Гаррі Поттер, який убиває дичину, не перебираючи - Культура - dt.ua

Гаррі Поттер, який убиває дичину, не перебираючи

16 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №49, 16 грудня-23 грудня

Четвертий пішов... Найуспішніший у касовому плані (за нетривалий час демонстрації в Америці й у сві...

Четвертий пішов... Найуспішніший у касовому плані (за нетривалий час демонстрації в Америці й у світі) черговий фільм про всесвітньо відомого чарівника «Гаррі Поттера і кубок вогню» у масовому порядку до і після зимових канікул захопить екрани вітчизняних кінотеатрів. Автор цих рядків, який ознайомився з прем’єрною картиною, попередньо делікатно радить: дивитися варто, але дітям без батьків у кінозали вхід суворо заборонений — дуже страшне кіно...

Не випадково на Заході прокатний рейтинг цієї картини — «дітям до 12-ти тільки в супроводі батьків». Безсумнівно, це найбільш «саспенсний» і найбільш «трилерний» із чотирьох нині існуючих кіноверсій найпопулярнішої у світі дитячої книги. Майстри спецефектів добряче постаралися — похмурий дух, жах хапає за п’яти, а кошмар лоскоче під ліктями... Якщо б дідусь Хічкок дожив до наших моментами світлих днів, він, напевно, зняв би точнісінько так само. Щоправда, з урахуванням новітніх цифрових технологій. Оскільки, як відомо, 63-річний англійський режисер Майк Ньюелл, який одержав гонорар значно скромніший, ніж його попередники (лише один мільйон доларів!) влаштовує такі чудасії... Що й казати, якщо навіть над створенням пронизуючого погляду героя на ім’я Грюм працювала ціла група супервайзерів із гриму і візуальних ефектів. Під час монтажно-тренувального періоду специ із зовнішніх ефектів так відрихтували ніс актора Ральфа Файнса, що бідолаха сам себе перелякався... Безумовно, поки це найстрашніший фільм із незакінченої серії кінопригод Гаррі. Але якщо Поттера боятися, то краще в ліс не ходити... Адже на невідомих доріжках відразу ж і починається... Потроху оговтується головне зло цього сюжету — Волан де Морт (той самий Файнс), якого супроводжують колишній пацюк і величезна змія... І все це бачить у сні Гаррі в період свого статевого дозрівання... Шрам на його світлій голові чомусь ниє... А попереду цілих 150 хвилин нових жахів: гормональний потяг до учениці-чарівниці Чу Чанг, поїздка на чемпіонат світу з квіддічу, зустріч із Пожирачами Смерті, боротьба з драконами та водяними... І, нарешті, викрадення Гаррі найзлішим чаклуном, який жадає крові підлітка для своєї повної реанімації.

Те, що Гаррі Поттер дорослішає, — очевидність. Але «дорослішає» й режисерська рука. Майк Ньюелл зняв кіно загалом-то більше для дорослих із підтекстуальним мораліте: будьте уважні до своїх дітей, а то, не приведи Господи, влаштують таке, як на екрані. Ньюелл, до речі, взагалі не церемонився ні з книгою, жорстоко обрізавши багато додаткових ліній 760-сторінкового талмуда, ні з пресою, заявивши ще в період зйомок, що «діти — це кровожерливі маніяки, жорстокі, брудні, зіпсовані анархісти, котрі просто чекають моменту, коли виростуть і зможуть творити те, чого їм насправді хочеться». Такі от уроки етики напередодні майбутнього кіносеансу.

Не дивно, що після чергового «Поттера» знову почнуться розмови: Гаррі — це добре чи погано? Діти читають. І це добре. Але, в основному, тільки Поттера... Це погано?! Чи краще, ніж нічого? Лікарі та психологи б’ють на сполох: Поттер викликає у дітей головні болі, зниження апетиту, порушення сну. Звісно, подужати 600—700 сторінок, не відволікаючись, без тренування, — то взагалі з глузду з’їхати можна! І таке трапляється... Лікарям і психологам теж привід засвітитися: хто їх слухав би, якби вони так активно не говорили про Поттера!

Коли талмуд для дітей стає об’єктом загальної пильної уваги — у цьому є щось або нездорове, або щось штучно роздуте. Всякий прояв інтересу чи обурення грає на руку цьому хибному міфу. Звісно, про дітей забули... Адже діти впевнені, що всякий однокласник, який третирує їх, або надто суворий учитель — насправді... злий чаклун. Кожна дитина впевнена, що саме вона — хороша (у міру свого розуміння), а отже, всякий, хто на неї нападає — кулаками чи словами, — утілює собою Зло. Зло, яке треба перемогти. І хто це зробить, «якщо не я»? Джоанн Роулінг не треба було особливо старатися, щоб полонити мільйони дитячих сердець, адже у неї фактично не було конкуренції... Тому й починається цей повний «гербалайф». Діти поголовно читають. Глядачі пхаються в кінотеатри. Поттерівські ідеї — і от уже зміцнілі уми батьків студіюють том про Гаррі, пробують на зуб сторінки, читають справа наліво і по діагоналі: де ж той зашифрований підтекст, який збиває з пантелику юне покоління?

Немає його. Не спостерігається. Звичайна казкова абракадабра. Що й треба було довести. Але гроші заплачено. А люди «підсіли» на Гаррі. Серіальний ефект спрацьовує — добре чи погано, але ж треба знати «чим справа закінчиться»?

Гаррі стає «золотим хлопчиком», який перетворює на гроші все, чого торкається. І тут справжня магія. Адже «Поттеріана» будується за одним і тим же принципом: канікули, початок нового навчального року в Хогвартсі, важливе спортивне змагання, підступи Зла, вирішальна битва і чудесний порятунок плюс загадки й таємниці.

Лінгвісти, напевно, звернули увагу, що одне зі значень англійського слова «поттер» — гончарне коло. Саме по такому колу рухається сюжет про чарівника з роману в роман, із фільму у фільм. З іншого боку, герої дорослішають, у них з’являються нові турботи й захоплення, і світ навколо стає складнішим і багатограннішим... Читачі та глядачі іноді навіть не встигають вирости з цієї епопеї.

У перспективі можна було б припустити і зовсім страшне — історія Поттера рік за роком розвиватиметься аж до глибокої старості героя. Щоправда, Роулінг невтомно заявляє, що обмежиться тільки сімома книгами. Хочеться сподіватися, що вона свого слова дотримає. Але, з іншого боку, хто зможе заборонити їй писати продовження? «Якщо Поттер загине, читачі мене придушать!» Це не жарт, а констатація.

Гаррі отримав своє прізвище на честь друга дитинства письменниці. Але навряд чи вона серйозно вникала в його семантику. Одне зі значень слова «поттер» — бездарно, марно проведений час. А скільки ж годин витрачено в загальній сумі на прочитання, перечитування, на перегляд, обговорення, суперечки про витвір? «Поттер» — це ще й полегшена праця для неповноцінних або хворих, щадне навантаження для дрімаючих умів і душ. Комфортна, зручна література і ще більш спрощені екранізації немов створені для разового прочитання (перегляду) у транспорті чи одним оком по телебаченню. Побачити і забути. А чому стільки галасу? А тому що бренд. А тому що мода. І не тільки.

Твори про Поттера несуть і певну мораль. Дуже спірну. Дуже неоднозначну. Сам образ героя, загалом, порочний у своїй суті... Хоч як парадоксально, але порочний саме своєю непогрішністю. Усе, що робить Поттер, навіть порушуючи заборони, виявляється в результаті правильним і єдино вірним. Адже він — вибраний. Чи варто говорити про межу дитячої ідентифікації з улюбленим персонажем, щоб пояснити, чим це загрожує? Не кажучи про те, що навіть мало обізнані в педагогіці люди знають, що не можна дитині прищеплювати почуття власної винятковості. Індивідуальності — обов’язково. Але не винятковості. По-перше, це призводить уже до неадекватної оцінки своїх же вчинків. По-друге, невідповідність реальної особистості дитини із завищеними вимогами оточуючих може призвести навіть до психологічної катастрофи. Адже саме в такій ситуації перебуває Поттер — усі чекають від нього тільки надзвичайних звершень. Але то літературний герой... А що робити звичайному хлопчиську, у якого шрам на лобі не означає нічого, крім історії падіння влітку з велосипеда? І якщо один молодший школяр вирішив, що, керуючись книгою, можна навчитися літати на вінику, то чи не вирішать інші, більш прагматичні, що вони можуть самі, відповідно до свого уявлення, проводити грань між добром і злом і так само карати це зло, знищуючи все, що здається ворожим...

І тут слід згадати ще одне, ключове значення поняття «поттер»... У певному контексті воно означає — «мисливець, який вбиває дичину, не перебираючи». У майбутній, вирішальній битві Гаррі зі Злом йому доведеться або загинути самому, або здійснити вбивство. Перше практично виключено. Отже, улюбленець дітей і дорослих мусить не тільки вбити, а й знайти цьому можливому злодіянню належне виправдання. Це, звісно, запитання... до автора. У принципі, грунт для злочину готується. Ідеї про те, що брехати недобре, але іноді потрібно, потроху вже озвучено на сторінках. Залишилося це перефразувати. Вийде приблизно як у Кіри Муратової у «Другорядних людях»: «Дерева не можна вбивати. Поганих людей — можна, а дерева ні». Така от казочка. Дуже потрібна мільйонам. І сучасна.

Подробиці

Четвертий фільм про Гаррі Поттера став одним із найдорожчих в історії світового кіно. Бюджет «Кубка вогню» склав близько 168 млн. фунтів стерлінгів. Саме четверта частина «поттеріани» примудрилася побити власні рекорди прокату, зібравши вже першого уїк-енду у світі 180 млн. дол. З’явившись на світових екранах тільки наприкінці року, «Поттер номер чотири» упевнено ввійшов у двадцятку найприбутковіших блокбастерів 2005-го поряд із «Помстою ситхів», «Війною світів», «Чарлі та шоколадною фабрикою», «Бетменом», «Мадагаскаром», «Містером і місіс Смітами».

У «Кубку вогню», окрім колишньої крутої кінокомпанії — Деніела Редкліффа (до речі, найбагатшого підлітка Великобританії), Емми Вотсон, Руперта Грінта, — з’являться і нові юні персонажі, зіграні китаянкою Кетті Ліу Леюнг (Чу Чанг), англійцем Робертом Паттінсоном (Седрік Діггорі), болгарином Станіславом Іаневскі (Віктор Крум). Спочатку планувалося розбити екранізацію четвертої книги про Поттера на два окремі повнометражні фільми. Але вирішили обмежитися одним. Тим більше що Джоан Роулінг невтомно пише нові сюжети.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво