ГУРТОМ І БАТЬКА ЛЕГШЕ БИТИ? - Культура - dt.ua

ГУРТОМ І БАТЬКА ЛЕГШЕ БИТИ?

21 листопада, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 21 листопада-28 листопада

Два місяці тому під час Львівського форуму видавців було оголошено про об’єднання двох найпотужніших «гравців» на книжковому полі України — книжкового дому «Орфей» і мережі книжкових супермаркетів «Буква»...

Два місяці тому під час Львівського форуму видавців було оголошено про об’єднання двох найпотужніших «гравців» на книжковому полі України — книжкового дому «Орфей» і мережі книжкових супермаркетів «Буква». Ця новина поки що зацікавила здебільшого бізнесові видання та «маркетингову тусовку», хоча вже сам факт злиття «Букви», яка з’явилася лише рік тому, та «Орфея», що працює в книжковому бізнесі вже одинадцять років, викликає багато запитань. Чому два колишніх конкуренти вирішили стати союзниками? Яким буде подальший розвиток новоствореної мережі? Як це вплине на асортимент книжкового ринку України (адже новоспечена мережа претендує захопити досить значний його сегмент — як мінімум відкрити свої магазини в кожному обласному центрі України)?

Костянтин Клімашенко, директор книжкового дому «Орфей», відмовився надати коментар «Дзеркалу тижня», пославшись на ще не вирішені технічні питання, пов’язані зі злиттям двох мереж. Наразі відомо про те, що на базі двох підприємств буде створено дві структури: гуртівню «Інтеркнига», яку очолить Костянтин Клімашенко, та роздрібну мережу «Міжнародна книга» під керівництвом Світлани Зоріної. Про те, що нині відбувається в об’єднаному книжковому королівстві, а також про плани на майбутнє розповіла Світлана Зоріна, директор книготорговельної мережі «Буква».

— Перш за все хотілося б дізнатися про об’єднання двох мереж. Які були причини цього кроку і хто був його ініціатором? Зараз здійснюється реструктуризація мережі «Орфей» — чому це відбувається і в чому вона полягає?

— Реструктуризація полягає передусім у тому, що відбувається закриття нерентабельних магазинів (на сьогодні закрили магазини мережі «Орфей» у Кременчуці, Одесі, Дніпропетровську, у Києві ліквідовано «Буквоїд», що входив у торговельну мережу «Глобус», і скорочено діяльність «Цитрусу». — Т.О.). І ми, і «Орфей», розвиваючи мережу, припустилися досить великої кількості помилок, «Буква» одних, «Орфей» інших. І коли мережу об’єднали, ці помилки хотілося б урахувати. Помилки «Букви» більше стосуються управління асортиментом, оскільки в «Букві» людей із книжкового світу не було. В «Орфея» була ситуація, коли вони утримували нерентабельні магазини, приміром, через високу орендну плату, і саме ці магазини нині закриваються.

— У чому полягали переваги кожної мережі?

— Переваги «Орфея» полягали в тому, що вони краще орієнтуються в асортименті, вони краще орієнтуються у видавничому світі, вони роблять те, чого ми ніколи не робили — самі добирають та імпортують книжки з Росії. Перевага «Букви» в тому, що ми правильно побудували систему, в якій комп’ютерна програма (що автоматизує пошук книжки, її ідентифікаційну приналежність) дозволяє відстежити, як продається книжка в усій мережі, роботу з постачальниками було налагоджено до автоматизму. Якщо в мене машина у Вінницю йде, вона повинна йти щоп’ятниці. Якщо вона має бути навантажена на певну суму, вона буде навантажена саме на цю суму. Тобто це певна базова економічна модель, вона побудована й поїхала далі. Тут в «Орфея» були певні збої. Ми намагаємося врахувати плюси і «Букви», і «Орфея».

— У схемі «письменник — видавництво — дистрибутор — гуртівня — книгарня», що характеризує цивілізований книжковий ринок, які ланки збирається охопити майбутня об’єднана мережа?

— Ми працюємо безпосередньо з видавництвом, ми не працюємо з письменниками. Видавництво дає нам книжки, після чого вони потрапляють на наш склад. Потрапляючи на склад, вони обробляються, наклеюються коди, які є в кожної книжки, після цього книжка опиняється в магазині. Ми закриваємо дві частини: складську обробку (хоча добрі видавництва самі це роблять), і роздрібну торгівлю. Гуртовим бізнесом ми не займаємося, тобто ми купуємо книжки тільки для нашої мережі й не продаємо їх далі. Власне, «Інтеркнига» — це і є склад, вона займається обробкою.

— Яким буде асортимент у магазинах вашої мережі? Чи є якісь критерії добору асортименту, які вони?

— На сьогодні — це погано, що так відбувається, але це так — нас цікавлять видавництва з великою кількістю найменувань, принаймні сто—двісті (для України це багато). Вони відразу можуть завезти більшу кількість товару, й ми, відповідно, більшу кількість товару можемо обробити. Найчастіше видавництва, в яких сто найменувань товару, мають добрі комп’ютери, правильні накладні, тобто вони спрощують нам роботу. Видавництва, в яких п’ять найменувань, нас не цікавлять, точніше, цікавлять меншою мірою. Ми зацікавлені співробітничати з тими, хто працює з нами в одному темпі. Це не залежить насправді від категорії книжок. Дуже рідко бувають випадки, коли маленьке видавництво випустило книжку, і ця книжка — бестселер. Я за рік можу нарахувати п’ять-шість видавництв, що випустили одну книжку, котра продається дуже добре. Але однаково дистрибутувати її складно, саме тому, що не автоматизовано процес роботи з видавництвом.

— Тобто якісь інші чинники, крім комерційних, на формування асортименту не впливають?

— Насправді, саме так і виходить. Аби читач зрозумів, що книжка добра, видавництво має її прорекламувати. Воно має це робити саме, бо в ситуації, коли я їду на склад, сама відбираю книжку й потім її розвожу, то зачекайте, у чому мій інтерес? Щиро кажучи, у мене велике бажання змусити видавництва це робити. Оскільки я не займаюся книжковим бізнесом, це вони займаються книжковим бізнесом. Їхня націнка становить сто відсотків, а моя націнка становить п’ятдесят відсотків. Тож мені хочеться, щоб видавництва допомагали розвивати роздрібну мережу.

Ми обираємо великі видавництва. А вже виходячи з цього визначається асортиментна політика — що продається добре, а що продається погано. Якщо книжка не продається, її більше не завозять — завдяки програмі це можна відстежити.

— З якими українськими видавництвами ви співпрацюєте зараз і збираєтеся це робити надалі?

— За рік роботи на українському ринку я можу сказати, що велика кількість видавництв росте разом із нами, і ми є добрим стимулятором одне для одного. Дуже приємно співпрацювати з видавництвом «Знання». Дуже добрі видавництва «Софія», «Махаон». Є видавництва, що видають просто чудові книжки, приміром, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», але я чекаю не дочекаюся, коли вони нарешті куплять машину й самі підвозитимуть книжки до нас, а не ми будемо приїжджати й забирати книжки у видавництва. Дуже добре працювати з видавництвами «Факт», «Кальварія», «Школа», яке постачає навчальну літературу, літературу для дітей. Справді, основна «Буква» (центральна книгарня мережі в Києві. — Т.О.) працює з трьомастами українськими видавництвами. По мережі ми працюємо приблизно з тридцятьма видавництвами.

— Яка частка української книжки в обороті «Букви»?

— У центральній «Букві» вона становить 50%. Коли ми відкривалися, української книжки тут було лише 20%. Так було тому, що в Україні є лише одне велике російське видавництво, яке має тут склади — АСТ. Тому через значні перебої з іншою російською літературою українська книжка продається дедалі більше. Якщо говорити про мережу, то це десь 30% книжок українського виробництва. А якщо ми скажемо про «україномовну книжку» — 10—15% з урахуванням того, що художньої літератури тут 5%, решта — дитяча та спеціальна література.

— А українська гуманітарна, наукова література, переклади?

— Дуже мало.

— Чи можна вже нині, через два місяці після злиття, говорити про якісь результати цього кроку?

— Результати від реструктуризації мережі будуть, певне, до 1 січня. Коли зливають дві великі компанії, проблем дуже багато. 5 листопада в Івано-Франківську ми відкрили нову «Букву». Цей магазин — перша спільна дитина «Орфея» та «Букви». Нині будуємо ще чотири магазини в Херсоні, Миколаєві та Львові. Таким чином, у нас 18 магазинів — 8 «Букв», 9 орфеївських і один уже спільний. Ведемо переговори про будівництво в Харкові. До кінця наступного року, якщо будемо продовжувати в такому самому темпі, плануємо відкрити 50 магазинів.

— Чи плануєте ви провадити якусь PR-підтримку своєї діяльності? Перша «Буква» на вулиці Льва Толстого, яка відкрилася як синема-кав’ярня, нині закрила один із залів. Чому ви пішли на такий крок, адже подібні заходи приваблюють велику кількість відвідувачів? Чи плануєте ви надалі здійснювати презентації, зустрічі з письменниками?

— Так, ми будемо продовжувати всі акції в «Цитрусі». Після 15 листопада плануємо провести там кілька акцій.

— Чи збираєтеся ви продовжувати щойно започаткований «Орфеєм» конкурс «Сила слів» для журналістів, що пишуть про книжки?

— Якщо «Орфей» почав це робити, то ми будемо продовжувати це разом. Я сама не пробувала, але в нас є дві команди, і кожна займається своєю справою.

— Якою є ваша стратегія співпраці з видавництвами?

— Нині все перебуває в процесі зміни. Видавництва звикли працювати по-старому: вони одержували державні гроші й на ці гроші друкували, що хотіли. Письменник знаходить десь нещасну тисячу доларів, видавництво його книжку друкує та віддає ці стосики йому на руки: «розвертайтеся та йдіть собі». Є безліч письменників, котрі сидять на своїх книжках. Але це неправильно! Повинні бути цивілізовані стосунки, коли письменник приносить книжку до видавництва, і якщо воно бачить комерційний сенс, видає й далі рекламує її так, як рекламують зубну пасту, йогурт, торт, тістечко або щось іще. Воно повинно вкладати в це розкручування гроші. Нині так виходить, що вони взяли, віддрукували, наче пошили сукню вдома в кравчині. А далі ці бідні автори ходять з торбами й самі пропонують свої книжки. Говорять: «Я написав таку книжку, якої не писав ще ніхто». Вони всі починають саме з цього. Я не хочу сперечатися — хороша книжка, погана. Необхідно, щоб читач проголосував за книжку своїм гаманцем. А для того, щоб він це зробив, її потрібно поставити на полицю. Але ставити книжку на полицю повинен не автор. Це робота видавництва, оскільки книжки — їхній бізнес. Автора можна залучити тільки для презентації чи просування цієї книжки, не більше. Дуже багато видавництв досі живуть не в ринковій системі. Ми нині надаємо їм полиці безкоштовно, презентація — будь ласка, афіша — будь ласка. Але все ж дуже мало ініціативних видавництв, які таки це роблять. Якщо видавництва почнуть робити бренди з авторів, ринок дуже зміниться. Робитимуть бренди вони тільки тоді, коли почнуть платити їм гроші. А платити вони будуть лише тоді, коли в нас буде біле виробництво, тобто друкарні не друкуватимуть лівий товар. Якщо зміняться видавництва, якщо вони почнуть розкручувати авторів, то і для себе більше грошей зароблять, і в українській літературі з’являться автори, видання книжки яких буде подією.

— А нині хіба немає в українській літературі таких авторів?

— Ну, все в порівнянні — у нас це відбувається, але дуже повільними темпами.

— Якими ви вбачаєте перспективи розвитку книжкового бізнесу в Україні?

— На Заході за обсягом обороту й відповідно прибутку видавничий бізнес перебуває на п’ятому-шостому місці. А в нас, мабуть, на триста двадцять першому. Але сподіваюся, що ми все-таки інтегруємося в Європу, тож через кілька років хоча б дев’яносто дев’яте місце видавничий бізнес повинен посісти. Інакше, якщо вони не видаватимуть, то й мені продавати буде нічого.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво