його у виробництво телепродукту. Всі думають про розвиток. Сподіваюся, що й українське телебачення вийде на цей шлях. Ми — то точно туди.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво