«І ВОСКРЕСНЕМО МИ...» ІЗ ЖИТТЯ ЙДУТЬ ОСТАННІ ДОВЖЕНКІВЦІ - Культура - dt.ua

«І ВОСКРЕСНЕМО МИ...» ІЗ ЖИТТЯ ЙДУТЬ ОСТАННІ ДОВЖЕНКІВЦІ

28 вересня, 2001, 00:00 Роздрукувати Випуск №38, 28 вересня-5 жовтня

Він жив біля кіностудії імені Олександра Довженка, на вулиці Довженка. Ще студентом знявся у знаменитій довженківській картині «Щорс»...

Він жив біля кіностудії імені Олександра Довженка, на вулиці Довженка. Ще студентом знявся у знаменитій довженківській картині «Щорс». У спогадах Юрія Тимошенка, Тарапуньки, є рядки про те, як страшенно заздрили вони з Юхимом Березіним усього лише на курс старшому Федору Іщенку — він знімався у генія! Сьогоднішнім молодим цього й не зрозуміти вже... Московський режисер Тетяна Березанцева якось говорила мені: «Коли Довженко йшов коридорами «Мосфільму», ми всі притискалися до стінок. Адже крокував велетень, геній! А тепер що? — презирливо морщилася моя співбесідниця. — Біжить такий режисерчик, метр у кепці, помітити важко...» Те, що Довженко сам був не бозна якого зросту, не помічалося навіть.

Я познайомився з Федором Васильовичем років вісім-дев’ять тому. Було йому вже за 80, однак породи він не втратив — високий, міцний, із незмінною сором’язливою усмішкою на обличчі. Довженко лише таких акторів і набирав: красивих, великих, із величезними світлими очима. Билинний типаж словом, адже в його фільмах творився епос, тут люди вершили справи великі, казкові. У «Щорсі» Іщенко зіграв червоноармійця Чижа. Як артистично командував він «Вогонь!», як натхненно. Потім вони вривалися на сільське весілля і наречена з першого погляду закохувалася в того Чижа, була ладна йти за ним на край світу. Адже чудо-богатир! А потім — знаменитий епізод, у якому Микола Щорс говорить із бійцями про майбутнє.

Я багато разів дивився ці кадри, і щораз — із завмиранням серця. Люди говорять про те, як будуть сприймати їхнє життя, їхні діяння в майбутньому. «І воскреснемо ми, — говорив комдив, — і повстанемо із сивини сторіч (...) тверезі, хоробрі, без сварки, без підлещувань і зрад. Пройдемо за Леніним такими гідними, простими товаришами...», що в прийдешньому самі собою складуться про них гарні, мелодійні пісні. А юна діва з того самого чудесного майбуття раптом побачить, духовним оком, одного з предків і спитає несподівано про те, якими вони були... Відповідати довелося Петру Чижу.

Боже, як прекрасний герой Іщенка, коли говорить про своє покоління. Хоча, звісно, із сьогоднішньої точки зору текст дещо сумнівний. Петлюру гадом обзиває і поетизує міжусобицю, коли брат стріляє в брата. Та хіба в цьому річ? У кожного часу свої знаки колективного божевілля. Зате щирість тут справжня, і непідробна віра в те, що процес переробки людини буде здійснено. А земля прикраситься садами.

— Взагалі, я думаю, буде зовсім інше життя, зовсім інше, — сказав Щорс. — А чому б усю земну кулю і справді не перетворити на сад? Це так просто...

«Бійці, — читаємо в довженківському сценарії, — сиділи, немов зачаровані, і вся земля перед ними зацвіла яблуневим цвітом».

Що було потім насправді — ми знаємо дуже добре. Виявилося, що все те було утопією — і з людьми, і з садами. Все одно я продовжую дивитися «Щорса» і щораз у мене завмирає серце, коли дивлюся на натхненного Чижа-Іщенка. Може тому, що вірю йому. Він не лукавить, не лжесвідчить. І потім, адже він так і прожив власне життя. Сусіди із будинку №12 на вулиці Довженка знають: саме Іщенко садив дерева у тамтешньому дворі і доглядав за ними. Режисер Василь Ілляшенко розповів мені, що у квартирі Федора Васильовича завжди жила сила-силенна приблудних котів-страждальців, і кожного він лікував від хвороб. Завжди їх можна було побачити, вимазаних зеленкою і навіть на... милицях.

А ще він був скромний. У кіно, та ще й серед акторів, це велика рідкість. Коли знайомилися, він тільки й сказав «нескромного», що його пам’ятають лише зі «Щорса», а він же знімався і в багатьох інших фільмах. Назвав «Малахів курган» (картина знаменитих режисерів Олександра Зархі та Йосифа Хейфіца 1944 року), «Я — чорноморець», «Полум’я гніву», «Киянка», «Таврія», «Кров людська — не водиця», «Сім’я Коцюбинських»... Працював у театрах, викладав. Але навіть звання не удостоєний, навіть членом Спілки кінематографістів не став (заслуженого артиста він незабаром отримав, був прийнятий у Спілку).

Розповідав про зйомки «Щорса». Довженко в ту пору був захоплений задумом екранізації «Тараса Бульби» і, тільки-но виникала пауза, брався креслити на землі схеми майбутніх кінобитв. Ну, це й відчувається — гоголівський початок. Іщенку обіцяли роль Остапа. Точним був би вибір, але почалася війна, тож фільм так і не відбувся. Багато чого не відбулося й у долі Федора Васильовича, на превеликий жаль.

Я вже думав про те, як у травні наступного року ми відзначимо його 90-річчя. Але 6 вересня Довженка раптово не стало. Згадалося, як років п’ять тому знімали його для фільму «Важко перші сто років» і він сумно казав, що ось, уже нікого немає з довженківців того довоєнного призову. Тільки він і ще виконавець ролі Щорса Євген Самойлов. Два роки тому, коли ми готували 60-річний ювілей картини, я видзвонював Самойлова, однак телефон не відповідав. Звернувся до його дочки, теж знаменитої акторки Тетяни. Вона порадила: телефонуйте батькові вночі. Як уночі? — здивувався я, згадавши при цьому, що артисту як-не-як 87 років. «Та він дуже зайнятий, у нього репетиції, інші справи...». Такі люди! Кіно робили з цих людей, і нерідко це було чудове, навіть велике кіно.

Вони йдуть, вони вже майже пішли. Однак ще не раз воскреснуть, і, дивлячись на них, ми запитаємо самих себе, які ми, чи так живемо? Адже високим є ідеал, заданий ними, нехай і з перехльостами у бік відомих ідеологем. Не знаю, як ви, а я люблю цих людей. І думаючи про них, зводжу не раз до неба очі, зволожені сльозою. Спасибі, спасибі — ви зробили моє життя кращим і натхненнішим. І не тільки моє…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво