Голос велетня

Великий орган у Лівадії, побудований 1998 року, — перший вітчизняний інструмент такого класу, найбільший в Україні. Він має понад 4600 труб: довжина найбільшої становить близько шести метрів, а найменшої — всього кілька міліметрів. Труби розділені на 69 груп, і через складну систему тяг управляються з пульта органа з допомогою чотирьох клавіатур для рук і однієї клавіатури для ніг. Для управління регістрами на пульті розташовано понад 230 кнопок і важелів.

При будівництві інструмента, його механічних частин і труб, широко використовували деревину місцевих порід дерев: кедра, кипариса, сосни, дуба, бука, а також кольорові метали — олово, свинець, мідь і латунь.

Поряд із традиційною органною механікою діє
700-канальний електронний блок управління з електронною пам’яттю і безконтактною системою управління, що дозволяє відчутно розширити технічні та художні можливості інструмента.

У 1910—1911 роках одночасно з будівництвом Ліва-дійського палацу споруджувався будинок електростанції, котра згодом постачала електроенергію для всієї Лівадії. Автором проекту був перший придворний архітектор Гліб Гущин. 1927 року обладнання електростанції демонтували, а у вивільнених приміщеннях розмістилися їдальня та клуб. Під час проведення Ялтинської конференції 1945 року функції електростанції було частково відновлено. Згодом тут розташовувалися табір
для військовополонених
(1945—1947 рр.), склади, майстерні та ін. До кінця 1980-х будинок перебував у напівзруйнованому стані.

Під час реконструкції виконано великий обсяг робіт із відновлення зруйнованих частин будівлі, а також додано нові декоративні елементи, котрі змінили її зовнішній вигляд. Спеціально для органа було прибудовано додаткове приміщення. Наново створений інтер’єр прикрасило ліплення, що складається з десятка тисяч елементів, сотні квадратних метрів кольорових вітражів. Врешті будинок перетворився на блискучий архітектурний ансамбль.

Автор і розробник проекту будівництва органа та реконструкції приміщення — Володимир Хромченко, директор і художній керівник Центру органної музики «Лівадія», органіст і органобудівник, випускник Талліннської консерваторії, учень відомого органіста й композитора Хуго Лепнура. Сьогодні Центр органної музики «Лівадія» — єдине у своєму роді підприємство, котре створює такі інструменти і має замкнений цикл виробництва. У Ялті, окрім лівадійського органа, є ще три інструменти: у музичній школі, у вірменській і католицькій церквах.

До того ж підприємство займається реставрацією і реконструкцією органів на території СНД, а також має постійний склад музикантів-виконавців на різних інструментах.

Після відвідання одного з концертів Центру органної музики «Лівадія» президент України попросив Володимира Хромченка підготувати і надати йому розгорнуту картину сьогоднішнього стану органного мистецтва в Україні. Це стосується концертної діяльності, викладання, будівництва нових органів, а також історичного огляду й обліку збережених до наших днів інструментів. Виявилося, що всього в Україні 19 органних залів, із них лише вісім діючих. А, приміром, в Австрії — країні з населенням близько шести мільйонів чоловік — діють чотири тисячі органних залів!

Глава уряду Криму Анатолій Матвієнко, ознайомившись із діяльністю Центру органної музики «Лівадія», висловив готовність допомогти ентузіастам у розвитку мережі органних залів у Криму. Для початку в Сімферополі, де немає жодного такого інструмента.

— До нас приїжджають різні закордонні делегації, котрі розуміють величезне значення органної музики для духовного виховання, — каже Володимир Хромченко. — Вони дивуються, як така серйозна музика могла «прижитися» в місті-курорті.

Але ж до Криму люди приїжджають не тільки, щоб позагоряти на сонечку і досхочу накупатися в Чорному морі. Вони приїжджають і для того, щоб відволіктися від повсякденних турбот, відпочити не лише тілом, а й душею.

Гадаю, ті, хто приходить до нас на концерти, це, безумовно, надія нації. Тут вони дістають відповіді на багато запитань, а також моральне і духовне задоволення.