І ВІДАЮТЬ НАЩАДКИ ПРАВОСЛАВНИХ... - Культура - dt.ua

І ВІДАЮТЬ НАЩАДКИ ПРАВОСЛАВНИХ...

26 квітня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №16, 26 квітня-11 травня

Під низьким склепінням темної келії старець-самітник пише жахливий донос — невблаганне, мов виро...

Цар Борис — Володимир Маторін
Гастролі завершено, організатори і гості задоволені. Олена Волошина («Альянс Шатро»), Віктор Черномирдін і Володимир Маторін
Цар Борис — Володимир Маторін

Під низьким склепінням темної келії старець-самітник пише жахливий донос — невблаганне, мов вирок, послання до майбутніх поколінь, яке розкриє старанно приховувану правду про злочинний шлях коронованого правителя до вищої влади. Якщо літописець уособлює образ суду народного, то вищий суд Божий здійснює над царем-дітовбивцею його власна совість. А тим часом під тими ж монастирськими склепіннями вже зріє новий витончений злочин. Народ, думкою якого маніпулюють сильні світу цього, вкотре в своїй драматичній історії піддасться обману і прийме за свого рятівника талановитого авантюриста без роду-племені, який воює із законною владою на чужі гроші і під чужими стягами. Дві великі ілюзії будуть оплакані в кінці цієї історії, донесеної до нас двома геніальними творцями, Пушкіним і Мусоргським. Плач Юродивого завершить сцену, у якій народ повірить брехливим обіцянкам Самозванця, у той час як стихійна сила бунту проявить свою небезпечну руйнівну енергію. А потім смертний час наздожене грішного царя, котрий втратив над собою контроль. До останнього він судомно чіплятиметься за вислизаючу владу і за можливість передати трон у незаплямовані злочином руки тендітного хлопчика-сина. Тим часом пильно спостерігає за подіями і вже чекає свого часу майбутній узурпатор — лукавий царедворець Шуйський.

Твір величезної вибухової сили, оперу сміливого митця-новатора Модеста Мусоргського «Борис Годунов» сьогодні ставлять на сценах усього світу, пропонуючи різні її версії. Одні театри віддають перевагу першій авторській редакції без польського акта, інші звертаються до оркестрової редакції Шостаковича. У Большому театрі Росії протягом довгих років виношували власне прочитання цього шедевра. До його створення були причетні кращі майстри і виконавчі сили прославленого колективу. Створена в перші повоєнні роки постановочна версія Большого театру стала канонічною і пройшла апробацію також і на інших оперних сценах колишнього Радянського Союзу. Співавтором Мусоргського виступає тут М.Римський-Корсаков, який адаптував незвичну мову і стиль композитора до смаків ширшої оперної аудиторії. Його оркестр звучить соковито і повнокровно, цілому надано монументального розмаху і видовищності «великого спектаклю». До редакції Римського-Корсакова додано випущену в ній картину в храмі Василя Блаженного, яка представляє собою одну із найсильніших за драматизмом й експресією народних сцен опери.

Гастролі завершено, організатори і гості задоволені. Олена Волошина («Альянс Шатро»), Віктор Черномирдін і Володимир Маторін

«Бориса Годунова» можна назвати візитною карткою провідної оперної сцени Росії. Подією, значення якої важко переоцінити, став показ цього спектаклю в Києві під час дводенних гастролей колективу. Це свято високого мистецтва змогло відбутися завдяки сприянню Надзвичайного і Повноважного Посла Російської Федерації в Україні, спеціального представника президента Російської Федерації з розвитку торгово-економічних взаємин з Україною Віктора Черномирдіна, за спонсорської підтримки кондитерської компанії «АВК» у рамках грандіозного проекту «Російські сезони в Києві». Величезну роботу виконали організатори гастролей, продюсерська компанія «Альянс Шатро». Зайво було б нагадувати, що проект має не комерційну, а художню спрямованість. Приїзд на два спектаклі трупи в 180 чоловік і її виступ у стінах Національної опери України, керівництво якої стягує чималу суму за оренду приміщення, вимагає величезних витрат. Їх не в змозі окупити ціни на квитки, хоч би якими вони були. Тож будемо радіти, що й у нас з’являються меценати високої культури, котрі направляють свою енергію на підтримку справжнього мистецтва.

Гастролі Большого театру Росії особливо значимі ще й тому, що востаннє такі гастролі проводилися понад чверть століття тому. За цей час трупа істотно обновилася, у ній засяяли нові зірки, співаки, котрі вже затребувані на оперних сценах багатьох країн, яких знає і любить публіка. До численних шанувальників чудового російського баса Володимира Маторіна після його виступу в Києві безсумнівно приєднаються і ті щасливчики, котрі побували на виставах Большого. Його Борис Годунов — характер масштабний і потужний. Всією своєю постаттю, манерою поведінки, тембровими фарбами густо насиченого голосу він підкреслює силу і владність царя. Його героєм керує свідома воля, він непохитно виносить вироки долі, а наприкінці виявляється зломленим, ніби могутній дуб під ударом блискавки. Місія володаря розуміється ним як тягар відповідальності, яку треба нести перед людьми і Богом. Саме тому непосильним тягарем лягає на серце Бориса—Володимира Маторіна скоєний в ім’я завоювання трону тяжкий злочин.

Створений, щоб панувати і повелівати, Борис виступає в спектаклі як сплетені в клубок воля і пристрасть. На противагу цьому хитрістю і розумом прокладає шлях до влади розважливий Шуйський — Володимир Кудряшов. Співак не утрирує негативних сторін характеристики Шуйського, зайво не підкреслює його улесливого лукавства. Світлий за тембром голос виконавця звучить бездоганно рівно, у характері інтонування є своєрідна гідність. Завдяки цьому постать майбутнього наступника Бориса незмінно запам’ятовується, а серед придворних Шуйський звертає на себе увагу як прихований лідер.

До безсумнівних удач спектаклю хочеться віднести вражаючу постать Пимона. Олександр Науменко зумів передати властиве старцю духовне світіння. Лірично пом’якшене трактування образу перенесло акцент із зовнішньої благопристойності його образу на внутрішню зосередженість, відчуженість від мирської суєти. Водночас у цьому святому праведнику немов утілено саму совість народу, отримує реалізацію святість і чистота нещадної до гріха і милосердної до грішника православної віри. А завдання створення образу народу як колективної особистості блискуче вирішив хор Большого театру. У масових сценах багатолика людська маса живе своїм особливим життям, бере участь у нав’язаних владою ритуалах і водночас виносить свої вироки і судження, уболіває і страждає, буйствує і потішається.

Динамічний пульс, що пронизує спектакль, контрасти фрескової масштабності і поглибленого ліризму, щемливої проникливості, притаманної інтонаційному світу експресії Мусоргського, об’єднав своєю диригентською волею Олексій Степанов. Явно вдалою виявилася творча співдружність російських артистів і музикантів з оркестром Національної опери України ім. Т.Г.Шевченка. З кожною сценою контакт диригента з оркестром ставав дедалі повнішим, спектакль набирав обертів, щоб досягти найбільшої сили емоційного впливу до фіналу.

Задля об’єктивності варто сказати і про те, що вразило значно менше. Зайво побутовим вийшов в Миколи Низиєнка образ Варлаама, та й уся сцена в корчмі виявилася позбавленою властивої перу Мусоргського соковитої характерності і запального імпульсу. Сильному голосу Віталія Таращенка — Самозванця забракло фарб для передачі палкої закоханості і поетичності натури здатного на сміливий ризик героя. Через це постраждала зовні ефектна дуетна сцена Самозванця з гордою честолюбною полячкою (Марина Мнішек — Тетяна Єрастова). Цілком вписався в традиційне прочитання образу Юродивого Сергій Гайдей, хоча вийти за межі цих сталих уявлень співак не зміг.

На завершення свята на сцену вийшли директор Національної опери України Петро Чуприна і головний винуватець цієї культурної події Віктор Черномирдін. Віктор Степанович тепло привітав учасників спектаклю і підкреслив актуальність порушених у геніальному творі Мусоргського проблем. Дивно, що не прозвучали в цьому заключному акорді голоси головних ініціаторів, і на сцені не з’явилися організатори цих унікальних гастролей — продюсерська компанія «Альянс-Шатро», ті, кому ми зобов’язані цілою серією незабутніх художніх вражень останніх київських сезонів. Саме вони — частина прихованого айсберга, що несе на собі всі складності організації цих заходів. Однаково недоречні в даному випадку і зайва скромність, і чиясь зла неуважність.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво